All news News Home Home RSS RSS Twitter Twitter

Наголос

Львівський переляк Януковича

27.05.2010 22:10
Львівський переляк Януковича

Вже навіть сама природа повстала проти Януковича, даруючи миршавому людству зразковий приклад для наслідування та підставу для віртуального копіювання і фотошоплення.

В житті ж Януковича й без хвойного освіжувача стало більше уявних страхів, аніж реальних загроз. Колоса на солом’яних ногах доводить до сказу ірраціональний контингент а-ля хічкоківські птахи, який невідомо коли і невідомо як, може змахнути своїм невидимим крилом. Сни Януковича породжують монстрів і хто його зна, скільки ще йому буде кошмарити той клятий вінок.

В Януковича набувся своєрідний страх відкритого простору з глибин якого можна чекати будь-чого у будь-який момент. Тому на кожному його вході і виході бовваніє тілоохоронець. Янукович – не акробат Тібул. Йому дуже важлива підстраховка підстрахуйна підстрахуєва, доки він буде бігати гострим лезом в пошуках відповіді на запитання: "реплікант він, чи тремтлива тваринка, що право має?"

Тому й він привіз до Львова армаду народу під виглядом якихось інвестицій та ще й наплів купу ідіотизмів. Януковичу потрібна постійна присутність когось, щоб не лякатись своєї тіні. І десь в останніх рядках можна говорити про можливість Горбаля (в екзилі) потусити зі всеукраїнськими дружбанами в провінційному Львові.

Пересування Януковича містом – оперативне і блискавичне. На відкритих місцевостях – не затримуватись довше 10 хвилин і швидше перебирати кінцівками. Для його бліцкрігності – Львів зачистили до сюрреалістичних коників (прохання мєнтів голосно не слухати музику в авто – то пік прогинального маразму), хоча – просто можна було оголосити загальний вихідний до обіду.

Дорога до аеропорту зачищена від лівих форм життя. Навколо аеропорту – жодної живої людини, окрім внутрішніх органів. В залі чистильного очікування – жодної душі. І тільки бігморди Януковича вітають Януковича його президентським фейсом. Все вимерло. То екранізація фінішних кадрів Resident Evil. Тільки Міли Йововіч не вистачає з пухкалкою.

Перші кроки Яника на львівській землі картаються смутними сумнівами. Земля львівська повниться чутками. Так кажуть, що дівчинка Таня, особливо приближена до тіла губернатора Горбаля, у зв’язку з повстанням природи про президента, хотіла прибити цвяшками притрапний килимок під час зішестя Януковича на грішну землю. А то, не дай святий Дермідонт, якийсь хоттабичний рух наверне шмат килимка Януковичу на очі.

Строкатий килимок до асфальту не прибивали, зате залізно присобачили зелене покриття біля стендів з картинками про реконструкцію аеродрому. Також, чомусь до традиційних трьоох дівчаток з короваєм та їх поводиря, долучили ще й двох хлопчиків у жупанах. До всіх віпів завжди прибувало коровайне тріо-бандуристок, а тут – ще й два хлопчика. Не вистачало лише кози-дерези.

З області чуток були й звістки про можливе накриття бюстів Шухевича і Бандери у обідній Цитаделі чимось – особливо непомітним у такій шурхітливій ситуації. І вже з зовсім далекого космосу прилетіли чутлі, що Янукович зламав Писарчуку декілька ребер. Писарчук й так в авангарді регіонального руху на Львівщині, за що ж його бити? Тут хіба що, товариша Кріля можна обдарувати хуками за кострубате втілення політики партії в масмедіях.

Стартовий перестрахуй Януковича до самого фінішу супроводжувала бездарна організація візиту. Схоже, що після хвойного освіжувача, Янукович перестав чути людей. Невідомо чого в аеропорт поперли всіх журналістів, хоча можна було обмежитись фотокорами і відеооператорами. Під час трапного пришестя Януковича, журналістів сепарували за 500 метрів від місця події, біля стенду з проектами аеропортних робіт та ще й за траурною стрічкою.

