про політику та економіку
      
зробити стартовою
ГОЛОВНА  |  НОВИНИ |  НАГОЛОС |  СТАТТІ |  ОГЛЯД ПРЕСИ |  ЧАТ |  БЛОГИ |  ІНФОРМАЦІЙНІ БАЗИ  |  КУЛЬТУРА  |  ТУРИЗМ  |  KAVA.LVIV.UA

НАГОЛОС

Дубовий гай навколо Бандери

Відкриття памятнику Степану Бандері перетворилось на фарс, як й останній розхвалений та богом-і-путінимнатхнений фільм Міхалкова "12". І якщо Міхалков намагався переплюнути Гайдая, то кого намагались переплюнути наші патріоти – невідомо. Напевне, вони отримали ліцензію на будування вавилонської башти з 4-х періодів історії України. Просто, звичайна львівська халтура.

Актори-маски. Маски-актори. Люди і актори змішались в купу. Вишивані маски патріотичності, побожності, патріотизму, чистих і цнотливих рук та іншої анатомії. Справжні актори не потрібні на цьому святі. Вони виконують роль антикваріату. Порожні постріли в небо. Фігові актори з львівських політиків. І також в ролях, поточеної жуками, мебелі.

Герої сьогодення гасають-гасають передмонументним плацдармом, віддаючи останні організаційні месиджи. Парубій в плащі, що нагадує королівську мантію, з плеча самого П'єра Кардена. Оскільки, Карден робить свої речі не для дня сьогоднішнього, а для завтрашнього, то можна зрозуміти, що світле майбутнє Парубія не за горами і незабаром.

Тим більше, що з допомогою аськових юзерпіків вдалось вияснити, під кого ж косить своїм карданним аватаром Андрій Парубій. На кого ж рівняється його 9-й вал в прицілочних орієнтирах "війни барашків". Відповідь однозначна – на Степана Бандеру. Тому й носився він з цією ідеєю, як Бакс Банні. Він пам'ятник воздвіг собі нерукотворний, ну й заодно, й Бандері.

Така собі гігантська компенсація маленьких розмірів. Тріумфальна арка людському безглуздю. Як Ліжбета може загасити велич постаті Бандери, відомо тільки Парубію, скульптору Миколі Посікірі та архітектору Михайлу Федику? От цією рагульською тріумфальною аркою вони і загасили австрійській цісарівні. По самі гланди.

На цьому сайті творчєство Посікіри названо запізнілим авангардизмом. Авангардизмом від пам'ятнику Бандері навіть і не пахне, так само як і від пам'ятнику жертвам голодомору-геноциду на Південному, який хитромудро копіює київський пам'ятник біля Михайлівського собору.

І якщо тут немає нічого від авангарду, тоді ж має бути щось, чи хтось від запізнілого. Відповідь очевидна. Інакше, чому пам'ятник Бандері схожий на пам'ятник Лєніну-Дзержинському та на всім бравим чекістам одночасно? Авангард тут один – диктатура пролетаріату. + лінійний гранітний маразм навколо пам'ятнику. Апогей базарного кітчу.

Це з тієї ж комедії із міщанського побиту з співами і танцями в 4-х діях, що й пам'ятник Чорноволу, схожий на стілягу Свирида Петровича Галахвастова в дудочках, підняті пальцевидні символи якого, демонструють торжество 3-х основних принципів життєдіяльності справжнього рокера. В цій парафії постарався заслужений і лауреатний
Іван Самотоса.

Постарались на торжестві і отці Церкви, які 2007 років водичку навчилися лити добре. От з цим проблем у Львові ніколи не було. З церковною живописною водичкою ні про що.

Львівський архиєпископ Ігор Возьняк (УГКЦ) довго плутався в інтегральних лабіринтах неотомізму і так й не сказав нічого путнього ні з Нового Заповіту, ні з "Пастиря Єрми", ні з "Добротолюбія", ні з "Gaudiam et spes". Це ж не курси форматорів у Римі.

