All news News Home Home RSS RSS Twitter Twitter
  Економіка
  Інфраструктура
  Нерухомість
  Торгівля
  Зв’язок
  Транспорт
  Туризм і рекреація
  Сільське господарство
  Паливо та енергетика
  Промисловість
  Фінанси
  Ринки і компанії
  Події


Курси валют НБУ 17.03.2010
USD 790.38 0.0000
EUR 998.803 0.0000
RUB 2.5666 0.0000
PLN 245.412 0.0000
GBP 1194.74 0.0000





Новини компаній

Промисловість

У День відкритих дверей в компанії «Лафарж» підсумовано традиційний місяць з безпеки праці та охорони здоров’я

07.07.2010 12:55

Цього року, доводячи свою безумовну відданість безпеці, компанія «Лафарж Цемент Україна», що представлена підприємством «Миколаївцемент», провела вже традиційний червневий місяць з безпеки праці та охорони здоров’я. В рамках місячника, крім виробничої безпеки увагу також було зосереджено на безпеці у повсякденному житті: вдома, на дорозі, на відпочинку.

Кульмінацією і, по суті, логічним завершенням цього місяця став День відкритих дверей на підприємстві, що відбувся 2 липня у Миколаєві.

Працівники підприємства тепло зустрічали гостей, які виявили бажання ознайомитися з роботою головного інвестора Миколаївського району, дізнатися про специфіку роботи на підприємстві та основні засади роботи компанії «Лафарж».

«Безпека праці й охорона здоров’я є ключовим пріоритетом для нашої компанії. Щоб гарантувати нашим працівникам і працівникам підрядних організацій безпечні умови праці і щасливе повернення після зміни чи робочого дня до cвоїх сімей, друзів, ми впроваджуємо корпоративні стандарти з безпеки праці, а також інвестуємо в модернізацію устаткування на робочих місцях, відновлення інфраструктури на території підприємства й поза його межами.

Так, протягом останніх 3-х років влаштовано майже 10 км доріг і доріжок на суму понад 3 млн. грн., з метою покращення стану безпеки на підприємстві. Щорічне проведення місячника безпеки демонструє нашу постійну відданість ключовому пріоритетові. Відповідно до політики соціальної відповідальності компанії ми й надалі організовуватимо цікаві та корисні заходи, що націлені на підвищення рівня безпечної поведінки наших працівників та їх сімей, а також сприятимемо району в заходах пов’язаних в охороною здоров’я», - зазначив генеральний директор ВАТ «Миколаївцемент» ГюнтерСметана у своєму вітальному зверненні до гостей свята.
Як відмітив міський голова Миколаєва Богдан Гук, на підприємстві створений безпрецедентний підхід до збереження здоров’я працюючих та охорони праці:
«Я всіх вас закликаю подбати про те, щоб такі ж безпечні умови були створені і для мешканців нашого міста і для мешканців сіл, які оточують це підприємство. Ваші успіхи – це успіхи нашого міста» - сказав він.

Після вітальних промов на працівників та гостей чекала святкова програма, в тому числі й цікаві пізнавальні забави для дорослих і дітей. Так, безпековий квест «Фортеця» дозволив його учасникам оволодіти основами знань із технології виробництва цементу, застосування будівельних матеріалів, правил безпеки життєдіяльності на виробництві, вдома, на відпочинку тощо.

Конкурси «Найкращий будівельник», «Найкращий зварювальник» та «Найкращий господар» були акцентовані на вдосконаленні спеціальних навиків. А любителі кулінарного мистецтва мали нагоду оволодіти майстерністю приготування коктейлів, адже своїми секретами з ними поділилися професійні бармени.

Щодо найменших відвідувачів свята, то вони могли весело провести час на спеціальному дитячому майданчику, де працював атракціон та художній боді-арт.

Про ВАТ «Миколаївцемент»

ВАТ «Миколаївцемент» є цементним заводом у м. Миколаєві Львівської області. Діє з 1950 року. На сьогодні виробнича потужність становить 1,4 млн. тон цементу на рік, виробляється три типи цементу для різних потреб.
Продукція заводу займає міцну позицію на національному ринку. Природним ринком збуту є західний регіон України, в т.ч. Закарпаття, і частково Київська область.
З 1999 року і досі завод є частиною Групи «Лафарж» – світового лідера у галузі будівельних матеріалів.

