Головна | Стартова | Контакти | RSS
  Економіка
  Інфраструктура
  Нерухомість
  Торгівля
  Зв’язок
  Транспорт
  Туризм і рекреація
  Сільське господарство
  Паливо та енергетика
  Промисловість
  Фінанси
  Ринки і компанії
  Події


Курси валют НБУ 15.03.2010
USD 797.8 0.0000
EUR 1098.17 0.0000
RUB 2.7146 0.0000
PLN 281.294 0.0000
GBP 1209.04 0.0000




Мета новости...


Статті економіки

Малий бізнес

«Підприємництву взагалі не цікава ніяка підтримка. Підприємництву цікаво, щоб йому не заважали. Це – найбільший внесок, який може зробити держава»

03.03.2010 09:50
«Підприємництву взагалі не цікава ніяка підтримка. Підприємництву цікаво, щоб йому не заважали. Це – найбільший внесок, який може зробити держава»

Ці слова належать першому заступнику губернатора Львівщини Валерієві П’ятаку. Переважно стриманий у своїх висловлюваннях на круглому столі «Чи може малий та середній бізнес забезпечити 50% ВВП міста Львова», що відбувся днями у Львові, Валерій Альбертович вражав присутніх відвертістю. Решта учасників круглого столу підхопили заданий тон розмови, тож дискусія зрештою вийшла доволі цікавою.

Валерій П’ятак, перший заступник голови Львівської облдержадміністрації:

— У травні 2008 року Європейським парламентом був прийнятий Акт малого бізнесу для Європи. Європейці цей акт по-доброму називають «Спочатку думаємо про маленьке». Як приємно звучить ця фраза! Там є десять заповідей підтримки малого бізнесу для європейських держав. Першим пунктом цих пріоритетів є: створити передумови, в яких підприємці та сімейний бізнес могли б процвітати. Я думаю, що це також важливо для нас, українців, для Львівщини, для Львова, тому що саме малий і середній бізнес є історично для нас стратегічним пріоритетом. Це повинно стати державною політикою. Адже що для нас є малий бізнес? Насамперед це є самозайнятість – створення робочого місця для себе, для своєї сім’ї. Це вигідно для бюджету, тому що ми його економимо. Крім того, коли вдається розширити приватний бізнес, людина вже створює додаткові робочі місця. Тому розвиток малого бізнесу має бути на першому місці. І тільки потім ми повинні говорити про наповнення бюджету і про інші програми, стратегічні, великі…

Сьогодні на Львівщині в малому бізнесі зайнято 260 тис. осіб. Ця статистика змінилася, тому що сьогодні ми, уніфіковуючи свої підходи до європейського законодавства, прийняли нові стандарти. Тепер мале підприємство – це підприємство, де є до 50 працівників і до 70 млн. обороту. Таким чином ми бачимо, що Львівщина – це, в основному, мале і середнє підприємництво. Звітність по 2009 року буде через декілька тижнів, але, я думаю, що ми будемо мати десь 50 великих підприємств на Львівщині, а все решта – це малі і середні підприємства. На них зайнято практично 20% працездатного населення області і 35% - від кількості зайнятого населення.

Малими і середніми підприємствами на сьогодні виробляється більше 30% регіонального продукту. Це є порядка 17 млрд. реалізованої продукції. Тобто малий і середній бізнес – це є архіважливий сектор економіки, який повинен бути під опікою держави і всіх рівнів регіональної влади.

Перш ніж говорити про рішення з підтримки малого і середнього бізнесу, задамося питанням: а чи повинна держава підтримувати фінансово малий і середній бізнес? Моя особиста думка: сьогодні – ні! Я думаю, що держава повинна створити насамперед умови, за яких бізнес міг би стартувати і розвиватись. Це є в силах держави. Насамперед потрібно консолідувати банківський сектор, який зможе потім обслуговувати малий бізнес. Потрібно на практичному рівні втілювати ефективну регуляторну реформу, яка, нагадаю, була найбільш ефективною у 2002 році. Я пригадую, коли ми в місті Львові вперше в Україні у 2001 році удвічі знизили готельний збір для суб’єктів готельної інфраструктури, коли ми визначили, що туризм для Львова – це є пріоритет. І після цього через рік на рівні держави був взагалі відмінений цей готельний збір. Необхідно створювати нормальні дозвільні процедури, насамперед у землекористуванні і будівництві. Сьогодні їх в різних секторах є близько 277, можливо, й більше. І сьогодні є більше 30 контролюючих структур, які причетні до функціонування малого і середнього бізнесу. Можна довго говорити про процедури, але найрадикальнішим регуляторним інструментом є радикальне скорочення структур, які контролюють або регулюють дозвільну систему. Ці всі речі потрібно робити паралельно, тому що, якщо ми сьогодні відмінили б якусь дозвільну процедуру, то бюрократ завтра придумає нову, яка зарегулює ту чи іншу сферу діяльності ще гірше. Я думаю, що адміністративна реформа є, по суті, ключовим інструментом ефективної регуляторної реформи в Україні. Що для цього потрібно? Сучасний менеджмент, сучасні експерти і велика політична воля.