Митрополит Андрій Горак (УПЦ (КП)) ледве не левітувався під час свого виступу, так його носило вітром неопалимої проповіді. Незабаром і дуже ймовірно, йому світить місце Філарета (Денисенка), Патрiарха Київського i всiєї Руси-України. Тут можна і пострибати та достукатись до неба. Хоча, нельвівські священики і єпископи будуть кігті рвати, щоб Горак не переїхав на патріарше сідалище. І на це в них є 5-ть причин.

Якась юродиво-кучерява маша-разтєряша з жовто-блакитними стрічками в голові викликала нездорові думки про її адекватність останнім тенденціям осінньо-весняного сезону.

Партійні прапори по всьому периметру: "Наша Україна", "Свобода", УНП ітеде. На фіга вони тут? Бютівські прапори заперлись за сам пам'ятник, щоб обов'язково попасти в кадр. Їм що, 2-го місця на виборах не вистачає? Денькович дивиться в небо. Північний Борей зірвав з 2-періоду козацької держави Богдана Хмельницького жовто-блакитний порваний масхалат і почав тріпати його по всій розі вітрів.

Іржавий пілон естетично вписується в інтер'єр мітингу своїм атмосферним стриптизом. Поет Богдан Стельмах зачитує вірш про своє бандерівське минуле. Як на перше прослуховування, його поезія звучить, як одна з багатьох гуморесок Павла Глазового. Може краще було забадяжити цей вірш амфібрахієм? І це той Стельмах, який колись написав "Тільки раз цвіте любов", "Запроси мене у сни" та "Колиска вітру".

Майбутні захистники вітчизни несуть квіти від Ющенка, який в наступному перевтіленні буде польовою лілеєю. Горобець Міхалкова – занадто компутерний. Це майя. Замість Садіка, квітами віддуваються Синюткіні глазкі. Це вже клінч.

Священик розносить іконки та календарики з фоткою Бандери. Олійник благоговійно приймає календарик в руки, смиренно цілує його і кирдик – в кишеню. personal jesus відпочиває. Релігійна мєлочность львівських бабульок і тут не забуває простягнути свою руку до мільйонної іконки, яка буде припадати пилом на старій шафі в районі генерала Чупринки.

Бабуські беруть в Шкіля автографи. Гукають йому "Андрійко". Шкіль відповідає одним словом – тримаймося. Коли не стане цього покоління бабусьок, туговато доведеться нашим політикам. Кому ж вони будуть тоді пудрити голову?

Під час молитви, простий, як двері сприйняття, Петро Олійник, схожий на якось голого і босого францискана, а Андрій Шкіль, після 1-ї ж "vita purgativa" від Ігнатія Лойоли, затесався в ряди єзуїтів, або ж на крайняк, став схожий на кардинала Рішельє з мульта Володимира Дахна "Як козаки мушкетерам допомагали".

Олійник допомагає одному з сивочолих промовців, який чогось хоче від нашої любої влади, швидше фінішувати свою лігвістичну дистанцію. Цігель-цігель, ай-люлю. Саме таким німецькомовним жестом він вказує цьому мену на потрібність закруглення його мови.

Мирослав Сеник оголошує себе бандерівцем. Він безмежно любить свій народ і невтомно бореться за кращу долю цього народу. Хоча, за інтонацією, настроєм та ритмом він хотів сказати щось зовсім інше. Що? Науці про це невідомо.

Пам'ятник відкрито. Мітинг закрито. Парад малочисельних сил та юних пластунів супроводжують 2-ва баси ведучих даної дефіляди. Вони що думають, що баси додадуть заходу більшої торжественності, резонансності і незабутності? Ще одна парадна совкова звичка. Басу і резонансу не буває багато тільки в дабі.

Але ж вони не знають хто такі Кінг Тіббі та Лі Скретч Перрі.

олександр ковальчук, 15.10.2007 08:52:04
люди

метапсихоз Ющенка

Олійник і доля

маша-растеряша

снігурі

люди

спіч Олійника

спіч Сеника

бандерівці

без слів

наша люба влада

мітинг

без слів

люди

вишивана блискавка

...

