Статті

вільні радикали

Вождь "Свободи"

11.11.2010 12:13
Вождь "Свободи"

31 жовтня Галичина обрала собі нового лідера. За Олега Тягнибока голосували як за яскравого, безапеляційного, рішучого та впевненого в собі політика, здатного змінити політичну ситуацію в Україні. Але чи не чекає на виборців чергове розчарування? Яким є насправді О. Тягнибок? «Львівська газета» спробувала розібратися в психології лідера ВО “Свобода”.

Насамперед слід сказати, що збирати інформацію про пана Тягнибока було доволі складно. З невідомих для нас причин колишні й теперішні колеги по політичній діяльності, друзі дитинства та партнери масово відмовлялися розмовляти на цю тему. А опитали ми чимало.

У політиці – зі студентської лави

Олег Тягнибок народився 7 листопада 1968 року у Львові. Має дві вищі освіти – медичну та юридичну. В медінститут вступив за прикладом батька – Ярослав Тягнибок був лікарем-тренером спорткомітету СРСР, головним лікарем збірної Союзу з боксу. Коли син закінчував 10-й клас, батько загинув. Певний час О. Тягнибок працював у медицині, однак, за його ж зізнанням, політика все більше захоплювала, відтак довелося робити вибір. У політиці Олег Ярославович – зі студентської лави.

«Вперше я побачив його напередодні студентського голодування 1990 року, – пригадує народний депутат Тарас Стецьків. - Ми обоє були в Товаристві Лева, і саме тоді вперше серед активних людей почув прізвище керівника Студентського братства медінституту О. Тягнибока. Потім була дуже велика пауза, ближче ми зійшлися вже після 1998-го, коли обоє стали народними депутатами. В акції «Україна без Кучми» він участі не брав, у комітеті «За правду» також не був помічений… Тоді він займався СНПУ, якщо не помиляюся».

Соціал-націоналістична партія України (СНПУ) виникла 2001 року як радикальна політична сила. Уже 2004-го Олег Тягнибок став головою партії й одразу ж змінив її назву на ВО “Свобода”. А також – усе попереднє керівництво. Зокрема, колишні натхненники СНПУ Ярослав Андрушків та Юрій Криворучко більше до цієї політичної сили не мають жодного стосунку. Подейкують, зміна в керівництві СНПУ відбулася не без скандалів, подейкували навіть про “рейдерське” захоплення партії – мовляв, О. Тягнибок кілька разів змінював статут, і з кожною зміною повноваження голови політсили зростали, а рядових членів – урізалися.

У цей період Олег Ярославович виходить на всеукраїнський рівень – двічі виграє мажоритарні вибори і стає народним депутатом України (III і IV скликання).

Вільне плавання

“Між 2002-м і 2006 роками ми доволі часто перетинались, адже були членами одного комітету Верховної Ради і працювали в одному кабінеті, – розповідає Тарас Стецьків. - Двічі на тиждень перед засіданням парламенту, о 07.00, бігали в футбол, постійно спілкувалися, багато разом пройшли. І треба сказати, що тоді він був абсолютно комунікабельною людиною, ми знаходили порозуміння щодо більшості питань. На мою думку, різкий поворот стався тоді, коли пан Тягнибок виголосив свою промову на горі Яворина. Не знаю, свідомо він це зробив чи ні, але на той момент це була відверта провокація, яка завадила В. Ющенкові. Тоді одностайним рішенням О. Тягнибока виключили з фракції.

Можливо, саме тоді він вирішив, що треба виходити на якусь самостійність... Імовірно, ним керували емоції... Але він як розумна людина мав усвідомлювати, що в умовах 2004 року таких промов не можна було говорити, тому що вони були на руку тодішньому кандидату від влади Вікторові Януковичу. І найцікавіше, що тоді, як і в багатьох випадках тепер, його промову миттєво розтиражували центральні канали телебачення, що наштовхувало на думку: все це не просто так, усе це організовано. І, думаю, Олег чудово розумів, що відбувається, але, попри це, в цю гру грав”.