Про «Лафарж»

«Лафарж» є світовим лідером у галузі будівельних матеріалів, який займає провідні позиції у всіх сферах своєї діяльності: цемент, бетон та наповнювачі, гіпс. У компанії понад 78 000 працівників у 78 країнах. У 2009 році обсяги продажів (товарообіг) «Лафаржу» сягнув 15.9 млрд. євро.

У 2010 році – уже шість років поспіль – «Лафарж» входить до переліку ‘100 найбільш екологічно раціональних глобальних корпорацій світу’. «Лафарж» має провідні центри дослідження будівельних матеріалів, що дає компанії змогу закладати інновацію в основу своїх пріоритетів, працювати над екологічно раціональним будівництвом і архітектурною креативністю.

Додаткову інформацію можна отримати на офіційному веб-сайті компанії www.lafarge.com


 

Прес-служба ВАТ Миколаївцемент


  Проголосувало (0)   1 2 3 4 5
Також читайте:
 Коментарі (1)
Читай правду, 09:16 09.07.2010
Людина що творить добро Миколаївському району
13 січня 1955 року під час Різдв’яних свят в м. Миколаєві відбулась на перший погляд малопомітна подія, яка в майбутньому стане визначальною в історії Миколаївського району. В сім’ї Ярослава Йосиповича та Пелагії Йосипівни Кіцаків народився син, якого назвали Ігорем. І саме на нього в майбутньому доля покладе нелегку і виснажливу ношу – по-справжньому дбати про долю кожної людини району, ставлячи її інтереси вище своїх та при цьому завжди зазнавати різних проявів зла від місцевих фарисеїв. Невдовзі батьки переїхали на проживання у село Дроговиж, що біля Миколаєва. Батько його все життя працював водієм, а мати робітницею на цементному заводі. Додам, що Ярослав Йосипович є уродженцем Польщі і в Миколаїв "переїхав" в результаті сумнозвісної сталінської операції по примусовому переселенню "Вісла". Дитинство Ігора, як і більшості сільських дітей повоєнного покоління, проходило в умовах важкого побуту та надзвичайно виснажливої праці батьків – простих сільських людей, які з вірою в Господа, сповідуючи християнську мораль, зуміли виростити та поставити на ноги трьох дітей (окрім Ігора Ярославовича, в сім’ї Кіцаків є молодші брат та сестра). Навчання в школі Ігор поєднював з роботою по господарству та допомагав дорослим доглядати молодших дітей. З дитинства він не любить одного, коли сильніші кривдять слабших і за останніх завжди заступається. Так, до речі, відбувається і донині. І за це "творці" людського зла його не лю[***] та систематично намагаються чинити йому зло.
Ігор залюбки навчався в школі, постійно прагнув до знань, вивчення нового. Цікавився всіма предметами, систематично відвідував бібліотеку і дуже часто після важкої роботи по господарству допізна засиджувався за книжкою. Завдяки наполегливому навчанню, простий дроговизький школяр першим серед сільських дітей став переможцем районної олімпіади з математики та інших конкурсів і змагань. Постійно приймав участь в художній самодіяльності, в Різдв’яних колядах та Великодних гаївках. Виховуючи та навчаючи його, як батьки, так і вчителі були впевнені в одному – Ігор ніколи не підведе і завжди допоможе. В цьому впевнені також його друзі, а також ті, хто до нього звертається.
Швидкоплинно "пролетіло" навчання в школі і перед ним відкрився шлях в доросле життя. Успішно склавши вступні іспити, в 1970 році Ігор поступає на навчання в Львівський автомобільно-дорожній технікум та обирає дуже потрібну для народного господарства спеціальність "Будівництво і експлуатація доріг та аеродромів". Його навчання в технікумі переважно складалось з двох моментів: самого навчання та у вільний час знайомства зі Львовом. Вчився він старанно, користувався авторитетом як серед викладачів, так і серед студентів. Не цурався жодної роботи і завжди охоче допомагав іншим. Під час навчання приймав активну участь в культурно-освітньому житті технікуму. По сьогоднішній день Ігор Ярославович вважає, що період навчання в технікумі був одним з найкращих в його житті. Як зізнався мені в розмові, з теплотою душі постійно згадує свого наставника - директора технікуму Боярського Тадея Йосиповича (до речі – керує ним і до нині), який вважається серед студентів хорошим педагогом і талановитим організатором, якого всі за його людяність і почуття вважали другим батьком. Зі слів Ігора Ярославовича, саме завдяки таланту та організаторським здібностям Тадея Йосиповича, Львівським автомобільно-дорожній технікум став справжньою кузнею висококваліфікованих кадрів для народного господарства.