Володимир Квурт, секретар Львівської міської ради:

— У питанні малого і середнього бізнесу нам потрібно виходити з засад регуляторних. Якщо ми будемо пробувати щось нав’язувати бізнесу – малому, великому, середньому – у нас, я переконаний, нічого не вийде.

Тепер коротко про те, що стосується середовища. Я можу тільки інформувати, що робить і пробує робити Львів. Це – промоції, визначення головних пріоритетів і, відповідно, вкладення у бізнес. Місто Львів позиціонується в Україні як туристичний центр і ми всі розуміємо, що якраз в цьому сегменті є достатньо точок для того, щоб докластися і сформувати малий і середній бізнес. Йдеться про готельну інфраструктуру, про ресторанний комплекс, туристичні компанії.

Що для цього потрібно? Перше: промоція. Друге: медійна підтримка. Третє: визначення того, чого бракує. Окрім спеціалізованих виставок, які проходять у Львові і вже стали традиційними, це є інформація про те, в який спосіб покращити або започаткувати бізнес, починаючи від обладнання для торгових мереж, кафе, ресторанів, обслуговування готелів, курсів навчання, виставок.

Необхідне формування і підтримка такого уявлення, як львівський бренд, «Зроблено у Львові» або, скажімо так, «Регіональний кошик». Тобто на сьогоднішній день, я думаю, було б серйозною підтримкою на рівні навіть області – не кажу вже про місто – сформувати такий товарний пакет, куди увійшли б і продуктова, і товарна промислова група – все, чим славиться наш регіон.

Коли ми говоримо про Львів, ми втратили серйозну позицію по цукерках. «Світоч» уже зайняв мультибрендову позицію. Але тим не менше, коли запитуєш на сході чи на півдні, чому люди їдуть до Львова, вони відповідають: на каву, на львівські тістечка, на солодощі. І, в принципі, це та ніша, яку може використати малий і середній бізнес для того, щоб стати на ноги і продовжити і тут заробити.

Питання, які потрібно вирішити на рівні держави. Безперечно, це законодавство. Дивіться: рік минув – а банки так і не виділяють кредитів. Не знаю, де у світі була б така криза, яка сталася у нас, проте підприємці продовжують робити вигляд, що вони працюють і живуть. Значить, щось не так. Кладучи руку на серце можу сказати: я не знаю таких поважних, далекоглядних планів бізнесу, який би міг виживати і працювати при практично 40%-ій банківській ставці. Це неймовірно! Значить, завдання, яке потрібно ставити перед державою, - це зміна облікової ставки і, відповідно, зниження ставки кредитування. Тобто проведення програм, які були започаткові ще 5 років назад в Україні завдяки підтримці міжнародних фінансових організацій. Зниження облікової ставки потрібно визначати як основне завдання для українських фінансових установ. Не кредитуючи бізнес, не даючи можливості використати фінансовий ресурс, ми можемо багато-що говорити, вчити, але досить мало шансів, що підприємці зуміють залучити ці кошти.


Василь Павлюк, депутат Львівської міської ради (ВО «Свобода»):

— Я в якійсь мірі підтримую своїх колег, що за останні чотири роки дещо зроблено для процвітання нашої області, зокрема міста, робилася допомога підприємцям, робили різні промоції в Європі і в Україні для того, щоб залучити інвестиції в наш край. Але все-таки місцевою владою зроблено дуже мало для того, щоб дійсно підприємці могли себе вільно почувати. Наприклад, оренда комунального майна. Коли всі добре заробляли, банки давали кредити, можна було не дивитись, скільки коштує метр квадратний оренди. Але зараз, коли ми увійшли в фазу економічної кризи (а в Україні вона така, якої ніде в світі немає), місцева влада мала б підходити до питання оренди гнучко, наприклад, брати орендну плату від обороту фірм. Мені можуть заперечити, мовляв, а хто може визначити той оборот, що підприємець буде приховувати свій оборот. В цьому є резон, тому що люди звикли працювати в тіні. Але для того є контролюючі органи, і, правдами чи неправдами, ми зможемо вийти на реальну оплату тої оренди. Це – один з варіантів.