Саме від моменту промови на горі Яворина, де О. Тягнибок закликав боротися з “жидами” та “москалями”, “Свобода” вийшла у вільне плавання. І до виборів 2010 року особливих успіхів не здобувала, крім незначної кількості голосів у радах Галичини. Причини тодішніх поразок, як і нинішньої перемоги, вбачають у радикальності “Свободи”, до якої в багатьох доволі суперечливе ставлення. Особливо через те, що, на думку більшості політиків, ця радикальність є радше політтехнологією, ніж покликом серця.

Радикалізм як маніпуляція

«Це була спроба започаткувати абсолютно новий проект, який би експлуатував націоналістичну ідею бандерівського зразка. І радше за все, знайшлася група людей, яка захотіла розкрутити цей проект. Можу сказати так: напевно якісь національні переконання в Олега Тягнибока є, цього заперечувати не можна, тому що саме таким було його виховання. Але очевидним є й те, що стилістику та риторику (наголошую, не стільки ідеологію, скільки риторику) націоналістичного руху 1920-1930 років і він і верхівка «Свободи» експлуатують маніпулятивно. Так само очевидно, що така риторика ніколи не буде об’єднуючою для українського суспільства», - вважає Т. Стецьків.

Політик також додає, О. Тягнибок не такий простий чоловік, як це може видаватися. “Можливо, в нього добрі політтехнологи, але він доволі прагматично спекулює на націоналістичному полі. І користується тим, що жодна політична сила не називала себе настільки виразно націоналістичною. Але є один момент – існування радикальних сил завжди несе підозру, що ними хтось маніпулює. Думаю, Олег це дуже добре розуміє.

Проте він розраховує обіграти тих, хто створив його політичну силу. Думаю, він виходить із того, що в історії ХХ століття були десятки випадків, коли ті чи інші могутні сили породжували подібні радикальні течії, а потім ті радикальні течії використовували їх, приходили до влади й усіх знищували», - розмірковує Тарас Стецьків.

Схожої думки дотримується і народний депутат Ярослав Кендзьор. «Олег Тягнибок - це активний, мислячий, дуже прагматичний чоловік. Він дуже тонко відчуває, яку політичну партію на цьому конкретному етапі треба зіграти. Доходить він сам до цього чи в цьому йому допомагає група серйозних аналітиків, не знаю», - говорить пан Кендзьор.

І додає, що дуже боїться, аби Галичина найближчим часом не пережила великого розчарування. “Маючи величезну інформацію, яку мені не хочеться оприлюднювати, дуже непокоюся, щоби Західна Україна через певний час не переживала такі гіркі розчарування, які були в останній період керівництва Юлії Тимошенко. Не маю на увазі великої маси молоді, яка прийшла у “Свободу”, зваблена українськими ідеалами.

Боюся, щоб не відбулося так, як колись із УНА-УНСО, коли в цю організацію справді за покликом серця йшли молоді люди, які вірили своєму керівництву, а потім з’ясувалося, що керівництво – це провокатори, агентура КҐБ. Дуже хочу, аби прорив “Свободи” був відверто українським, і якщо в її керівництва є якісь зобов’язання перед людьми, що до української ідеї не мають жодного стосунку, розривати будь-які контакти з такими людьми”, - говорить Я. Кендзьор, однак наголошує, що він не знає, чи є такі зобов’язання в О. Тягнибока.

Два різні Тягнибока

Водночас виникнення таких підозр може бути пов’язане з тим, що, за словами колег, Олег Тягнибок у житті абсолютно інший, аніж на сцені.

«Українські політики навчилися мати дуже багато масок і Олег Ярославович не виняток. У побуті, спілкуванні, зокрема, коли він був депутатом Верховної Ради, в Олега практично ніколи не проявлялися такі жорсткі нотки та позиція, яку він демонструє. Але я не бачу в цьому трагедії – у нас дуже мало політиків, які ведуть себе завжди однаково”, - говорить пан Кендзьор. А Тарас Сцецьків додає, що О. Тягнибок у побуті й на сцені – це різні персони.

