Category Archives: Наголос

Поруч з львівським собором Юра може постати багатоповерхівка

Біля церкви Юра у Львові може з’явитися величезна будівля, яка закриє храм з вул. Городоцької.

ТзОВ «Розвиток нерухомості» наполегливо хоче розпочати будівництво житлово-офісного комплексу на Святоюрській горі у Львові: навіть подало до суду на Львівську міську раду, яка нібито затягує із прийняттям рішення про надання в оренду земельної ділянки на вул. Озаркевича, 4.

У позові йдеться про ділянку на Святоюрській горі, поруч із внесеним до списку світової спадщини ЮНЕСКО собором Святого Юра. Саме на цій площі планують збудувати житлово-офісний комплекс. Можливо, у міській раді розуміють, що будівництво багатоповерхової будівлі з паркінгом та іншими благами цивілізації у такому місці не викличе захвату в львів’ян, тому намагаються різними методами відтягнути прийняття рішення.

Однак позов проти Львівської міської ради товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості» таки виграло. Галицький районний суд м. Львова (головуюча Городецька Л.М.) вирішив, що Львівська міськрада незаконно не приймала рішення по зверненнях ТзОВ «Розвиток нерухомості» від 12.12.2011 р., 11.04.2012 р., 02.01.2013 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,45 та на вул. Озаркевича, 4-а у м. Львові в оренду терміном на 10 років. Відповідно до рішення суду, яке є у розпорядженні Вголосу, Львівська міська рада повинна внести на розгляд чергової сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки згаданому підприємству.

Хоча, як пояснила Вголосу начальник юридичного управління Львівської міськради Гелена Пайонкевич, міськрада подаватиме апеляцію на це рішення суду. Відповідно до рішення апеляційного суду жодних ухвал міська рада не прийматиме.

Також начальник юруправління розповіла, що зволікання міста було викликане кількома причинами.

Причина перша: є конфлікт з іноземним громадянином, якому належала частина споруд на згаданій земельній ділянці, і рішенням Галицького суду декілька років тому, без участі міської ради, цій людині було оформлене право власності на земельну ділянку. Станом на сьогодні це рішення є скасоване, однак відбувається спір про виділення земельної ділянки на Озаркевича, 4 між заявником та фізичною особою.

Гелена Пайонкевич запевнила, що жодного конфлікту чи упередженого ставлення до ТзОВ «Розвиток нерухомості» у ЛМР немає. Міськрада просто вимагає, аби земельна документація була впорядкована належним чином та були зняті всі спори.

«Необхідно враховувати, що поруч розташований собор св. Юра і для нас важливо, аби при вирішенні цього питання були враховані інтереси усіх суміжних користувачів», – сказала представниця міськради.

Тож, доки у Ратуші вирішують долю зведення потужного комплексу в кількох десятках метрів від головної святині українських греко-католиків, ми наведемо кілька аргументів того, що це будівництво не піде на користь ні пам’ятці ЮНЕСКО, ні довколишній території.

Аргумент перший – історичний:

Земельну ділянку, на яку відповідно до погодження місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою претендує ТзОВ «Розвиток нерухомості», разом з історичною будівлею Лічниці придбав Митрополит Андрей Шептицький за власні кошти. Митрополита запросили стати опікуном Лічниці, а він не тільки прийняв покровительство над нею, але також передав та обладнав своїм коштом (понад 7 тисяч крон) для відділів лікарні дім на узбіччі Святоюрської гори при вулиці П.Скарги, 4 (нині вул Озаркевича, 4).

Ініціатором створення Народної Лічниці був лікар Євген Озаркевич. За задумом Озаркевича, Лічниця мала стати центром української медичної науки, а в перспективі — базою для медичного факультету Львівського українського університету.

Сьогодні Лічниця перебуває у занедбаному стані, працює тільки Шпиталь Митрополита Шептицького. На жаль, будівля Народної Лічниці не є пам’яткою архітектури чи історичною пам’яткою, бо її засновники тоді думали про її функцію – «для несення дарової лікарської помочі мешканцям Львова і цілої Галичини без різниці віросповідання і народності». Але її історична цінність від того не зменшується.

Також на цій земельній ділянці є поховання невідомих львів’ян (їхні тіла були знайдені на вулицях міста і поховані сестрами-монахинями, працівницями Шпиталю під час військових дій 1944 року). Цю могилу з 1944 до цього часу доглядають працівники Шпиталю, на ній відправляють молебні у пам’ятні дати. Якщо «Розвиток нерухомості» розпочне будівництво на Озаркевича, ця ділянка буде знищена.

Аргумент другий – міжнародний:

З моменту передачі установи на баланс Львівської Архиєпархії УГКЦ і до тепер провадяться збори коштів для реставрації і функціонування Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького в Україні і за кордоном. Про це написала у листі до Папи Бенедикта XVI адміністратор благодійної установи «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького» Дзвенислава Чайківська.

В посланні йдеться про те, що за час існування Фонду вдалося здійснити десятки проектів інвестиційного характеру: замінити вікна, систему опалення та водопостачання, відновити систему протипожежної безпеки тощо.

Надання медико-соціальних послуг потребуючим також здійснюється за рахунок іноземних жертводавців. Благодійну діяльність Шпиталю постійно контролюють закордонні спонсори і, закономірно, що при погіршенні умов надання послуг потребуючим (а в деяких випадках – і повне їх припинення) виникне справедливе обурення жертводавців.
Крім того, за кошти іноземних благодійників, для пацієнтів відділення, які приковані до ліжка і не можуть виходити на вулицю, вдалося облаштувати «зимовий сад», з повністю заскленою стіною.