Яника привезли і поставили метрів за 10 від журналістів та ще й спиною. Він жодного разу не подивився у їх бік і навіть краєм вуха не глянув на будівництво терміналу. Стоячи за 5 метрів від стенду, він щось краєм ока прослухав та оперативно звалив на стадіон, де відбулась аналогічна за часом процедура і Ганна Герман змогла розвуалити свої романтичні штучки панєнки славного 19 століття, наобіймавшись зі старими журналістичними подружками. І жодних підходів до преси, що в аеропорту, що на стадіоні, як обіцяв Борис Колесніков.

25 травня пролетів з чіткою організацією свого візиту й сам Колесніков. Його прес-секретар Юрій Громницький замість того, щоб усе дисципліновано організувати з часом візиту, почав довго розчесувати цитату якогось мудрого американського журналіста, який авторитетно заявив, що якщо ви хочете вчасно обідати, то з обов’язками журналіста вам краще не зустрічатись. З жартами в нього такий ж напряг, як й в дерев’яних персонажів ахметівської проги Футбольний вік-енд, які кожної програми вже і так і сяк намагаються віджартуватись, але щось їх ментальна конституція явно не під то заточена. І в тіні відахметівського страху вони виглядють, як зомбі пафосні.

Далі відбувалось ознайомлення з 80-м окремим аеромобільним полком під стіни якого зігнали зо ста міліціонерів. Пізніше прошмигнули й снайпери зі своїм засумкованим спорядженням. Під час вітання Януковича розпочався сильний дощ. Охоронець тільки встиг розкрити парасолю, як змушений був ретируватись, бо Яник відмовився від такого сімейного щастя, демонструючи чудеса витримки і стійкості, а, можливо, пам’ятаючи про хвойний освіжувач, він намагається триматись осторонь сторонніх предметів, що мають властивість поводити себе неадекватно під час стихійних лих. Не відходячи від каси – Януковичу подарували сакрально-сувенірний набір юного десантника у складі тільника президентського розміру та берета, а юні десантники аеромобільного полку пропарадились перед пустим місцем з мікрофоном.

Після бліцкрігних відвідин казарми з гарантом, нещодавній кривенківський лауреат Мустафа Найєм весело щебетав з Януковичем, доводячи останнього до привселюдного реготу, ніби й не було нещодавнього досьє на столі Льовочкіна.

Янукович реактивно змахався на засідання Ради регіонів в безпечних стінах політеху і переніс головну подійність візиту на вулицю Степана Бандери, стосовно якого він кон’юнктурно вагається.

Журналістам виділили сусідню кімнатку з неживим Януковичем по телевізору, от і весь хліб їх щоденний. Горбаль розпочав свій виступ школярським "а можна з місця виступати?", на що Янукович, з батьківським епізодом в голосі, порадив юному таланту, що на трибуні глаголити буде краще та й командирський голос буде розпрацьовуватись ширше. Скетчем з зіркою став виступ фрау-інвесторки з Німеччини, яка експресійно махаючи хандехохами, всенощно роздякувалась Януковичу за те, що в країні жити стало легше, жити стало веселіше. Та ще й вдячно вклонилась Януковичу за зиму, що стала літом. А ще кажуть Європа-демократія. Бундесна тьотка залізла у вушко Яника без мила і шампуню, де залізингувала усі потрібні виступи і округлості.

З огляду на безперспективність регіональної ради і глибоко утопічних заяв про олімпіаду в Карпатах та інших географічних єресей, можна послухати й вуличні пікети під стінами політеху.

Фанатський контингент Януковича відомий заздалегідь: биковата гопота, мажори з гламурними тьолками, бандюганисті сороківки, неадеквати різного ступеню південності, дівчатка, спраглі янучарської ласки важкої руки, наркоманського стайлу студенти.

Провідницею янучарського руху під воротами політеху стал жіночка забальзамованого віку, яка схоже вже давно не гойдалась на міцних горішках і тому, будь-яку проекцію такого досвіду намагалась реалізувати у частому і спраглому (вустами різної конфігурації) всотуванні, все глибше й глибше в анатомію свою єства, продовгастого і об’ємного прізвища Я-ну-ко-вич, яко скипетральної репліки його президентської влади.

Надмірна ревність жіночки до ікони Януковича призвела до механічних повторень фрикційних рухів тілом з мужчинкою аналогічного їй віку і впала у тупувату порнографію (див. відео), за якою мало проглядатись, оте сакральне заплідення двох душ новою владою у присутності того священного, завжди третього. У даному випадку – Януковича. На фініші партнери вже плутали відмінки, але чого не буває у момент нероздільної і нерозділеної пристрасті.