«На сцені і він, і Фаріон, і багато їхніх вождів вибирають таку навіжену радикальну риторику з гриманням кулаком по столу, що складається враження, наче це дуже кровожерні люди. В житті він зовсім не такий. Він значно спокійніший, можна сказати, що набагато м’якший. Але коли треба виходити на мітинг, О.Тягнибок наче надягає маску і починається роль», - підсумовує політик.

Знаменита родина

Олег Тягнибок народився у направду знаменитій у Галичині родині Цегельських. Його родичі були і в Січових Стрільцях, і в УПА. Це була високоінтелектуальна патріотична сімя, яка сформувала ідеальне середовище для виховання українського націоналіста.

Дідусь О. Тягнибока - український священик Артемій Цегельський. Репресований разом з сім’єю 1946 року, коли відмовився перейти на московське православ'я. Після повернення до Львова через 7 років, крім щоденної Служби Божої, готував підпільних семінаристів.

Прадід О.Тягнибока по маминій лінії Льонгин Цегельський увійшов в українську історію XIX століття як політик, дипломат, адвокат, журналіст і видавець. Брав активну участь в українському студентському русі, зокрема в організації з'їзду українських студентів. Один з ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті у 1901 році та селянських страйків у Галичині у 1902 році. Від Української національно-демократичної партії його обирали депутатом до австрійської Державної Ради, пізніше - послом (депутатом) до Галицького сейму. 22 січня 1919 Льонгина Цегельського призначили заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки. У 1920 році став представником ЗУНР за кордоном.

Двоюрідні брати діда О.Тягнибока, Артемія Цегельського - отець Роман Лиско та отець Микола Цегельський через відмову перейти у московське православ’я були репресовані. Обоє померли в неволі.

Лікар-хірург Петро Скобельський - рідний брат бабусі О.Тягнибока Марти Цегельської. Міг зробити блискучу кар'єру, але вибрав інший шлях - пішов в УПА. Останню вісточку від нього сестра, Марта Цегельська, отримала з-під Олеська, де стояв військовий госпіталь.

Роман Іванович Крип'якевич - чоловік Лесі Цегельської-Крип'якевич, рідної сестри мами О.Тягнибока. Молодший син Івана Крип'якевича.

Працював в Академії наук, досліджував водень у металах. У 60-тих роках - в колі " інакомислячих" і дисидентів. Читає, друкує, поширює антирадянську літературу. Арешт. Обшук. Його звільняють з роботи в АН за місяць до захисту докторської дисертації. Працює на різних роботах, освоюючи нові спеціальності, зокрема стає кочегаром. Започатковує Рух між кочегарами, входить у Велику Раду Руху. Бере участь в перших організаційних з'їздах. Виділяється знанням іноземних мов, інтелігентністю та суспільною активністю - його висувають на посаду першого віце-консула Австрії в Україні. Засідав у "Львівській Бесіді", НТШ, в товаристві "Холмщина", в Комісії з перейменування вулиць. Викладав етикет і риторику в Духовній семінарії та ЛБА.

Мовою соціоніки

Влада і гроші – це ті дві речі, які притаманні для соціотипу, до якого належить Олег Тягнибок. У соціоніці цей тип людей називають Цезарем.

Представники цього соціопиту дуже сильні і владні, їхня найактивніша функція – вольова сенсорика, яка характерна прагненням володіти. Цезар завжди щось хоче, а якщо хоче, то обов’язково це візьме. Якщо не можна взяти, то купить, не може купити – обміняє. Але в будь-якому разі ця річ належатиме йому. «Віддай! – це найхарактерніша риса Цезаря, -- розповідає львівський соціонік Віктор Кіров. – Він завжди посягає на чуже, причому у своїх шкурних інтересах».