Перебуваючи в ліжку, хворі можуть милуватися зеленню. Для тих пацієнтів, які користуються інвалідними візками, пристосували вихід у подвір’я Шпиталю. У випадку відчуження земельної ділянки в цих людей буде відібрана така можливість.

Аргумент третій – порушення санітарних норм будівництва:

Згідно з планом земельної ділянки, яку передають в оренду, передбачається відчуження землі по самому периметру будівлі Шпиталю, навіть без мінімальної прибудинкової території (3 метри).

Крім того, невідомо наскільки якісними є експертизи земельної ділянки, оскільки ще в 30-х роках ХІХ ст., коли шпиталь хотіли розбудувати, магістрат кілька разів відмовляв ініціаторам, мотивуючи своє рішення тим, що ґрунт на цій ділянці є занадто вологим для будівництва, поблизу розташована церква, а велика (тоді двоповерхова, а не дванадцятиповерхова, як зараз) будівля закриватиме святиню.

А ще, відповідно до договору купівлі-продажу, ТзОВ «Розвиток нерухомості» придбало котельню, яка обслуговує Шпиталь.

Враховуючи план земельної ділянки, яку віддають товариству, збудувати нову котельню можна хіба на даху Шпиталю, що є абсолютно неможливим.

Фактів, які вказують на недоречність будівництва великого житлового та офісного центру біля церкви Юра, на нашу думку, є достатньо. А от чи є вони вагомими для міської влади, побачимо вже згодом.

Нагадаємо, ТзОВ «Розвиток нерухомості» пробує отримати ці землі в оренду, викупивши нежитлові будівлі, розташовані у внутрішньому подвір’ї шпиталю, котельні і гаражі, ще з 2010 року. Саме в цьому році була прийнята Ухвала сесії Львівської міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки. Однак тоді у міській раді заявляли, що така ухвала практично нічого не вирішує.

Львівський “Арсенал” рихтують відбійними молотками

Ще з минулого року у львівському музеї зброї «Арсенал» ведуться роботи з пристосування частини приміщення цокольного поверху під інтерактивний музейно-ресторанний комплекс. Однак представники обласної і міської влади стверджують, що це не зовсім законно.

Зважаючи, що сьогодні півдня цю пам’ятку архітектури довбуть відбійними молотками, Вголос вирішив все ж з’ясувати, наскільки ці роботи правомірні.

Як розповіла Вголосу начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко, яка власне і піднімала цю проблему, минулого року її відомство уже намагалося зупинити будівництво музею-ресторану у львівському «Арсеналі». Оскільки жодні дозвільні документи в управління ЛМР не надходили, вони звернулися з цього приводу в ГУ МВС у Львівській області. Натомість у міліції відповіли, що ТзОВ «Галицька кнайпа», яке веде будівництво, погодило всі документи в Міністерстві культури та управлінні охорони культурної спадщини Львівської ОДА, а також отримало всі необхідні дозволи.

«Таким чином майном громади розпорядилися Міністерство та обласна адміністрація. Ще до початку будівництва музей «Арсенал», який був міською комунальною власністю, ухвалою сесії оформили, як обласну комунальну власність. ТзОВ «Галицька кнайпа» зверталася до управління ЛМР рік тому, перед початком будівництва. Тоді ми відправили їх до автора проекту реставрації «Арсеналу» Ганни Новаківської, і вона надавала їм консультації щодо цього будівництва», – розповіла начальник управління.

За словами Лілії Онищенко, проектну документацію на будівництво у підвальному поверсі та Поворозницькій вежі «Арсеналу» для ТзОВ «Галицька кнайпа» (власник Романюк) розробляло ПП «Ярко і К».

Натомість у профільній комісії Львівської облради кажуть, що їм не надали жодної документації навіть на ознайомлення. Зокрема, за словами голови постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, адміністративно-територіального устрою, планування території, архітектури та будівництва ЛОР Пилипа Пилипенка, проектно-кошторисна документація на проведення робіт у приміщенні музею зброї на розгляд комісії не надходила.

В обласній адміністрації теж нарікають на це будівництво.

Начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Валерій Потюк зазначив, що усю документацію на роботи, які зараз проводять у музеї зброї, погоджували у Держархбудконтролі. Зокрема, за словами Потюка, власники будівництва мають будівельну експертизу, дозволи міської ради, Мінкультури, Львівської музейної ради. Проте, як стверджує обласний чиновник, власники будівництва погодили не будівельні роботи, а проект упорядження. За словами Валерія Потюка, робочого проекту на проведення робіт у «Арсеналі» в його управління не бачили.

«Власники будівництва мають папери, які стосуються проекту. Але сьогодні виникає інше питання: облаштування будівельного майданчика, погодження проектно-кошторисної документації, авторський та технічний нагляд. Я маю вести там контроль, як представник державного органа, має бути журнал ведення робіт. Нічого із вищезазначеного немає», – наголосив начальник управління охорони культурної спадщини.

Він додав, що приходить до «Арсеналу» щодня і просить припинити будівництво. До прикладу, сьогодні вранці, приблизно о 8.30, робітники вже працювали у музеї.

Начальник управління прийшов туди, зателефонував до власників, однак вони не відповідають.

«Власники просто не відповідають на мої дзвінки, а робітники – не слухають. Я ж не можу сидіти там від ранку до ночі. Якщо вони (будівельники) і завтра будуть працювати, то я виставлю там пікет», – запевнив Валерій Потюк.