Свобода цього разу не відзначалилась креативом. Запечена у вузькій вуличці Беркутом. Ні Тягнибока. Ні тобі – альма-матерної Фаріон. З мегафоном – якась пацанва з водокачки. Увесь цнотливий креатив свободівців доходив до загратного грання зека-презіка, двозначних натяків на голубизну гаранта і халтурний цирк з перевдяганням. Кажуть, що когось побили. Увесь агітаційний галас перетворився на санта-барбарну перекличку з регіоналами. Новоженець, як більш культурний, цитував класиків і світочів, вимагав імпічменту, а після великого дощу, взагалі, змився.

За декільки хвили до виходу Яника, маленьких тягнибоків відтіснили у глиб вулиці. Такий рух вони пояснили інсайдерськими джерелами, які повідомили, що Яник ніби-то затримується ще на годину. Така інфа виявилась дезою, як й попередні завіряння президентської прес-служби, що брифінгу Януковича не буде. Брифінг, безперечно, відбувся, ще раз продемонструвавши організацію візиту у бездарному світлі. Зате охорона президента роздраконилась на усю зарплату. Хорошковський міг світитись вінтажними окулярами, що відбивали у простори Всесвіту усю його відпедикюреність. Талмуди подаровані Януковичу вдячною публікою, можуть намолюватись самостійно.

Янукович оформив Львів у резерваційне місце, яке потрібно швидко та безболісно уникнути і відлетіти у більш затишні місця. Де, не так боязно. Але де ж такі місця? Хіба що, в барокамері чи бомбосховищі. А то ще пташечка-щебетушечка какне, не гірше міхалковського аса Люфтваффе.

ВІДЕО

ФОТО

олександр ковальчук


  Проголосувало (8)   1 2 3 4 5
Також читайте:
 Коментарі (21)
Львів, 10:29 11.06.2010
олександр ковальчук - кончений невдаха!
Подорваным журналистам, 10:25 11.06.2010
У нациков всегда мания преследования! Они как большая собака . Вместо того чтобы жрать свою кость, начинает бросаться на окружающих, типа защищая ее!!!
хрін, 12:50 04.06.2010
до держка і псевдо. плагіатік написано звичайно прикольно навіть десь талановито. зрозуміло з одного боку що автор великорусский шовініст і хоче такім чином принизити нацонально свідомих громадян але і самі громадяни винні що це дозволяють дуже довгий період часу.надіємося все ж таки на прозріння і тих і другіх найближчим часом
Л, 11:59 02.06.2010
Статья Львовских националистов... Вульгарщина. Матерными словами заменяем дефицит литературных слов?!
Держко та решта псевдопатріоти, 17:08 29.05.2010
Жил себе в Киеве поросенок по имени Хрющ — веселый, розовенький, беспечный. И вот, когда он подрос, то попал однажды Хрющ в руки к повару из одного ресторана. И должен был принять лютую гастрономическую смерть, но сумел удрать — из-под самого ножа. Ошпаренный вдогонку кипятком, лег Хрющ под забором помирать — уж лучше так, чем быть съеденным, решил он.

А в это время мимо забора проходил известный киевский ученый — профессор Преображенский. Он занимался опытами по омолаживанию, создал эликсир на основе нанотехнологий и как раз готовился приступить к решающему эксперименту. Тут то он и заметил едва живого поросенка. «Да это же то, что мне надо!» — подумал профессор Преображенский, подобрал Хрюща и принес в свою домашнюю лабораторию. И буквально на следующий день провел операцию, пересадив поросенку семенные железы, гипофиз и ДНК человека — украинского националиста Чавунюка, накануне павшего на Говерле от удара молнии. • А чего ж именно националиста? Что другого донора не нашлось? – спросил дядька-пузач Карпуху. • Да случайно, — ответил тот. – Вечно вы ищете злой умысел, не повезло просто профессору… Продолжаем.

Операция прошла блестяще. Хрющ наш не только не умер, но, наоборот, каждый день стал прибавлять в весе — постепенно исчез пятачок, отсох хвостик, стала прорезываться человеческая речь. И через три недели превратился Хрющ из поросенка в невысокого такого розовощекого вуйку з вусами — тут же затребовавшего себе вышиванку, Кобзаря и самоучитель по гопаку.