Цезар любить бути лідером, він із задоволенням веде за собою людей. Йому подобається ними управляти – це у нього в крові. У керівника-Цезаря абсолютно усі мають бути в підпорядкуванні, але влада його тримається не на насильстві, а на довірі, любові та захопленні. Цезар направду прагне, аби його накази виконувалися із задоволенням. Але якщо хтось провиниться, то просто так з рук йому це не зійде – цю людину буде покарано для науки іншим.

«Загалом працювати – нижче їхньої гідності. Вони прагнуть командувати. Якщо це будівництво, то Цезар буде прорабом, - розповідає В.Кіров. – Як це виглядає? Уявімо собі ситуацію, що зранку він приходить на будівництво, а усі робітники мучаться від похмілля і нічого не здатні робити. Цезар кожного з них висварить, і вони почнуть ворушитися. А через деякий час Цезар обійде кожного і розкаже по анекдоту – все, стосунки налагоджено. Як це буде виглядати в коридорах нашої влади? Якщо до Цезаря прийде якийсь сихівчанин і почне жалітися на відсутність, скажімо, води, то Цезар влаштує йому справжній скандал – мовляв, ваші діди за Україну вмирали, а ви без води не можете потерпіти. А до етапу, на якому розказується анекдот, сихівчанин не дочекається – він уже піде».

У побуті Цезар набагато м’якший, делікатніший та спокійніший.

До речі, він чудово розуміє, яким його хочуть бачити люди, і може відповідно себе вести. Однак остаточно пристосовуватися до людей він не буде, оскільки все ж більше любить диктувати свою волю.

Визначальна риса Цезаря – це честолюбство. Він мусить досягнути свого у будь-якому разі. Причому якщо йому щось чи хтось сподобався, то він вважає, що це вже належить йому. І він не відступиться, поки не отримає свого або ж остаточно не розіб’ється.

Цезар є представником третьої квадри, так званої квадри грошей, коли саме гроші є визначальною цінністю. «Люди для них діляться на тих, у кого є рахунок в банку, і на тих, у кого такого рахунку нема, - говорить В. Кіров. – Перших вони поважають, другими відверто нехтують».

Що цікаво – третя квадра відзначається національною консолідацією. «Коли Тягнибок говорить про націю, про предків, про ідею, він говорить це щиро. А дивіденди кладе собі на рахунок. Можливо, це звучить цинічно, але тим не менше це правда. Бо яка ідеологія в «Свободи»? Це ідеологія минулого сторіччя. Жодного нового слова вони в неї не привнесли. Вони не бачать, що часи змінилися і заклик вмерти за Україну уже неактуальний. Україну треба будувати. А якщо вмирати, то починай з себе! А ми подивимось, що це дасть. Ні. Вмирати мають інші. І саме в цьому фальш. Цезар дуже тонко чує людей і їхні потреби і він чудово знає, що наша нація, яка характеризується високою моральністю та духовністю, ніколи не відмовиться від пам’яті про своїх предків. А вони на цьому паразитують», -- підсумовує В.Кіров.