Також начальник управління розповів, що за декілька метрів від музею, на площі Арсенальній проводять незаконні роботи: там пам’ятку архітектури штукатурять цементним розчином, незважаючи на заборону.

Відповідаючи на запитання Вголосу про те, що, може варто з цього приводу звернутися в правоохоронні органи, Валерій Потюк сказав: «Я вже звертався в міліцію стосовно будівництва на площі Ринок, 10. Вони прийшли, подивилися, а потім хтось мені спалив машину».

Начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА розповів, що сьогодні дав доручення своєму заступникові розробити єдиний лист до Львівської міської ради, органів прокуратури та міліції щодо термінового реагування на будівництво у пам’ятках архітектури.

Відповідно до цього листа, жодні роботи не можуть проводитись, доки не буде облаштований будівельний майданчик, встановлений щит з усіма необхідними даними, прізвищами та контактними даними. Також Валерій Потюк запевнив: якщо сьогодні до кінця дня йому не нададуть усю необхідну документацію щодо будівництва у музеї зброї, завтра він звернеться в прокуратуру та в міліцію.

Водночас заступник директора Львівського історичного музею Тарас Рудько запевнив, що всі роботи у музеї зброї «Арсенал» ведуть законно, без шкоди для пам’ятки архітектури XVI ст.

«Будівництво інтерактивного виставкового музейно-ресторанного комплексу – це не просто ідея, так роблять в усьому світі. Ми використовуємо досвід, який є у багатьох країн. Чому те, що прийшов партнер, який відкриває для нашого музею якісь нові перспективи – це погано? Повірте мені, все, що зараз роблять у «Арсеналі» – законно, погоджені всі документи. Ті роботи, які проводять у музеї, пам’ятці не шкодять. Якщо почнуть шкодити, ми прийдемо і скажемо», – сказав Тарас Рудько.

Частина ресторанного комплексу уже навіть працює, але роботи продовжуються, у тому числі в глибину музею. Можливо, це теж правомірно, однак поки ніхто не продемонстрував ескізів, як це буде виглядати.

Натомість як стверджують джерела Вголосу, це будівництво має відношення до одного з депутатів міськради з «Фронту Змін», а справжнім власником нібито є найвище партійне керівництво.

Музей-Арсенал – унікальний музей, який не має аналогів на території України. Зараз це самостійний відділ Львівського історичного музею, у якому експонується постійна виставка зброї.

Музей зброї був відкритий у 1981 році у нещодавно відреставрованому Міському арсеналі Львова. Експозиція побудована за видом, місцем та часом виготовлення зброї, у ній представлені зразки холодної та вогнепальної зброї, елементи військової форти, колекція посуду із зображенням зброї та колекція військових орденів. Музейні експонати представляють понад 30 країн світу.

 

 

Львівські дороги шокують

Львів тоне у ямах. Із настанням весни дороги міста перетворились у суцільне бездоріжжя: ями скрізь і повсюди.

Львів ніколи не міг похвалитись якісними дорогами, однак цей рік перевершив усі нарікання. Львів’яни, ошелешені тим, що залишилось від і без того поганих доріг.

Мер Львова Андрій Садовий уже випередив шквал обурення, пообіцявши, що до Великодніх свят у місті полатають усі ями.

Звичайно, обурення від цього не поменшало. Крім цього, існують серйозні сумніви, що вдасться суттєво виправити ситуацію до Великодня.

Разом з тим на капітальний ремонт та реконструкцію доріг у бюджеті розвиту передбачили 42 млн. грн. у. За них до пуття мають довести вулиці Мечнікова, Бортнянського, Антоновича, Героїв УПА, Богдана Хмельницького та розв’язку навколо церкви Анни.

Як розповів у коментарі Вголосу голова постійної депутатської комісії з питань фінансів та планування бюджету Львівської міської ради Яромир Самагальський, щороку у ремонт доріг Львів вкладає 40-50 млн. грн.

Крім того, торік у рамках підготовки до Євро, місто отримувало фінансову підтримку від Кабміну. Тож, можна припустити, що, хоч де-не-де у Львові вже мають бути кращі дороги.

Однак, зважаючи на традиційну «якість» виконання робіт, про ідеальні дороги львів’яни можуть хіба мріяти.

Поки ремонтники на дорогах реалізовують обіцяне мером, Вголос рекомендує на час ямкових ремонтів пересісти на трамваї, цей транспорт, хоч і менш комфортний, але наразі більш надійний.

Наразі пропонуємо ознайомитись із станом доріг у Львові на цей час.

Львівські міліціонери пригрозили Януковичу необранням у 2015-му

На Львівщині назріває черговий скандал за участю правоохоронців.

Не встигло висохнути чорнило на розпорядженні начальника ГУ МВС України у Львівській області Олександра Рудяка про звільнення керівників обласної ДАІ та шести її територіальних підрозділів та на рапортах двох звільнених заступників обласного очільника міліції, як самого головного міліціонера регіону звинуватили в корупції, шахрайстві і протекціонізмі.

Ці та інші гріхи на генерала «повісили» автори анонімного листа Президенту В.Януковичу, опублікованого інформресурсом Politica.

У перших рядках свого послання невідомі особи, що виступають від імені «переважної більшості працівників Львівської міліції», назвали пана Рудяка «генералом-брехуном». Даного епітета він удостоївся через низку своїх кадрових рішень.