поет

революційні ластівки

чудо техніки

східна сестра

західна сестра

зажурений актор

стартова

Натаніель Бампо

французський батон

застидавсі

глас вопіющего

юні бандерівці

маски

суботній герой

Стецьків в тумані

відкриття

Парубій і коса

без слів

бідний францискан

хитрющий єзуїт

халтура на задньому плані

базарний кітч

північний борей


Українська банерна мережа

ЦІКАВИНКИ:

ВАШІ ВІДЗИВИ


", 2007-10-31 22:24:37
Думаю підростаючому поколінню буде пофіг на кого той памятник подібний
Володимир Ант, 2007-10-31 22:18:36
дійсно - хреніка від хрена, все, що можна написати про "стильно-кітчеву" базгранину аліка ковальчука
М-М, 2007-10-17 13:56:26
Стаття чудова і правдива, а ми правди про себе не любимо. Пам'ятник гарний, але признайте правду - подібний поставою на Лєніна, тільки кепки бракує в руках.
Тягнизад, 2007-10-17 12:53:45
олександр ковальчук- бидло і рагуль.Розсказували,що він мужиків грає в сраку і тому у нього такі статті.
weksha, 2007-10-17 11:27:45
якесь хамло - оцей олександр ковальчук. Ги. Невіглас - це все що можна сказати... P.S. Читаючи його статті - не можу знайти жодної цінності, яка б мала місце в душі автора. Не читатиму більше "креативів" з цим підписом.
Хочу сказати слово!, 2007-10-16 17:05:58
Злочин Коли знову повторюється, але стається з іншими Над ранком, 25-го грудня у чергову частину обласного управління міліції із Сокальського райвідділу правоохоронних органів надійшла тривожна інформація про те, що вночі до них через телефон звернувся директор приватного магазину “Будматеріали”, мешканець Червонограду та повідомив, що у Великих Мостах в приміщенні його власного магазину з ознаками насильницької смерті, тобто рваною раною шиї, виявлено труп продавця вищевказаної торгової точки, матір двох неповнолітніх дітей. Пошуки вбивці тривають… Таке не могло не наштовхнути мене на досі яскраві спогади кількарічної давності. У чомусь вбачалася схожість. Напевно цікавим може стати те, що інколи маємо здатність передбачати, десь може на рівні підсвідомості, що чекає нас попереду. Так-так, це правда. Тоді, літом, так сталось, що змушений був влаштуватись охоронцем на деякий час в одну фірму, у розпорядженні котрої знаходилось тепличне господарство. Ми з дружиною мешкали тоді в селі Оброшино Пустомитівського району у невеличкому особняку. Поряд був широкий город, капуста обсаджена навколо кукурудзою. Все це ми недорого винаймали. Отож, перед тим, як заступити вечером на зміну, вийшов на вулицю, … почистити зуби. І несподівано, краєм ока, побачив, як хтось незнайомий пробігши по наших грядках, зник у листі кукурудзи. Я майже чітко зміг розгледіти його: темне волосся, біла футболка, огрядна будова тіла. Миттєво я кинувся за ним. Але… розвівши руками листя нікого не виявив. Навколо ще продовжувалось поле, то куди подівся … “той”? Слідів на м’якому грунті також чомусь не було. З дому в той час виходила дружина і трохи розгублено запитала, “що сталося?” Я розповів те, що “бачив”. У відповідь, звичайно, почув, щоб не лякати її, адже попереду ніч на чергуванні, на краю села, біля теплиць тощо. У тій половині дня настрій не був чомусь піднесеним, бо прагну мати його добрим завжди. І тому, після того як встиг отримати “необхідні” вказівки від свого керівництва, приліг у своїй сторожівці на ліжко, мало не дрімаючи. До того ж прихворів мій здоровезний сторожовий пес “Барс”; я замкнув його в іншій кімнаті. Через кілька годин, коли надворі стало вже зовсім темно, почулось як під’їхав легковий автомобіль, мабуть “Жигулі”. Я і надалі не квапився зриватись з ліжка. За вікном продовжувалось торохкотіння двигуна. Я знову заснув. Розбудило мене те, що хтось відчинив двері до моєї кімнати. Підвівшись на ноги , я ввімкнув світло. Переді мною стояв мужчина років 33 - 37, темне волосся, біла футболка, огрядної будови тіла. Невже я його перед тим міг бачити? Це стало майже цікаво щодо несподіваного нічного гостя, але ніяких негативних думок до себе я не допускав. Першим заговорив я: “Що ви хотіли?” -- “Мені потрібно купити квіти”, -- безцеремонним тоном дав знати дивний гість. – “Я не продаю квітів, та й ключів від теплиць у мене не має. Я лише охоронець”. – ввічливим тоном спробував запевнити я. Гість ще деякий час наполягав, пропонував в такому разі видавити в теплиці скло, переконувати