Другий варіант. Сьогодні у Львові йде велика війна з МАФами. З одного боку, так, ми хочемо, щоб наше місто виглядало по-європейськи, було чисте, гарне, без всяких кіосків, малих архітектурних форм. З іншого боку, сьогодні, коли люди, втративши свої робочі місця, не маючи змоги вкладати значні кошти у великий бізнес, кооперуються і ставлять якісь там кіоски, торгові павільйони і таким чином виживають, годують свої сім’ї, ми, замість того, щоб їм допомагати, навпаки, створюємо все більше і більше проблем, щоб тим людям не дати дозвіл на ведення діяльності.

Третій варіант. Ми, коли прийшли в міську раду (я маю на увазі ВО «Свобода»), мали однією з програмних засад створення муніципального банку. Ця ідея в той час була категорична відкинута мером Львова. Але сьогодні, коли ми опинилися в ситуації загальної кризи економічної, цей банк для Львова був би панацеєю, повірте мені. Тому що всі платежі – комунальні, штрафні санкції, будь-що – проходили б через цей банк. Це є величезні надходження до бюджету. І сьогодні ми б могли з того банку допомогти кредитувати малий і середній бізнес. Про що я говорю: сьогодні ми не можемо взяти в банку – комерційному чи державному – кредит без застави. А цей банк, муніципальний, міг би, бачачи бізнесову історію будь-якого підприємця, надавати йому кредити без застави для поповнення оборотних коштів.

І четвертий варіант. У нас є велика проблема в системі документообігу. Так, справді, дуже зручно, коли людина подає всі документи на отримання дозволу в «єдине вікно», але, щоб отримати той дозвіл, вона може ходити рік. Це правда! І чиновник, як казав Валерій Альбертович (П’ятак. – Вголос), знайде тисячу лазівок, щоб не підписувати вам документи, і ви будете змушені чекати. Місцева влада могла би це все спростити, могли би піти назустріч малому та середньому бізнесу.

І ще важливий варіант. Ми сьогодні не маємо стратегії розвитку нашого міста. Володимир Леонідович (Квурт - Вголос) сказав, що місто є більше туристичним. Можливо, але не тільки туристичним. У нас ще є і автобусний завод. Як ви знаєте, на ньому була проблема з невиплатою зарплати працівникам. В цій ситуації місцева влада повністю усунулась. Повністю! Різні політичні сили, громадські об’єднання ходили пікетувати, допомагали тим працівникам добитися виплати зарплати. А де в цей час були губернатор, обласна рада, мер наш? Для підтримки малого і середнього бізнесу важливо, щоб люди мали впевненість в тому, що влада з ними. В нас же бізнес окремо, влада окремо, і тільки дивиться, як зірвати з підприємців гроші. Я наведу приклад. У нас є управління, яке регулює рекламу в місті Львові. Що вони роблять? Сьогодні, як ви знаєте, рекламному бізнесу дуже тяжко. Чиновники ж на це не зважають, вони тупо накладають штрафи. Далі – суд, і по 200 тис. здирають з підприємців. А ті люди не мають, з чого платити. Все, вони банкроти. Тому наша позиція така: щоб дійсно допомагати малому і середньому бізнесу, треба в сьогоднішніх реаліях до нього підходити гнучко.


Валерій Рудич, директор корпоративних зв’язків Міжнародного інституту менеджменту:

— Круглий стіл – це саме той формат, який дозволяє порозумітися бізнесу, владі і медіа.

Декілька цифр. Ні для кого не секрет, що Україна знаходиться на 145 місці в списку країн світу за рейтингом Світового банку щодо простоти ведення бізнесу і на 86 місці у рейтингу конкурентоспроможності. Це при тому, що за потенціалом вона знаходиться на 7 місці. Парадокс: маємо країну з великим потенціалом і неконкурентоспроможною економікою.