Як випливає з листа, О.Рудяк після призначення у Львів з Полтави, де також очолював міліцейський главк, заявив, що масового призначення представників полтавської міліції на Львівщині він не планує, а «якщо будуть окремі призначення, то вони будуть мати «еволюційний характер». Ця обіцянка генерал нібито не виконав.

«На сьогоднішній день «еволюційно» на керівні посади в ГУ МВС України у Львівській області призначено близько 30 осіб полтавської міліцейської «спільноти», слід зазначити, це вперше в історії львівську міліцію заполонила така велика гвардія варягів», – йдеться в посланні (тут і далі орфографія збережена).

Його автори висловили припущення, що «начальник Полтавської міліції Федосов, призначений замість Рудяка О.В., зрозумівши, що найближча міліцейська рідня Рудяка О.В. звикла займатися виключно поборами, почав її розганяти, і цей мотлох повалив на Львівщину».

Аноніми також стверджують, що О.Рудяк видає запрошених з Полтавщини співробітників «за професіоналів високого класу і призначає виключно на керівні посади, тим самим підкреслюючи, що галичани дурні і з ними можна робити що хочеш, як з рабами».

Як приклад автори звернення привели кадрові перестановки в обласному центрі. За їх словами, Рудяк «безпричинно, ганебно» звільнив начальника Львівського міськуправлінні міліції С. Броневицького, а «на його місце призначив «братка» Зюбаненка С.В., того самого, який працював у міліції Криму і проти якого порушили кримінальну справу за торгівлю наркотою».

«Подібні безглузді перепризначення відбулися в підрозділах ДАІ і, як наслідок, в цих підрозділах набули поширення побори і корупція, коли кожен працівник платить начальнику ДАІ Василькову Ф.Ф. щоденну данину, суми «гуляють» серйозні. В свою чергу працівники ДАІ переводять прес поборів на громадян, провокуючи все нові хвилі корупції», – зазначили автори послання.

Вони назвали призначених замість галичан співробітників міліції бандитами, «БРАТКАМИ» та «крохоборами», а Рудяка звинуватили у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених статтею 190 Кримінального Кодексу України (шахрайство).

«Особливе занепокоєння викликають шахрайські схеми з боку Рудяка О.В. у забезпеченні житлом особового складу, на що скаржаться працівники міліції», – зазначили автори звернення на ім’я Президента.

Крім того, вони попередили В.Януковича, що «Львівська міліція не на вашому боці і напевно ніколи не буде, якщо до Львова призначати таких начальників-крохоборів». Далі тут слід список із 11 прізвищ на чолі з О.Рудяком.

Вказавши, що чекають від глави держави «принципового реагування», невідомі автори пригрозили В.Януковичу: «Якщо втратиться віра в торжество справедливості і законності і, не дай Бог міліція почне агітувати проти Вас на виборах 2015 року, ви навряд чи станете раптом Президентом України».

Як у Львові комунальне майно крадуть: слідами суддівсько-міліцейської змови

Внаслідок карколомної афери з вилучення приватизованої квартири місто втратило майно, а людина, яку надурили, втратила віру у справедливість і правду.

Цією публікацією ми хочемо застерегти усіх громадян, які ще не приватизували свої помешкання від можливих зазіхань рейдерів, та закликати органи прокуратури здійснити серйозні перевірки сумнівних оборудок із «вилучення» комунального майна. Можливо такі факти й непоодинокі.

Недоторканість права власності

Жив-був собі у Львові громадянин Батурін. В силу певних, напевно вагомих життєвих обставин, він не встиг у буремних 90-х роках минулого століття приватизувати житло, як це зробили більшість львів’ян. Прописаний він був на вулиці Зигзаг,10, у двокімнатній квартирі. У 2011 році пан О.Батурін вирішив все ж таки скористатись своїм законним правом і приватизував зазначену квартиру. Все відбулось законно, згідно процедури, внаслідок чого згаданий громадянин 19.03.2012 року отримав «Витяг про державну реєстрацію прав» і свідоцтво на право власності на помешкання. Все чудово: можна спокійно жити і життю радіти. Але якби не так!

Виявилось, що сусідом пана Батуріна є Курочка Іван Михайлович, син теперішнього заступника начальника ГУ МВСУ у Львівській області Михайла Курочки. Проживаючи у будинку за адресою Зигзаг 6, пан І.Курочка купує за результатами аукціону з реалізації об’єкта малої приватизації комунальної власності Львова у вересні 2011 року нежитлові приміщення загальною площею 168,5 кв.м., що знаходяться у будинку по вулиці Зигзаг 10. До речі, орендарем цих приміщень до того було обласне комунальне підприємство профілактичної ДЕЗ (зараз воно знаходиться в іншому комунальному приміщення на пр. Чорновола, 2). Майно було продане за ціною 646 354,80 грн., що становить приблизно 480 доларів США за метр квадратний. Хочу звернути увагу, що ще одним учасником цього аукціону в боротьбі за 168,5 кв.м. на вулиці Зигзаг 10 був такий собі пан Бакай Ярослав Омелянович. Однак він переможцем не став, і наказом начальника управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 26.09.2011 року № 32-ПР доручено «вжити заходів для повернення гарантійного внеску учасникові аукціону Бакаю Ярославу Омеляновичу».

Читач запитає: а до чого тут якийсь Бакай і вся ця історія? І ось тут починається найцікавіше у всій тій квартирно-приватизаційній драмі.