Ну ему это, конечно, всё дали, а параллельно стали учить хорошим манерам – правильно держать вилку и нож, не чавкать, не визжать фальцетом, не писать мимо унитаза, уважать права других людей. В этом профессору помогал молодой доктор Борменталь из Донецка. Но обучение Хрющу давалось плохо – Хрющ вел себя по-свински, залазил с ногами на обеденный стол, отказывался мыть руки и умываться, регулярно смотрел пятый канал и становился все более свидомым, требуя к себе особого «тытульного» уважения и отношения. Интеллигентные профессор Преображенский и доктор Борменталь с ним уже едва справлялись. А тут на беду еще и Оранжевый Майдан случился. У Хрюща вообще крышу снесло. Убежал Хрющ на Майдан, стал жить там в наметах, выхрюкивать разные лозунги и вообще разбираться в апельсинах. Там же где-то получил ксиву участника революции и паспорт на имя Панаса Панасовича Хрюща.

Теперь Панас Хрющ, когда появлялся дома, уже не только никого не слушался, но и сам принялся учить профессора всякому националистическому бреду. Из прошлой жизни у Хрюща от поросенка осталась тяга к грязи, поэтому его непреодолимо потянуло в политику и на телевидение. И вот он уже всё чаще стал показываться на экране в разных телешоу и вещать провластные лозунги: «Украина — понад усе!», «Бандера – герой!», «Во всем виноваты москали!» Его похвалил и принял сам Президент и даже вручил орден. • Ну ты фантазер! – усмехнулся дядька, уже с интересом слушавший карпухинскую историю. • Я фантазер? – переспросил Карпуха. – Да я наоборот, всё только упрощаю. По настоящему буйная фантазия – это у националистов. Вы дальше слушайте…

Прошло немного времени и вскоре Хрющу за его активную гражданскую и патриотическую позицию дали должность в Министерстве культуры — небольшую, но ответственную. В его задачу входило выискивать русские вывески на магазинах, предприятиях и просто улицах и докладывать о нарушениях. Больше всего Хрющу нравилось срывать рекламные объявления, которые не на мове. Он все ночи напролет занимался этим патриотическим делом. Хрющ заметил одну любопытную особенность, что все официальные рекламы (на билбордах, в залах подземки и на городском транспорте) – как и положено, написаны на украинском языке, а все рекламы нелегальные (на столбах, на стенах, наклейки в метро и тому подобные) – непременно на русском. • Вот видишь, — говорил Хрющу доктор Борменталь, надеясь его вразумить, – это говорит о том, что людям удобнее на русском. И когда вешают нелегальные наклейки, то уже заодно игнорируют и языковые требования. Нельзя людям запрещать родной язык. • А вот и нет, — не соглашался Хрющ. – Это доказывает, что все украиномовные бизнесмены работают цивилизованно и легально, а русскоязычные – подпольно и укрывая налоги. Русские вообще – отстой. • Ага, — подтвердил иронично Борменталь. - И в киевских лифтах писают исключительно учителя и врачи из Донбасса и Крыма. Они же и на стенах нецензурные надписи царапают. Приезжают сюда, заходят в лифт и одной рукой шкрябают слово из трех букв, а другой держат то, что это слово означает, и писают. Пишут и писают… • Очень возможно, — ответил Хрющ, хлопая себя по карманам и вынимая сорванные объявления на русском. - Русские, они на всё способны. Смотрите, что я сегодня отодрал прямо со стекла вагона метро — целый стишок. А это уже не объявление — это уже антидержавная деятельность. И тоже, естественно, на языке потенциального противника.

«Кушаем мивину, Колой запиваем, Славим Украину, А за что, не знаем. Не берут нас в НАТО И не ждут в Европе, Разом нас багато, Только все мы в …опе. Нас любой окрутит, Нас любой обидит, Нас не любит Путин, Нас Китай не видит. Русский, как полову, Всюду отвергаем, Изучаем мову, А зачем, не знаем. Дети ходят в школу И зубрят Тараса, С каждым его словом — Ближе к Гондурасу…»