На сьогодні українські підприємства сплачують майже 99 видів податків, і на це витрачають більш ніж 58% власних доходів, хоча середній показник світовий складає 40%. Простий приклад: будівельна компанія тільки для отримання всіляких дозволів та ліцензій на під’єднання до комунальних мереж витрачає в середньому 420 днів. В Києві цей показник ще вищий. В той же час середній показник по країнах СНД складає 250 днів, а в розвинутих країнах Заходу на це витрачається кілька тижнів.

Ще одне. Зараз багато нарікають на спрощену систему оподаткування, завдяки якій живе малий і середній бізнес України. На мій погляд, нарікати на неї не треба: хоч вона і створює певні лазівки для оптимізаторів оподаткування, але має великий потенціал. Проблема в іншому – ми маємо застарілу систему класифікації малого та середнього бізнесу, і для того, щоб спрощену систему оподаткування зробити більш ефективно, треба зробити іншу шкалу оподаткування для тих, хто займається консалтингом, і для тих, хто займається виробництвом.

І ще. Внесок малого і середнього бізнесу у ВВП України сьогодні становить лише 15%, тоді як у розвинутих країнах Заходу він сягає 70%. Головні причини цього – це чиновницьке свавілля, корупція, погана податкова система і ще такий важливий чинник, як відсутність кредитних ресурсів. Безумовно, ефективна система кредитування не може бути впроваджена без допомоги держави. Підходи до кредитування повинні бути змінені. Минув той час, коли кредити могли видаватися практично під липові документи і таке інше – кредитування повинно мати жорстко регламентований характер, держава повинна виділити пріоритети, на які ці кредити повинні видаватися. Це і пріоритети в галузі впровадження енергозберігаючих технологій, пріоритети по виробничих підприємствах тощо. Хочу сказати, що та криза, яку ми маємо, - це не є щось нове для української держави. Ще більшу кризу, на мій погляд, ми мали на початку 90-х років, і це був період, коли зародився малий бізнес. Тоді ті, хто шукав у кризі можливості, їх знаходив, хоч і не завжди реалізовував. А ті, що сиділи на валізах і чекали повернення радянських часів, їх так і не дочекалися. Тому я думаю, що малий і середній бізнес повинні відноситись до цієї кризи не як до тимчасового явища, яке треба пересидіти, а пристосовуватись до змінених економічних умов і виробляти нові стратегії.


Зеновій Бермес, голова Асоціації роботодавців Львівщини:

— Якщо ставити питання, бути чи не бути малому бізнесу, моя відповідь: бути. Чому я так вважаю? Бо є багато різних передумов, щоб зберегти цю історичну традицію, є близькість до кордону, є шанс реалізувати потребу будувати об’єкти до Євро-2012. Але статистика показує, в 2009 році з роботи звільнено 20 тис. осіб. Дуже сумний показник. Треба задуматись, що у нас не так, коли ми говоримо про підтримку бізнесу.

Держава фактично зробила дві добрі справи для бізнесу: вона вирішила проблему реєстрації і щось робить для того, щоб полегшити дозвільну систему. Але ще дві проблеми залишаються невирішеними. В першу чергу це податкова політика та фінансово-кредитна політика. Нам не слід сподіватися, що ці проблеми будуть вирішені, бо для цього потрібні радикальні економічні реформи. Але якщо говорити про роль місцевої влади, то місцева влада має дуже багато важелів для того, щоб бізнес розвивався або не розвивався. У першу чергу йдеться про питання доступності отримання приміщень, землі в оренду.

Я думаю, ми всі розуміємо, що багато речей насправді на місцевому рівні можна зробити. Але ті повноваження, які є у площині місцевого самоврядування, не реалізовані. І тут нам треба робити все для того, щоб визначити, що ми можемо зробити, щоб людина працювала, щоб не виїжджала за кордон. Для цього в нас є всі можливості.


Юрій Кужелюк, депутат Львівської міської ради (УНП):

— Для початку хочу навести дві цифри із звіту про виконання міського бюджету за 2009 рік. Це не є великі цифри, але характерні. Плату за державну реєстрацію СПД виконано на 75% від запланованого, плату за торговий патент від деяких видів підприємницької діяльності виконано всього на 35% від запланованого. Про що це говорить? Що нові суб’єкти не виникають, а навпаки, скорочуються. Те саме стосується патенту.

Ми у Львові звикли кидатись на державу, показувати на державу, на Кабмін, на Верховну Раду. А треба трошки починати зі Львова і на все дивитися критично – що можемо зробити ми. Бо про державу вже говориться 20 років.