Провали пам’яті начальника ЖЕКу

6 серпня 2012 року голова Франківської райадміністрації Р.Кандибор пише начальникові управління комунальної власності Є.Климковичу листа, у якому стверджує, що «Франківській районній адміністрації стало відомо про те, що наказ управління комунальної власності № 597-Ж-Ф від 13.03.2012 року в частині приватизації квартири № 5 по вулиці Зиг-Заг, 10 був виданий на підставі довідки, що має ознаки фіктивності та не видавалася ЛКП «Листопадове». Даний факт встановлений з доповідної записки колишнього директора ЛКП «Листопадове» ‒ О. Шлюбик. На момент візування вказаного наказу Франківській районній адміністрації про це не було відомо. Таким чином, з огляду на викладене, прошу Вас вжити заходів щодо відміни згаданого наказу № 597-Ж-Ф від 12.03.2012 року у відповідності до чинного законодавства». Зверніть увагу, що в цьому листі пан Кандибор заплутався з датами наказу – спочатку вказує 13.03.2012, а потім 12.03.2012.

Натомість, виконавчий комітет Львівської міської ради виявляє унікальну оперативність і без жодних додаткових перевірок вже своїм рішенням від 9 серпня 2012 за № 549 відміняє пункт 1 додатку до згаданого наказу № 597-Ж-Ф та вважає «таким, що втратило чинність свідоцтво про право власності на квартиру № 5 на вул. Зигзаг, 10 від 12.03.2012 № 236228». Ось так, на підставі провалу пам’яті начальниці ЖЕКу, яка у своїй доповідній написала, що на довідці про склад сім’ї, виданій 19.12.2011 року Батуріну О.І., «стоїть підпис, схожий на мій, однак я таку довідку не підписувала», людину позбавили права приватної власності. Права, гарантованого 41 статтею Конституцією України: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». В такий спосіб, О.Батурін позбувся власної квартири і вона формально знову стає комунальним майном.

Ну скажіть, невже начальник ЖЕКу має пам’ятати тисячі довідок про склад сім’ї, які він підписує? Чи у таких ситуаціях виникає потреба нотаріального завірення підпису? Бо ж тепер створено прецедент, коли на підставі провалу у пам’яті, без проведення жодних експертиз, можна відмовитись від будь-якого свого підпису! Можливо треба провести експертизу усіх довідок, які видають ЖЕКи? Можливо і серед тих десятків тисяч папірців знайдуться якісь «липові» документи. В такий спосіб можна довести ситуацію до абсурду! Бо тоді треба ввести в усіх органах влади посади нотаріусів, які б засвідчували підпис слабих на пам’ять урядників. А над ними нотаріусів вищої категорії, які б засвідчували підписи «дрібних» нотаріусів. Маразм!

Таємничий суд

Натомість поки в Батуріна забирають його квартиру, у Франківському районному суді міста Львова проходить одне цікаве судове засідання. За позовом вже відомого нам Ярослава Бакая до якогось пана Богдана К. за участю третьої особи, якою є Франківська районна адміністрації, про визнання права власності, 22.06.2012 року суд встановив «визнати за Бакай Ярославом Омеляновичем право власності на нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: м.Львів. вул.Зіг-заг, буд. № 10». Виявляється, що тут йдеться про приміщення, у якому живе О.Батурін! Плюс на додачу ще кілька метрів цокольного поверху!

Таким чином, колишнє комунальне приміщення, яке було приватизоване і пізніше внаслідок рішення виконкому мало повернутись у власність міста, визнається власністю іншої особи!

Вже 19 листопада 2012 року обласне БТІ на підставі рішення суду надає пану Бакаю Я.О. «Витяг про державну реєстрацію прав» на нежитлові (підкреслюю. – автор) приміщення другого та цокольного поверху по вулиці Зигзаг 10. Тобто, жартома кажучи, приміщення продали разом із прописаним там Батуріним! Бо те, що він в силу юридично-судової казуїстики не став власником, не означає, що він втратив право на проживання у цій квартирі. Й крім цього, масла у вогонь доливає й різне написання вулиці: в документах БТІ пишуть Зигзаг, у рішенні суду – Зіг-заг, у листі Кандибора – Зіг-Заг.

Вже через тиждень пан Я.Бакай продає набуте за рішенням суду приміщення громадянину А.Ткачу. Продаж цей вчинено 27.11.2012 року за 211 335 грн., що є на той час еквівалентом 26 440 тисяч доларів США. Тобто один квадратний метр обійшовся у приблизно 392 долари. Вже 30 листопада новий власник квартири отримує в БТІ «Витяг про державну реєстрацію прав» на нежитлові приміщення другого та цокольного поверху по вулиці Зигзаг 10. Тобто практично за один (!) день квартира вчергове змінила власника. Але якщо ви думаєте, що на цьому пригоди колишнього комунального майна завершились, то звичайно помиляєтесь. До речі, виявляється, що продавець Бакай та покупець Ткач – сусіди. Вони прописані на вулиці Кондукторській (поруч вулиці Зигзаг) і то причому в одному будинку! Але всяке буває.

Вже 5.12.2012 згадана квартира продається А.Ткачем І.Курочці. Продаж вчинено за 168 843 гривні, що за тодішнім офіційним курсом Національного банку України є еквівалентом 21 124 доларів. Тобто, за якийсь тиждень квартира була продана на 5 316 доларів дешевше, а ніж куплена! Фантастика. Виходить, що власник продав квартиру собі у збиток! Звичайно, що бути меценатом нікому не заборонено і ми не втручаємось у право законного власника на власний розсуд розпоряджатись законно набутим майном. Але є підозра, що ми маємо справу з банальним рейдерством із захоплення комунального майна.