• Ну и что здесь антидержавного? - спросил доктор Борменталь. – Это просто констатация бедственного положения страны и ее граждан. Причем выраженная довольно хлестко и точно. • Да что с ним говорить! Свидомый свин-националист… – подал сокрушенный голос профессор Преображенский. – Как только правду где увидит – тут же слепнет, а когда правду услышит – то глохнет. С ним аргументировано спорить бесполезно — националисту факты в лицо всё равно, что слону дробинка в задницу… Шло время, с каждым днем Хрющ становился всё матерее. Однажды, придя домой под Рождество, он, не разуваясь, прошел в комнату, схватил маленькую наряженную елочку, росшую в горшочке, и выкинул ее прямо с балкона, а вместо нее водрузил соломенного дидуха. «Теперь будет так! - сказал он, потирая руки. – Пора возвращаться к традициям предков». Мало того, он тут же потребовал от профессора-киевлянина, пытавшегося ему возражать, ехать в Россию, раз тот не хочет говорить на родной мове. • Учите мову, — посоветовал Хрющ, — а то придется вам учить расписание поездов. На Север.

Профессор только покачал головой – он был в ужасе от того, что из милой доброй свинки он своими руками создал такую мразь. Пора что-то предпринимать. И с помощью Борменталя и лаборантки Зины профессор закрыл упиравшегося Хрюща в своем кабинете – пусть посидит, может, задумается. Но Хрющ (не зря же его учили грамоте) написал электронной почтой доносы на профессора, что тот взял и держит в заложниках свидомого украинца и ограничивает его титульные права, проводя с ним античеловеческие опыты по принуждению его к миру и уважению к людям. И профессору вскоре пришла повестка — явиться в СБУ к майору Швондеру.

Профессор вызов Швондера проигнорировал. И зря. Органы работать Преображенскому всё равно не дали, они сами явились к нему домой, долго стучались, ушли, пообещав вернуться с ордером на арест. Выбора у ученого теперь не осталось. Подопытному Хрющу сделали укол, срочно провели обратную операцию и когда через несколько дней в дом профессора Преображенского вломились силовики в масках – их встретил, кроме удивленных хозяев, только веселый розовенький поросенок. Он весело повизгивал, терся о ноги, хрюкал и вилял закрученным хвостиком…

НАШЕСТВИЕ ХРЮЩЕЙ

Шариковы и хрющи у каждой эпохи свои. Но их легко распознать по двум общим для них качествам. • Первое: они все всегда уверены на сто пудов, что именно они знают, что нужно другим и в чем заключается счастливое будущее для всех. • И второе: ради этого «счастливого» будущего, ради «великой» идеи, будь-то коммунизм или соборность Украины, они готовы катком и бульдозером ездить по правам простых людей. Для них и право на жизнь, и право на свободу совести, и право на родной язык – вторичны по сравнению с Идеей.
максиму, 15:48 29.05.2010
дебілку. читай уважно Експрес. там одні наїзди на Януковича. Тобу закрий свій хавальник й не п....
Макксу, 15:30 29.05.2010
Герман про Експрес: "Це такий приклад, того, як ми можемо разом, якщо журналісти будуть активні, не будуть мовчати, а я буду вашим посередником, контролювати такі речі", - зазначила Герман.
Експрес продався регіонам. Вже очевидно. що весь бруд. який вони вилили, це - замовлення регіоналів. А зараз вони підігруються Герман та Януковичу. За це Почин отримає заслуженого журналіста з рук Януковича за посередництвом Герман. Починок продав свободу слова та честь журналіста за 6 га землі та приватизований дитячий садочок. Отакою є правда. Хоча він все робить задля того, щоб ця правда ніколи не стала відомою громадськості.
переглянути всі коментарі (21)

Залишити коментар

І'мя:
Коментар:
Введіть число зображене на малюнку:

  Новини

рекомендує

Погляд політика

Колишній голова Львівської ОДА розповів Вголосу чим займається після звільнення з посади губернатора і чим буде займатись далі.

Слово експерта

Ярослав Грицак - доктор історичних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка.

Відео дня

Візит президента УЄФА Мішеля Платіні до Львова.

Наголос

Істерія навколо 9 травня, позичена новою владою у Путіна, завдяки бездарності тієї ж влади, породжує, виключно, розвеселий треш.

Статті

Львівська обласна організація Партії регіонів звернулась із офіційним листом до свого одно партійця, голови Львівської обласної державної адміністрації Василя Горбаля.