За час навчання у Львові Ігор з цікавістю захоплювався цим старовинним містом, яке вражало своєю архітектурою, вивчав його історію, відвідував музеї, у вільний від навчання час любив бувати в театрах, в філармонії, ходити з друзями в кіно. Його цікавило практично все, і саме пізнання нового було важливим чинником у формуванні його як особистості, якому присущі високі людські ідеали. А на вихідні Ігор їздив додому в село – батькам була потрібна його допомога. І як старший брат, чимало часу відводив для молодших брата та сестрички, які завжди з нетерпінням чекали його приїзду.
Далі була служба в армії, де йому в пригоді стали набуті знання за час навчання в технікумі. За успішне проходження служби та якісне виконання своїх обов’язків, неодноразово заохочувався командуванням військової частини.
Після завершення служби, талановитого хлопця запросили на роботу в Миколаївський міжколгоспшляхбуд. Ця організація займалась будівництвом внутрішньогосподарських доріг в районі, благоустроєм будівель соціально-культурного призначення, молочно-тваринницьких ферм та будівництвом інфраструктури села в цілому. Саме тут почав проявлятись його талант інженера-будівельника. Практично в кожному селі він залишив свій слід, свою працю та розум. За десятирічний період роботи він пройшов шлях від майстра до головного інженера організації. Саме в цей час активно розвивалось село. Це був період масового будівництва сільських клубів, бібліотек, шкіл, житлових будинків, період розвитку молочно-тваринницької галузі району. Це був період розвитку та творіння матеріальних благ для людей. Як згадує Ігор Ярославович, він пишається тим, що вдалось тоді зробити. Однак з болем у серці схвильовано повторює в якому жахливому стані все це перебуває зараз. До яких небачених руїн довела Миколаївська влада села району за період незалежності. Вона стала байдужою до проблем села і не тільки. Це все не дає спокою йому, як людині, яка безпосередньо творила ці блага.
Після успішної роботи в міжколгоспшляхбуді в 1986 році перспективному інженеру та талановитому організатору тодішнє керівництво району та області довірило керувати Миколаївським райавтодором. В обов’язки цієї організації входило будівництво та експлуатація доріг в районі. А це небагато і не мало – 300 кілометрів доріг. В організації працювало більше 150 працівників зі всіх населених пунктів району. За майже 13-и річний період керівництва нею без перебільшення зауважу, що в цей час дороги Миколаївського району були найкращі в області, будувались нові та утримувались в хорошому стані вже збудовані. І що дуже важливо, в його колективі панувала щира атмосфера (судячи з відгуків працівників), Ігор Ярославович знав проблеми кожного і кожному допомагав. Додам, що психологічно та гармонійно збалансований колектив здатний вирішувати самі високі завдання. Саме таким вважали колектив Миколаївського райавтодору за часів керівництва Кіцаком.
Роботу в райавтодорі Ігор Ярославович поєднював з навчанням в Львівському політехнічному інституті, який успішно закінчив в 1997 році. Набутий ним практичний досвід вже тоді вражав професорсько-викладацький склад глибокими знаннями та новаторськими ідеями. Йому пророкували велике наукове майбутнє, рекомендували захищати дисертацію та займатись викладацькою діяльністю, але Ігор надав перевагу практичній роботі по розвитку народного господарства Миколаївського району. І це йому вдавалось на відмінно.