Якщо говорити про нинішню кризу, то, мабуть, треба говорити про ті контролюючі органи, які контролюють не там, де треба, і не те, що треба. Бо коли приходить власник супермаркету і каже: «Знесіть мені тих десять кіосків, які мені заважають, бо покупці йдуть до них», це проблема чи не проблема? Тобто ми маємо викинути сорок сімей (бо, умовно, кожен кіоск – це чотири сім’ї), щоб цей чоловік, власник супермаркету, мав кращий дохід.

Друга проблема – це місцевий лобізм: коли ми зносимо одні кіоски і на їхнє місце встановлюємо інші. З такими моментами ми зустрічаємося у Львові.

Третій момент – це врегулювання відносин між бізнесом і мешканцями. Я, скажімо, живу в будинку, де внизу знаходиться ресторан. Я ресторани ненавиджу, але, з іншого боку, отримую звернення від жителів, що проживають на околицях міста, що у них на майданчику функціонує продуктовий кіоск, який відрізали від електропостачання, але він їм дуже потрібний, і вони просять посприяти в його узаконенні. Тобто ми маємо ситуацію, коли одному дають дозвіл на ведення діяльності там, де цього робити не можна, а іншому з наданням дозволу зволікають роками. Я вже не кажу про тяганину між організацією підприємців і Львівською міською радою про узаконення торгівлі пивом. Тут йде просто лобіювання великих супермаркетів. Це також впливає на розвиток підприємництва. Тому всі ці речі потрібно розв’язувати в комплексі, і місцева влада може і повинна це зробити – повинна встановити прозорі правила гри, незалежні для всіх.

І ще одне. Думаю, що обрання генерального напрямку розвитку міста Львова як туристичного міста є хибним. Це один з основних напрямків, але не основний. Якщо брати Львівську політехніку, куди подітись тим 20 тисячам студентів інженерів, які будуть з неї випущені?! І взагалі, мільйонне місто мусить щось виробляти. Тут нема ні гір, ні моря, ні мінеральних вод. Колись Львів був центром електронної промисловості, яка могла б тут поступово відроджуватись. Тільки ж для цього треба турбуватись, щоб місто щось виробляло. А то знищили мехсклозавод, а натомість нічого не збудували. І таких прикладів маємо багато.

І на завершення хочу сказати: у кризовий період місцева влада має турбуватись про збереження кожного робочого місця.


Яромир Самагальський, депутат Львівської міської ради (ВО «Свобода»):

— Поки наші вищі чиновники або люди, які вважають себе елітою, не почнуть говорити правду і почнуть хоч щось робити в тому напрямку, нічого в країні не зміниться. Ви всі чудово знаєте, що всі дружини наших депутатів різко стали геніальними бізнесменами, їхні діти – геніальними бізнесменами, а самі депутати і чиновники є всього-на-всього почесними президентами корпорацій, підприємств, і начебто не мають абсолютно ніякого відношення до бізнесу своєї родини. Ну, тобто люди пишуть закони під себе. В цілому світі багаті люди зрозуміли: для того, щоби можна було заробляти кошти, щоб можна було легко ними користуватися, треба ділитися з тими, хто, умовно кажучи, працює фізично, хто працює на них. Таким чином можна уникнути соціальної напруги. У нас ми до того ще не дійшли, багаті люди в нашій країні ще не розуміють того, що треба ділитися, і тоді буде краща ситуація.

Безумовно, на малому бізнесі вже тепер тримається велика частка економіки. І, я переконаний, що, попри розмови про те, що в нас малий і середній бізнес займає 15%, реально частка більша. Тому що коли ми наймаємо людей, щоб ремонтували помешкання або відремонтували автомобіль у гаражі, то там працюють такі самі підприємці, які взагалі ніде не зареєстровані і ніде не піддаються обліку. Це є проблема.

Звичайно, можна висувати величезні претензії і до нашої податкової щодо адміністрування податків. В тяжких ситуаціях, коли країна встає на ноги, безумовно, кількість податків повинна бути мінімальною, вони повинні бути дуже спрощені, і тоді не буде проблем.

Я звернув ще увагу, що ми на місцевому рівні повторюємо помилки, які робляться на всеукраїнському рівні. Мова про централізацію влади. Ну, чому основну масу документів підприємці повинні отримувати в міській раді? А для чого районні адміністрації?! А для чого районна санітарно-екологічна служба?! Навіщо всі інші служби, коли все-одно потрібно пройти через кабінет міського чиновника?!