мене в своїй особливій винятковості, мовляв “я людина із “зони”, так що дивись собі. Проте згодом знову за межами господарства загуділо його авто, незнайомець нібито кудись “подався”. Після розмови з ним настрій, звичайно, не покращав, я вирішив ще трохи подрімати. Крізь сон я чув, як надворі здійнявся вітер, потім, десь через годину ніби дзенькнуло у котрійсь теплиці скло. Довгим коридором головного корпусу, до якого приєднувались теплиці, це добре було чути. Таке вже бувало, що від вітру шибки нерідко тріскали, тому відразу я й не надав цьому великої ваги. Та потім вирішив все перевірити. Вийшов на вулицю і пішов повз теплиці. В місячному світлі все так добре було видно, що не існувало потреби в ліхтарику. І от біля останньої, п’ятої, купою складені кимось гвоздики, а перед ними вибита шибка. Не знаю що потягнуло мене тоді всередину металево-скляної конструкції, адже вигідніше було б побігти до головного корпусу, ввімкнути всередині тієї теплиці світло, і за допомогою своєї гумової палиці не дати злодію звідтам вилізти. Отож, я проник всередину і згодом переді мною всією своєю статурою постав описаний вище тип. “І треба було тобі чоловіче, того”, -- трохи повчально розпочав я, коли ми вже готувались до “виходу”. Та раптом мій “затриманий” вхопив мене руками за горло і щосили почав душити. В очах стало темно. Намагаючись вирватись і вдарити його резиновим шлангом, я лише чомусь відкинув свою “зброю” назад від себе, продовжуючи слабнути. Зрозумівши, що можу зазнати повного фіаско і позбутись життя, зібрав свої останні сили, і гримнув виродка кулаком в обличчя. Таким чином зміг вирватись від його жорстких лап. Шкіра на горлі в мене була в глибоких подряпинах, по шиї спливала кров. З гумовим “кийком” я знову бажав кинутись на нападника, пригадуючи собі свою колишню роботу в полку патрульно-постової служби міліції. Але той скоріше встиг щось підняти з землі і замахнутись на мене рукою. Інстинктивно якось я пригнувся, на щастя (!), бо об трубу в теплиці, в мене над головою, від удару розлетівся чималий шмат скла. На якусь мить я застиг на місці. За той час злодій встиг ще “щось” підняти в себе під ногами. – “Відійди подалі від “виходу”! -- була дана мені вимога, -- бо інакше другий раз не промажу. Ти що не бачив з самого початку який я? Дав би мені квітів і я б пішов. Давай, чухай від “виходу”!” Варто сказати, що крадені квіти я вже встиг позакидувати в теплицю назад; вони були хіба що порозмацькувані в нас під ногами. Я нібито згодився його випустити, відійшовши якомога далі від отвору. Злодій, поміж труби, котрі огрівають теплицю зимою, спочатку просунув вперед ноги, і так спробував вилізти. Тепер щодуху я помчав на нього, і миттєво обхопив своїм резиновим шлангом його шию. – “Ой, б….!!! – почув у відповідь. -- Ти мене допечеш!” Я стиснув так, що аж піна пішла у нього із рота. Деякий час я його ще тримав і кликав на допомогу іншого “охоронця”, бомжа Павла, котрому у цьому господарстві дали притулок . Але оскільки Павло, після частих пиятик міцно спав, то його годі було дочекатись. Скавулів в окремому приміщенні головного корпусу тільки Барс. Так продовжувалось ще може з годину, а потім нічного грабіжника я відпустив, і переконавшись, що він пошкандибав за браму, сам виліз з теплиці, наготувавши про всяк випадок гуму. Подібних випадків в мене трапилось ще декілька, але про них мова піде мабуть в наступних номерах газети. Проте хто зна де тепер мандрує той не затриманий мною тоді тип… Олександр РУЛЬ, сайт "Глобальні віки"
Надія, 2007-10-16 16:31:02
Яка паршива статейка.
В. П., 2007-10-16 12:35:17
Зараховано!
, 2007-10-15 23:04:11
Велике дякую авторові за правдивість подання інформації. Ті рагулі біля корита просто за...али! Мені, напиклад, не те що слухати їхній бред, а навіть дивитися на їх рила тошно. Шкода, що таке не надрукують в газеті. А пам'ятник могли б зробити кращий а не такий совєцкий. Це просто ганьба!
, 2007-10-15 14:12:04
БО САдовий мудрий!
Героям слава?, 2007-10-15 09:39:32
А де Садовий? Чому він постійно уникає національних заходів? Поляки не велять, чи може знов поїхав до Януковича або на той раз вже до Юлі? Як вітати Янека з днем народження - то полетів аж до Іспанії, а на відкриття памятника Бандері прийти - в нього часу немає!
Залишити відгук
Автор
E-mail
Повідомлення