Вголос


  Проголосувало (35)   1 2 3 4 5
Також читайте:
 Коментарі (36)
невідомий, 10:14 18.11.2010
Підтримую Правду щодо членкині Василишин. Але там не тільки шизофренія, там ще й інші збочення, і не лише на грунті загальної неуспішності та незвичайної "вроди".... Дядько фрейд би це краще пояснив....
Юра, 17:05 17.11.2010
Ага, вже з першого абзацу помилки в хронології створення партії. А думки стецьківа і кендзьора - брєд двох імпотентів маразматиків. Стаття - попса.
правда, 13:07 17.11.2010
Шановний пане Тягнибоку! Вам необхідно провести тренінги з культури мовлення, поведінки, етикету серед Ваших членів та членкинь. Поцікавтися у людей, як Ваші піддані спілкуються з людьми, чи володіють вони елементарними знаннями. Як можна хаміів та хамок включати до списків партійних? Невже Ви думаєте, що люди будуть мовчати? Поцікавтеся, яку репутацію собі заслужили гринди, павлюки, михальчишини, василишини. Раджу скерувати Вашу членкиню Василишин до психіатра на обстеження. Це ж на обличчі діагноз - шизофренія на грунті неуспішності.
Общєпіт, 17:15 16.11.2010
--> Знавець, 12:48 11.11.2010
Ужо давно всьо пракісла ! Чьо теперя акіслять !
А всьо зєлень таму віной, капуста, кака по заявлєнію главного общєпітавца страни ХАМзарава '.. в раціоні українцев становіть...'
До Богдана, 10:29 16.11.2010
До Богдан, 09:33 16.11.2010
Не потрібно так рекламувати свою гомосексуальну орієнтацію. Якщо ти підставляєш дупу своїм працедавцям, то це не означає, що читачів цієї статті це цікавить.
Якщо ж ти вирішив набрати нових членів до «Всеукраинское обьединение геев», - то теж невдало потрапив.
Перейди на інші інтернет-сторінки
Богдан, 09:33 16.11.2010
Тягнибок - еврейский мальчик который понял что трудится это не для него, а в западной детки умственно слабо развиты и их подписать под любой лозунг не составляет труда, да и заграница под эти лозунги тоже чёто даст. Проект получился, детки шумят за Украину, "партайгеносе" при бабле и удалось урвать ещё кой-чего. Одна беда, рвут детки попки друг-другу, и хотя это вписывается в арийский быт, но люди косятся, боятся что в прениях могут пристроится и порвать задницу. Тягнибок с даже большим успохом может именоваться «Всеукраинское обьединение геев», "свобода" это гей-клуб и опасности никакой не несёт.
Не політик, 12:01 15.11.2010
Гарно описано про родину.
Але не докінця зрозуміло, яким чином тато Тягнибока - ніби дитина репресованого, був головним лікарем збірної СРСР з боксу. Їздив по закордонах.
Без згоди КГБ на такі посади люди не потрапляли.
Те що Я.Кендзьор - людина, котру неодноразово звинувачували в співпраці з КГБ під псевдо "спортсмен", хвалить Тягнибока, також цікаво.
Щодо політичної кар"єри - то це типова кар"єра для Львівського політика, котрим за 40. Троха піни і надування щік під кінець 80-х, а потім 20 років шукання споносорів. І експлуатування національної ідеї.
Тягнибокові вдалося більше.
Виявилось, що неправдою було те, що закордонні політтехнологи не вміють реалізувати вдалі проекти в Україні.
Єдине що тішить - це те, що повідпадала ціла плеяда осіб, котрі давно сиділи при владі . А люди голосували не за "Свободу". Люди в черговий раз голосували з надією на зміни.
переглянути всі коментарі (36)

Залишити коментар

І'мя:
Коментар:
Введіть число зображене на малюнку:

 

Новини політики

Новини партнерів

Погода, Новини, завантаження...

Блоги

16.11.2010 16:06, Коментарів (0)

Погляд політика

15.11.2010 16:09, Коментарів (1)
#
Мирослав Сеник: Результат «Нашої України» на виборах дуже скромний, але закономірний
Мирослав Сеник - голова Львівської облради 5-го скликання, керівник виборчого штабу «Нашої України» у Львівській області.

Слово експерта

17.11.2010 16:58, Коментарів (0)
#
Олексій Антипович: Люди у нас не настільки дурні, щоб проголосувати за політичну силу виключно на підставі двомісячної реклами
Олексій Антипович - керівник соціологічної групи «Рейтинг» 

Цікавинки

Завантаження...


Львівська газета вісник міста ВАТ "Львівобленерго" Володимир Кожан - (персональний сайт) Офіційний сайт ЛОДТРК Газета Ратуша Християнсько-Демократичний Союз Львівські новини Кримінальне Чтиво.UA