Ярослав Рущишин, голова правління швейного підприємства «Троттола»:

— Щоб налагодити взаємодію між владою і бізнесом, у Львівській області при кожній структурі створені громадські ради. Так-от, ради створені, вони приймають звернення від підприємців, але нічого не виконують. Одна з причин полягає в тому, що ми не можемо зробити продуктивними наші органи влади, оскільки немає єдиної стратегії стосунків чиновників і підприємців. Нам треба виходити на знеособлення контакту між підприємцем і чиновником. Останнє наше дослідження, яке ми робили для написання програми розвитку підприємництва, показують, що раніше найбільшою проблемою для малого підприємництва була корупція, а тепер у нас на перше місце вийшов страх зміни оподаткування.

Проблема в тому, що чиновник не може бути звільнений зусиллями підприємця. Отже, нам треба міняти контакт чиновник-підприємець. Ми виходимо на наступну нашу програму розвитку підприємництва у Львівській області з ініціативою максимального знеособлення цього контакту за посередництвом Інтернету, інших електронних способів існування.


Володимир Квурт:

— Я би хотів доповнити думки пана Ярослава (Рущишина. – Вголос) з приводу знеособлення контакту між підприємцем і чиновником. У нас в місті діє надзвичайно позитивна програма – єдиний дозвільний офіс. Де проблема? Проблема, коли під документом мають стояти підписи пожежника, санстанції, працівника міліції, інших контролюючих органів. Скоординувати їх, щоб вони відреагували у визначений законодавством термін, фактично неможливо. Думаю, на рівні Львівської області про цю проблему треба говорити – чи треба формувати комітети чи підкомісії, які б ці дозвільні документи погоджували без проблем.

Загальне враження від сьогоднішньої розмови в якійсь мірі нагадує слова Паніковського: «Я старий, мене дівчата не люблять». У нашому випадку підприємець говорить: «Я такий, мене чиновники не люблять». Тут можна реагувати в дві сторони, і можна розкласти ситуацію, чому не треба любити, і чому чиновник такий-сякий поганий. Скажіть, будь ласка, чи в нас сьогодні є належне ставлення до держслужбовця чи працівника органу місцевого самоврядування? Правильно кажуть: сьогодні значна частина посад є політичними, фінанси концентруються на рівні міністерств, корупція… Як в цих умовах може відбуватись формування дрібного хлопчика, який прийшов на державну службу і бачить, як наверху всі успішно ігнорують закон?!

Наступна проблема. Скажіть, будь ласка, сьогодні підприємець – це шанована людина в суспільстві? Ми можемо говорити про багато програм його підтримки, але коли його не поважає сусід і тільки й думає, як до нього наслати контролюючі органи, то це не є нормально.

Панове, ще одна реакція на слова пана Юрія (Кужелюка. – Вголос). Нам справді треба любити своє місто, любити свою країну, пробувати похвалити один одного, нехай за невеличкий, але успіх, якого нам вдалося досягти спільно. Проблеми є і будуть, вони є в цілому світі, але якщо ми будемо спільно збиратися, обговорювати ті проблеми без зайвого популізму, знаходити шляхи їх вирішення, то й справа піде швидше.


Валерій П’ятак:

— Я хочу підтримати ідею дозвільного офісу, вона не повинна вмерти. Поки що зроблено тільки перший крок. Можливо, там не все гаразд, але в тому напрямку ми повинні рухатись. Ми повинні, можливо, модернізувати інструментарій, зменшити кількість дозволів, покращити процедури, але досягти того, про що казав Рущишин, - мінімізувати контакт з чиновником через інструмент дозвільного офісу.

Василь (Павлюк. – Вголос) сказав про функції влади на прикладі ЛАЗу. Це велика компанія, яка була і залишається важливою для регіону. І щоб вийти з ситуації, яка склалася, ми вирішили, що ми повинні допомогти їй у просуванні на зовнішні ринки, щоби вона могла реалізувати продукцію і отримати кошти, за які потім можна виплатити зарплату і сплачувати податки. І ми це робили. Ми мовчки брали їх у склад делегації під час поїздок в зарубіжні країни і презентували там їхню продукцію. Коли за кордоном бачать, що влада поряд, то довіра до компанії стає більшою. Нещодавно, наприклад, ми мали презентацію продукції львівського автобусного в Македонії. 