НОВИНА ГОДИНИ

  Садовий став найбільшим цьогорічним розчаруванням львів’ян »»  

Чи знаєте Ви, що...

… ящик горілки вже другий день утримує в заложниках сім’ю з Левандівки »»

ЛЬВІВСЬКІ НОВИНИ

  Фракція «Пора» ініціюватиме внесення питання МАФів у порядок денний сесії Львівської міськради 27 грудня  »»  
  ЛОДТРК відзначила своє 50-річчя  »»  
  СК «Універсальна» ввела до складу СР Потапкова та Барлотса замість Безбах та Худо  »»  
  На цьогорічну ялинкову кампанію підприємства Львівлісу заготовили 44,5 тис. ялинок  »»  
  СК «Універсальна» ліквідувала 7 філій та створила 2 регіональні дирекції  »»  

НОВИНИ УКРАЇНИ

  "Антикризові менеджери" Юлії Тимошенко »»  
  "Регіони" не хочуть, щоб Богатирьова грала в баскетбол на футбольному полі »»  
  Черновецький хоче зробити окрему смугу для тролейбуса »»  
  Ющенко викликав до себе Черновецького і губернаторів »»  
  Зустріч двох прем’єрів »»  

РЕЙТИНГ СТАТТЕЙ

  Танцювальна іконізація Юлі Тимошенко »»  
  В облраду завезли новий пісочок (ціни найнижчі в регіоні) »»  
  Інтелектуальна відвага без пантів »»  
  Садовому подарували чоботи-скороходи »»  
  Гірчична порнографія у філармонії »»  

ІНФОБАЗИ

  Персоналії»»  
  Групи підприємств»»  
  Підприємства»»  

БЛОГИ

 
Юрій Шведа
Український прорив!
 
 
Олег Немчінов
Чи врятують «двійочники» і «заочники» українську освіту?
+ усі блоги
 

СПЕЦПРОЕКТИ

  14-й Форум Видавців (2007)»»  
  Вибори 2007 на Львівщині»»  
  Євро-2012 у Львові»»  
  Все про львівських VIPів»»  

ВАШІ ВІДЗИВИ

vchm.ucoz.ru Вы мечтали о преобретении элитного или китайского телефона, но средства не позволяли э »»
Скажіть мені будь-ласка, яку мету переслідують люди переїзджаючи з Київа до Львова, які працювали у  »»
Мені надто не подобається відношення автора до мого рідного краю - м. Турка і до його жителів, але д »»
садовий і найкращий і найгірший одночасно.... то він хороший чи поганий?...от і рейтинг »»
Мозіль Роман Якович злодій який розікрав ТЕЦ, за що його і погнали »»
                Новости Дня деревообробний портал
        Написати листа:       Дизайн: А. Черкашин
Rambler's Top100
© VGOLOS.COM.UA. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації, наведеної в нередакційних матеріалах.

Передрук, копіювання, а також відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "PRESSTIME.COM.UA",
ЗАБОРОНЕНО В БУДЬ-ЯКОМУ ВИГЛЯДІ, лише з .