Міліція з народом, виконком з міліцією

Подейкують, що влітку минулого року з невідомих причин О.Батуріна «запрошував» на розмову до приміщення обласного управління міліції пан М.Курочка. Батуріна віднайшов і доставив до Львова з Пустомит, де він зараз змушений проживати, заступник начальника Пустомитівського РВ УМВСУ. Про що говорив полковник міліції з власником квартири невідомо. Сподіваюсь не про свого сина, який став сусідом Батуріна, а щонайменше про дотримання законності та збереження соціалістичної власності.

Однак, 26 вересня 2012 року за заявою цього ж таки пана Бакая Я.О. щодо нібито незаконної приватизації нежитлового приміщення в м.Львові по вул. Зіг-Заг, 10, старший слідчий Франківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області Ткачик А.Б. приймає постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження. Суть її ‒ підроблення та використання підроблених документів під час приватизації вже злополучної квартири на вулиці Зигзаг,10.

А в цей час Львівська міська рада позивається з обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про скасування державної реєстрації права власності на квартиру № 5 на вул. Зигзаг, 10, у м.Львові за гр. Батуріним О.І. 16 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова постановив позов задовольнити.

І це при тому, що ще 22.06.2012 року районний суд міста Львова, але вже Франківський, встановив «визнати за Бакай Ярославом Омеляновичем право власності на нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: м.Львів. вул.Зіг-заг, буд. № 10». Повний правовий хаос!

Але за цим хаосом та дивними оборудками з майном стоїть одне – бажання певних осіб заволодіти майном у не зовсім чесний, вже не говорячи про моральні аспекти цієї справи, спосіб.

Дивує позиція міської влади. Якщо допустити, що Батурін незаконно приватизував комунальну квартиру, то після повернення законному власнику ‒ громаді міста, воно ніяк не могло опинитися у власності спочатку пана Бакая, потім пана Ткача і в кінцевому результаті пана Курочки. Місто повинно було подати позов, щоб захистити своє приміщення, яке у незрозумілий спосіб було визнано за рішенням суду приватною власністю фізичної особи. Що це? Недогляд міських чиновників? Чи змова? Тут виникає риторичне запитання: чи такі факти відчуження міського майна є непоодинокими? Чи можливо це стало системою та таємницею за сімома замками?

Неспокійний Батурін вирішив не здаватися на милість переможців і подав позов до суду на дії виконавчого комітету Львівської міської ради з проханням скасувати як незаконне рішення виконкому № 549 про відміну пункту 1 додатка до згаданого наказу № 597-Ж-Ф. Рішенням Галицького районного суду м. Львова 5 грудня 2012 року вирішено позов Батуріна задовольнити. Суд визнав рішення виконкому незаконним. А отже, власником квартири й сусідом сина міліцейського начальника Батурін ніби-то залишається.

Однак, у цій історії крапку напевно ставити рано. Бо занадто наглою є схема відчуження міського майна і вона вимагає більш детального вивчення. Сподіваюсь, що дану ситуацію не залишать без уваги ні депутати міської ради, ні міський голова Львова Андрій Садовий, який має стояти на сторожі інтересів звичайних львів’ян, їх прав і свобод, а ні інші компетентні органи.

Замість епілогу

Як повідомляє «Газета по-українськи» нещодавно Високий суд міста Белфаст у Північній Ірландії виніс вирок у гучній справі двох юристів — Олександра Серпокрилова і Дмитра Зайцева. Вони сприяли незаконному розпродажу нерухомості, що раніше належала родині опального ірландського олігарха Пітера Квінна.

Виведення активів – передусім київського універмагу «Україна» – здійснювали в обхід прямої заборони британських судів. У підсумку вирок, на ухвалу якого судді Макклоскі знадобився тиждень, такий: штраф 15 тис. фунтів стерлінгів, це приблизно 187 тис. грн, із кожного. На виконання дали півроку. За відмови платити – ув’язнення на чотири тижні. Для початку.

Справу порушили за заявою компанії IBRC, яка належить уряду Ірландії та до якої перейшов борг сім’ї Квіннів – понад 2 млрд. фунтів стерлінгів. Як співвідповідач у справі проходила зареєстрована на Британських Віргінських Островах компанія Lyndhurst Development Trading SA, інтереси котрої представляли Серпокрилов і Зайцев. На думку суду, вона була підставною особою, використаною для виведення активів з Quinn Group за межі досяжності нового законного власника нерухомості. Окремим рядком було прописано заборону Lyndhurst на будь-які забезпечувальні заходи щодо універмагу.

З обвинувального висновку випливає, що два українці, представляючи вже згадану загадкову офшорну компанію, цілеспрямовано і зловмисно порушили заборону на будь-які операції з переуступки або перепродажу боргу невідомого походження, повішеного на універмаг. Слідство змогло відновити ланцюжок шахрайських дій, у результаті яких на універмаг «повісили» борг у розмірі 29 млн. фунтів, «легалізований» рішенням одного з українських судів. Усе це й дозволило призначити альтернативного керівника універмагу – Ларису Янез Пуга, чиї дії також визнали незаконними.

Вирок – неповага до суду – винесений Серпокрилову і Зайцеву, в системі острівного англійського права самий по собі розцінюють як украй серйозний.

Двоє обвинувачених відмовилися особисто постати перед британським судом, але безуспішно намагалися виправдатися за допомогою відеозв’язку. Швидше за все, в найближчому майбутньому вони навряд чи ризикнуть виїхати за межі України, знаючи, що миттю будуть заарештовані. А в тому, що штрафи будуть сплачені, сумніваються навіть судові виконавці.