Волею долі в 2000 році він стає безробітним. Невже владі не був потрібен талановитий керівник та організатор ? Виявляється, що ні. Як і мільйони наших співвітчизників, не знайшовши роботи на батьківщині, Ігор Ярославович виїжджає на тимчасову роботу в США. Що було робити в безвиході – сім’ю потрібно годувати. Тривалий час він провів за кордоном, йому доводилось виконувати різноманітну роботу. Перебуваючи там, Ігор часто згадував батьків і в думках дякував їм за те, що змалечку привили йому любов до праці. Все за що брався – все йому вдавалось. Він дуже часто згадує американський період життя та добробут їхніх громадян, високі зарплати, пенсії, соціальний захист і щиро прагне створити всі умови, щоб в нашого народу був хоча б подібний рівень життя та забезпечення.
Після повернення із закордону, Ігору Ярославовичу довірили дуже непросту роботу. В 2001 році він очолив Миколаївське районне управління праці та соціального захисту населення. Доцільно зауважити, що до його приходу діяльність цієї служби була оповита багатьма таємницями. Простій людині, яка потребувала соціального захисту, потрібно було довго наїздитись в район, вистоювати величезні черги, щоб отримати належну їй законом державну допомогу. А черги тоді створювались штучно, громадяни не завжди отримували повну інформацію відносно своїх прав. Тодішньому керівництву очевидно добре було працювати в хаосі, про що свідчить той факт, що воно не було зацікавлене в комплексній комп’ютеризації служби та створенні єдиної інформаційної бази соціально незахищених людей. Парадокс, але в управлінні праці та соціального захисту населення існували різноманітні схеми корупційного використання коштів. Як то кажуть в народі, соціально незахищені люди району інколи бачили допомоги, як свої вуха.
В такому стані приступив до виконання своїх обов’язків Ігор Ярославович. Вже в короткий термін він зумів комп’ютеризувати службу та ліквідувати сумнозвісні черги (це була його мрія, адже він не міг спостерігати як старенькі бабусі, дідусі чи мами з дітьми на руках мучаться, вистоюючи в них). В райсобезі налагодилось якісне обслуговування відвідувачів, кожному приділялась увага, інформація про належне державою стала доступна всім. А систематичне спілкування з людьми дозволяло йому по-справжньому вивчати проблеми, яких до цього ніхто не хотів бачити. Робота служби була націлена на створенні єдиної інформаційної бази соціально незахищених людей. І найголовніше, Ігору Кіцаку вдалось викорінити корупційні схеми використання коштів в райсобезі. Не знаю якою є ситуація в даний час, але володіючи певною інформацією, впевнено можу заявити, що за часів керівництва Миколаївським управлінням праці та соціального захисту Ігорем Кіцаком корупцією в ньому і не "пахло".
Вважаю за доцільне додати, що неодноразово мені доводилось чути по телевізору, читати в газетах і журналах, що корупцію важко викорінити в органах влади та практично неможливо. Неправда – все це можливо, потрібна політична воля та велике бажання служити народу. Яскравий приклад цьому особистість Ігора Кіцака – захотів і викорінив. Та найголовніше, що в цьому пересвідчився народ.
Наприкінці червня 2004 року Ігорем Ярославовичем нарешті зацікавився Президент України та Уряд. Після детального вивчення його біографії, трудової діяльності, бази знань та морально-психологічних якостей, йому довірили керівництво вкрай розваленим Миколаївським районом. Я вже неодноразово писав про те, до чого "докерувалась" Миколаївська влада за часів незалежної України, як вона розвалила вщент економічно розвинутий район. Антинародна діяльність цієї влади вкрай негативно відобразилась на долях десятків тисяч жителів району, байдужість влади спричинилась до всього. Діапазон її діяльності охопив все: від розвалу промисловості та сільського господарства до трагічних долей заробітчан за кордоном. В такому стані прийняв район Ігор Ярославович Кіцак.