Місія влади непроста. Ми задіюємо великі інфраструктурні проекти, до яких згодом вже може підключитися малий бізнес. Те, що ми робимо в рамках підготовки до Євро-2012, на користь місту насамперед і бізнесу в цілому. Зокрема для туризму. Він має бути одним з ключових пріоритетів. Тому що це є мега-сектор, це є локомотив, який підтягує за собою все.

І декілька слів про підтримку підприємництва. Давайте не говорити про великі матерії. Я ще раз повторюю: підприємництву взагалі не цікава ніяка підтримка. Підприємництву цікаво, щоб йому не заважали. Це – найбільший внесок, який може зробити держава. Я повертаюсь до того, з чого почав – державної політики і політичної волі. Система підтримки підприємництва є класичною, вона опробована в цілому світі: ми повинні дати людям освіту, щоб вони знали і вміли оперувати на ринку. Маючи такі знання, підприємець і до банку піде, і все інше. Цього буде достатньо. Повинен бути консалтинг і відкрита інформація. В умовах, коли держава бідна (а Україна сьогодні є бідна), ми не повинні говорити про фінансову підтримку малого бізнесу, ми повинні дерегулювати економіку, консолідувати банківську систему, стабілізувати її, і коли це буде зроблено, банки самі підуть назустріч підприємцям, бо вони зацікавлені, щоб у них брали кредити. І ніякі фонди підтримки підприємництва не допоможуть. Ну, закладіть в державному бюджеті 10 млн. грн. на підтримку підприємництва. Який буде результат? Отримають кредити двадцять компаній. Це по одній компанії з однієї області. Здогадайтеся, хто отримає фінансову підтримку. Представник малого бізнесу? Не думаю. Тому я категоричний в тому, що підтримувати фінансово бізнес не потрібно. Якщо вже підтримувати, то, якщо буде ресурс, по схемі енергозбереження, як це є у Львівській області.

І остання теза. Ніколи управління державне не буде краще за приватне. У сфері надання послуг завжди буде кращим приватний сектор. Тому держава повинна делегувати певні функції приватному сектору. А сьогодні, в умовах фінансової кризи, ми маємо певні зворотні процеси. Ви це самі бачите. Ми почали із рефінансування банківських структур, в які закачали практично 100 млрд. коштів. Якщо йти по логіці приватизації, то тепер це державні банки. Тобто ми збільшуємо державну частку. Сьогодні в цілому ми маємо збільшення державного сектору. Це неправильно. Ми не повинні повертатися до державної централізації, тому що вона призводить до монополізації і негативних процесів. Ми повинні і надалі залишатися прихильниками ліберальної економіки, але з чіткими правилами державного регулювання.


Василь Павлюк:

— Те, що я сьогодні говорив, це була не критика, а своєрідний посил до міського голови, до його команди, депутатів, сигнал, щоби звернути увагу, що треба виправляти в їх роботі. Моя пропозиція до них: побільше йти до народу, прислухатися до громадських організацій, до профспілок, представників соціальних і політичних структур. Влада повинна бути гнучкою. Місцеве самоврядування – це має бути народовладдя. Народ має керувати. І коли ми робимо зауваження міській владі, то це нормально. Надіюся, що діюча влада щось все-таки буде робити і уде міняти ставлення до людей, які її годують. Бо малий і середній бізнес сьогодні дає наповнення в наш місцевий бюджет. Валерій Альбертович має рацію: в нас великий завод один єдиний, все решта – малий і середній бізнес, який дає реальні надходження до бюджету. Тому пропозиція до влади: бути гнучкою і не відвертатися від підприємців, а звертати увагу на них і міняти стиль своєї роботи.

Вголос


  Проголосувало (1)   1 2 3 4 5
Також читайте:
 Коментарі (0)

Залишити коментар

І'мя:
Коментар:
Введіть число зображене на малюнку:

Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

последние новости

Новини


Loading...

Новини компаній

CANON презентував новинки
11.03.2010 18:28, Коментарів (0)

Підприємства

Групи підприємств



Новости Дня 
Rambler's Top100
Контакти
Вголос інтернет-газета Copyright ©2009
Інформаційне агентство "Presstime.com.ua"
При повному або частковому відтворенні матеріалів активне посилання на Вголос обов'язкове.
Адмініcтрація сайту може не поділяти думку автора і не несе відповідальності за авторські матеріали
Система Orphus