Важливо, що вирок створює прецедент, який надалі може бути використаний для переслідування інших українських підприємців, консультантів, чиновників і навіть суддів, що були замішані у незаконних операціях зі скандальною нерухомістю або сприяли їм. Доречною може бути аналогія до пам’ятного в сусідній Росії «списку Магнітського». Тобто рішення, в якому встановлена злочинна змова, може бути використане для «килимового» переслідування всіх замішаних у ньому осіб. Це може означати як «несподіване» затримання під час спроби в’їхати до будь-якої країни цивілізованого світу, так і арешт банківських рахунків, відбирання закордонної власності тощо. Тож уже в найближчому майбутньому не можна виключити появи «чорних списків» громадян України, для яких спроба проходження паспортного контролю може закінчиться неприємним сюрпризом.

Запитаєте, для чого ми навели тут для прикладу історію з ірландським судом? Лише для того, щоб судді усвідомили, що все таємне колись стає явним і розплата за неправдиві рішення все рівно прийде.

Дрогобицькі війни за ринки

У Дрогобицькій міськраді воювали. Воювала влада із народом, а якщо конкретніше – депутати із своїми виборцями, не впускаючи їх у приміщення мерії за допомогою міліції та «беркутівців».

А питань у народу до влади було більше ніж достатньо. Це і оптимізація (закриття) шкіл, підняття цін на комунальні послуги, і рішення про забудову території молочного ринку (КП «Дрогобицький ринок») у центрі міста, і щодо реконструкції промислового ринку, на якому не всі підприємці з огляду на вартість оренди знайдуть собі місце. Всі ці питання так вже набили оскому міським жителям, що усі разом прийшли під стіни мерії. Щоправда, туди їх поспілкуватися із своїми повпредами не пустили «беркутівці».

Та й у самій мерії розгоралися пристрасті. Депутати «торгувалися» з міським головою Олексієм Радзієвським з приводу черговості чи позачерговості сесії. Третина депутатів (18 осіб) згідно із законодавством вимагала провести позачергову сесію, натомість міський голова запрошував на чергову сесію. Ініціатори позачергової сесії виносили на розгляд питання, що стосувалися двох ринків. Причому стосовно молочного ринку сесія ще в липні вже приймала ухвалу, за якою дозволила на його місці побудувати торговельний триповерховий центр з обіцянкою від інвестора залишити на першому поверсі місце для селян, що привозять на продаж молочні продукти. Друге питання також стосувалося ринку (вул. П.Орлика), але промислового, рішення щодо якого приймав міський голова, погодивши його реконструкцію за допомогою інвестора. І, як часто у таких випадках трапляється, хтось із підприємців –«за», а хтось – «проти».

Після гострих переговорів депутатів у кабінеті міського голови і наполягань депутатів від ВО «Свобода», «Нашої України» запросити до сесійного залу людей представники останніх таки потрапили на сесію. Так само вдалося перемогти цій третині депутатів, які ініціювали саме позачергову сесії міськради, щоб ще раз переглянути «ринкові» питаннями.

Ініціатори позачергової сесії намагалися відмінити рішення сесії щодо побудови на місці молочного ринку кількаповерхового торговельного центру. Мовляв, не личить у 925-літньому граді в центрі міста будувати такі споруди та й селянам ніде буде продавати свою продукцію. Депутатів не переконав навіть виступ представника інвестора, яка обіцяла прийняти у новозбудованому центрі селян, що реалізують свої молочні продукти.

Однак за результатами голосування статус-кво липневого рішення на користь інвестора, що планує забудувати місце молочного ринку, залишився. Так само не вдалося депутатам змінити статус рішення міського голови щодо реконструкції промислового ринку, який також будуть реконструювати і розбудовувати інвестори.

На думку міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського і в одному, і в другому випадку, потрібно сприяти інвесторам, які вкладуть у місто 28 млн. грн. Дрогобич отримає сучасні торговельні ринки, а підприємці матимуть комфортні робочі місця. Як воно буде – час покаже. Наразі, за словами депутата міськради Дрогобича від ВО «Свобода» Олега Хруща, захисники молочного ринку, який ще працює, будуть проводити громадські слухання (поки не розпочалося будівництво).

Дорожній біль Рави-Руської: “європакращення” від облавтодору

На початку 2000-х років один із польських високопосадовців, їдучи дорогою «Львів-Рава-Руська», влучно запитав: «A u was jeszcze drogi po wojnie nie zrobili?» (А у вас ще дороги після війни не відремонтовані?-ред.). З того часу пройшло вже більше 10 років і згадану дорогу таки відремонтували. Щоправда, невідомо якби воно було, коли б не підготовка до «Євро-2012».

Однак «повоєнна» характеристика стану українських доріг і зараз залишається не менш влучною, ніж тоді.

Містечко Рава-Руська, яке знаходиться за 6 кілометрів від кордону з Польщею, на перехресті важливих автошляхів державного, регіонального та місцевого значення, є справжніми «воротами» України у Європу. Саме по ньому свої перші враження про нашу країну складають іноземці. Але краще б вони літали літаками! – не бачили б такої ганьби. Європейська Рава-Руська сповна відчуває потребу вирішення проблем з українськими дорогами – так і хочеться затягнути, їдучи місцевими шляхами, на улюбленій мові прем’єра Азарова новофронтову пісню: «Эх дороги! Пыль да туман! Яма тут на яме, где ж асфальт пропал?».