За 8 місяців керівництва Миколаївським районом йому вдалось не багато, більшість щирих намірів залишились нереалізованими. Однако Ігор Кіцак зумів припинити розбазарювати кошти районного бюджету та спрямувати їх використання виключно по цільовому призначенню. Він зумів ефективно націлити роботу всіх служб району на вирішення багатьох існуючих проблем, спрямованих на поверненні довіри населення до влади. Щирі наміри та фахові реформи Ігора Ярославовича в районі постійно отримували спротив і підніжки місцевих мафіозних фарисеїв. Районна газета "Громада" замість того, щоб висвітлювати його діяльність та наближати її до народу, наче по вказівці "всемогутніх" створювала йому інформаційну блокаду. Багато "бажаючих" робили все, щоб народ забув його ім’я. Але Господь допоміг йому вистояти, адже в його діяльності найперше домінували верховенство права, людяність, патріотизм, проблему кожного громадянина він завжди намагався сприйняти як свою і допомогти. А таким допомагає Бог.
Його діяльність злила фарисеїв, вони постійно мріяли, щоб Ігора Кіцака звільнили з посади, адже він зумів припинити розкрадання районного багатства. Бажання Миколаївських фарисеїв та обставини дуже загадкової помаранчевої революції зробили свою справу. Ігора Ярославовича звільнили лише за те, що його діяльність була спрямована виключно на розвиток району. І що ми маємо в даний час. Багатства розкрадають та документально дешево продають (влада доводить народу, що взяла на себе функцію "доброго дядечка"), абсолютно не задумуючись про долю населення району та про долю майбутніх поколінь. Продовжуючи роздуми на цю тему, я згадую італійський фільм "Спрут", який демонструвався на екранах телебачення багато років тому. Цей фільм про поліцейського Корадо Катані, який відчайдушно бореться з мафією, зазнаючи різноманітних принижень. Так ось в мене вже давно склалось враження, що їхній мафії ще дуже далеко до нашої…
Після звільнення з посади керівника району, відчуваючи свій потужний фаховий потенціал та потребу служіння людям, на початку 2006 року Ігор Ярославович приймає рішення балотуватись на посаду міського голови м. Миколаєва. Прийнявши таке доленосне рішення, він мав на меті невідкладно зайнятись питаннями благоустрою міста (полагодити дороги, вирішити проблему освітлення, проблему суцільного накопичення сміття в місті, тепло і водопостачання). Не давали і не дають йому спокою численні земельні дерибани, що відбуваються в місті за часів незалежності. А з проблемою дитячих садочків та дитячих майданчиків зіткнулась мабуть кожна сім’я, в якої є діти. Влада чомусь не помічає та не хоче помічати того, що проблема молодіжного дозвілля в Миколаєві вже назріла давно. Молодим людям нікуди подітись і вони змушені проводити вільний час в місцевих барах. Що ж відбувається ? Це ж наше майбутнє. Невже у Миколаєві не зацікавлені у здоров’ї людей та майбутніх поколінь ? Саме на вирішенні цих та безлічі інших надзвичайно проблемних питань і планував зосередити свою роботу на посаді міського голови Миколаєва Ігор Кіцак у разі обрання.
Не судилося. А чому ? Намагатимусь вперше в історії сучасного міста пояснити людям причини не обрання. Влада, боячись втратити своє монопольне право на розкрадання народної власності, застосувала всі можливі і неможливі сили і "методи" на боротьбу з Ігорем Кіцаком. Серед народу поширювалась різноманітна інформація, абсолютно не сумісна з поняттями будь якої моралі чи якихось ідеалів. Миколаївська влада, як і весь період незалежності, займалась маніпулюванням людської свідомості. У чому ж полягають ці маніпуляції ? Як досліджено багатьма вченими, маніпуляції досягають свого апогею у каламутні часи передвиборчих перегонів. Мобілізуючи усі можливі і неможливі, допустимі і недопустимі, законні і незаконні, методи і кошти, невелика група людей (а в даному випадку це владне керівництво) в черговий раз намагається переконати нас, що біле є чорним і навпаки, що якщо не він (владний кандидат), то нам кінець, що лише з ним і правда, і воля, і дармове пиво, дешева ковбаса і т.д. Всім цим, наголошую, під час виборів 2006 року (як і завжди) займалась Миколаївська влада. Вона паплюжила Ігора Ярославовича та вела з ним відчайдушну боротьбу і вихваляла потрібного їй владного кандидата. А родзинка вся в тому, що влада не з Кіцаком боролася, влада боролася зі своїм народом. І маємо те, що маємо. Владний кандидат перемігши народ – переміг сам. А жителі Миколаєва залишились зі своїми проблемами наодинці. Надзвичайно важливі проблеми міста Миколаєва абсолютно не вирішуються. Влада їх тільки накопичує і створює ще більше. А люди починають усвідомлювати все це лише після того, як довірять свої голоси не людям зі щирими намірами, а тим, хто обіцяє дармове пиво та дешеву ковбасу.
А що ж Ігор Ярославович, його унікальна програма розвитку міста та району так і залишається нереалізованою. Він постійно працює над її вдосконаленням і мріє її реалізувати. Сумніваюся, що населення міста не хоче його розвитку ? Хоче і прагне, але як то кажуть "поїзд пішов", антинародна влада знову керує і містом, і районом. Може варто в тому "поїзді" натиснути "стопкран" ?
Доцільно нагадати, що свій останній виступ в статусі керівника району серед місцевої владної еліти Ігор Ярославович Кіцак, відчуваючи масштабну хвилю несправедливості та масового фарисейства, закінчив віршем Стефанії Головацької (людини яка теж зазнала багато подібних принижень), який для повного усвідомлення народом правди про Миколаївську владу дослівно наводжу:
Сорочка вишита – то ще не все,
То, якщо хочете, і навіть не пів справи,
Можна вдягнути все, сказать слівце
Для хизування або навіть і для слави.
Сорочка вишита тоді лиш має зміст
Коли вона на грудях щирих чистих,
Коли ти справжній націоналіст,
А не подоба націоналіста.
Коли ти не здригнешся у борні
І духом Україні не чужинець,
Тоді сорочку вишиту вдягни
І з гордістю виходь ти на гостинець.
Зміст цього вірша зводиться до одного: влада, прикриваючись поняттями "вишита сорочка" та "щирий українець" розвалила та продовжує розвалювати район в цілому. І як зауважив в розмові зі мною Ігор Ярославович, що наші політики вдягають вишиті сорочки, співають українські пісні і аж киплять ненавистю до своїх опонентів, називаючи їх бандитами, брехліями та злодіями, чим тішать своє хворе самолюбство.
Спілкуючись з ним, задаю собі питання, а у чому ж полягає феномен Кіцака ? І тут же знаходжу відповідь – це насамперед у служінні інтересам людей, творінні благ, щирому прагненні зробити Миколаївський район процвітаючим. Влада його постійно паплюжить, принижує, нацьковує на нього та його сім’ю правоохоронні та контролюючі органи та створює йому інформаційну блокаду з метою недонесення до народу правди. Але він йде вперед, бо щиро вірить в те, чого повчає Святе письмо – благословенні гнані за правду, бо їхнє царство небесне. Саме за життєву позицію, патріотизм та велике бажання покращити долю жителям району, його ім’я без сумніву, стало прижиттєвою легендою на теренах району.

Залишити коментар

І'мя:
Коментар:
Введіть число зображене на малюнку:

Новини

У Львові створять науковий парк
09.07.2010 18:25, Коментарів (0)

Новини компаній

Підприємства

Групи підприємств


Загрузка информации о депозитах, кредитах, автостраховках каско и банковских ячейках от Maanimo.com…

LAST CHANGE %
Dow Jones 0.00 0.00 0.00
S&P 500 0.00 0.00 0.00
Nasdaq Comp 0.00 0.00 0.00
Nasdaq 100 0.00 0.00 0.00
FTSE 100 0.00 0.00 0.00
DAX 0.00 0.00 0.00
AEX 0.00 0.00 0.00
CAC 40 0.00 0.00 0.00
SMI 0.00 0.00 0.00
RTS 0.00 0.00 0.00
USD Index 0.00 0.00 0.00

Цікавинки

Завантаження...


ВАТ "Львівобленерго" Володимир Кожан - (персональний сайт) Офіційний сайт ЛОДТРК Газета Ратуша Християнсько-Демократичний Союз Львівська Поштa Львівські новини