«З початку проведення в Україні фінальної частини футбольного турніру «Євро-2012» велика кількість вболівальників та туристів проїздила по дорозі державного значення «Львів-Рава-Руська» через центр нашого міста, – розповіла міський голова Рави-Руської Ірина Верещук. – Однак тоді тут були відсутні вказівники напрямків руху, не було нанесено дорожньої розмітки. Через це частина вболівальників не змогла зорієнтуватися і замість того, аби рухатися у напрямку Львова, їхали в напрямку села Магерів, де майже повністю зруйноване дорожнє полотно.

Місцеві жителі ситуацію, яка склалася влітку минулого року, сприйняли з гумором, мовляв «замаскувати» справжній стан українських доріг не вдалося. Однак, попри це, нарікають на вкрай незадовільний стан іншої дороги, «Рава-Руська-Яворів-Судова Вишня», яка, до слова, є дорогою регіонального значення.

«Дорогу Р40 «Рава-Руська-Яворів-Судова Вишня» в межах Рави-Руської складає вулиця 1-го Листопада, яка безпосередньо примикає до дороги «Львів-Рава-Руська». Під час проведення футбольного чемпіонату по ній також проїздили вболівальники, однак, на відміну від дороги загальнодержавного значення, капітального ремонту вона не зазнала, – підкреслила Ірина Верещук. – Також по цій дорозі проїздять туристи з Польщі та інших європейських країн, які відвідують природний край Розточчя, вона є шляхом паломництва представників єврейської громади до місця масового захоронення загиблих в часи Другої світової війни.

Дорога «Рава-Руська-Яворів-Судова Вишня» для влади прикордонного містечка є справжнім головним болем, адже у межах міста ями на ній подекуди глибиною понад 25 см. «Через незадовільний стан дороги у центральній частині міста склалася небезпечна ситуація», – зазначила Ірина Верещук. – Сьогодні сотні автомобілів змушені об’їздити вибоїни на дорогах по тротуарах, загрожуючи життю пішоходів». Однак вкласти гроші у ремонт цього відтинку влада Рави-Руської не може, оскільки ця дорога знаходиться на балансі Яворівського ДЕД.

«Рава-Руська міська рада неодноразово писала листи начальникам Служби автомобільних доріг у Львівській області п. Шпитаку, а згодом і п. Сиротинському, в яких просили посприяти у ремонті вулиці 1-го Листопада, включити дану ділянку дороги в перелік заходів по капітальному ремонту доріг на 2012, 2013 рр.», – зазначила п. Верешук. – Однак на наші листи ми не отримали жодної відповіді. Також інформацію про цю дорогу ми надіслали голові Львівської ОДА Михайлові Костюку».

Кілька років тому по згаданій дорозі проїздив президент Таджикистану, який відвідував могилу свого брата у Раві-Руській. Тоді у дощову погоду нашвидкуруч провели «ямковий ремонт» ділянки дороги, якого вже через кілька тижнів не стало помітно. Може знову запросити до Рави таджицького президента?

«Місто стало заручником ситуації, адже за власні кошти відремонтувати дороги, якої не є власником, не може, Служба автомобільних доріг звернення місцевої влади ігнорує, а його мешканці найбільше від цього страждають», – бідкається мер Рави-Руської. – Крім того, якщо поширеною стане практика позовів щодо відшкодування у судовому порядку власникам транспортних засобів шкоди, завданої через несправні дороги, державний бюджет може зазнати великих втрат».

Наразі ж Рава-Руська міська рада очікує на відповідь на лист до начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області, у якому просить посприяти у ремонті вулиці та застерігає, що у разі ігнорування звернень буде змушена звернутися до правоохоронних органів та прокуратури.

А наразі місцеві активісти роздумують над проведенням якихось оригінальних акцій. Наприклад, дехто хоче роздавати усім транзитним пасажирам листівки із фото людини, подібною на Президента Януковича, із таким жартівливим текстом: «Українські дороги вітають вас! Пакращення відбулось! У наступній каденції я обіцяю збудувати автобан Рава-Руська-Міжгір’я ». З огляду на кілька мільйонів туристів та сотні тисяч автомобілів, які щороку проїздять Равою-Руською, акція отримає серйозний резонанс, а містечко знатимуть в усій Україні.

Про стан масової політичної свідомості в Україні

Матеріали «круглого столу» політиків та експертів. Львів, 13 травня 2008 року. Доповідач – керівник лабораторії психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології академії педагогічних наук України, доктор наук Вадим Васютинський.

Наш інститут діє з 1994 року і за цей час ми провели дуже багато різних досліджень. Ці дослідження якраз стосуються стану і тенденцій розвитку масової політичної свідомості. Ми намагалися зафіксувати основні політичні моменти, які турбують громадян України. Матеріал, який ми пропонували для опитування, ми брали й беремо з популярних газет, частину висловлюванть придумуємо самі – і пропонуємо респондентам оцінити ці висловлювання.

Це не зовсім соціологія, тому що соціологічні дослідження і відповіді мають бути точними. У нас соціальна психологія, і ми, навпаки, пропонуємо для оцінки здебільша неоднозначні висловлювання. У цих висловлюваннях людина більше звертає увагу на ту частину висловлювання, яке її турбує. Часто було й таке, що в анкетах респонденти писали, що так не можна формулювати запитання, автор цього запитання – ідіот і т.п. Але ми застосовуємо такий метод. Потім, відповідно, проводимо належне статистичне опрацювання і отримуємо цікаву картину – модель політико-семантичного простору сучасного українського суспільства.

З 1994 року ми цю модель фіксуємо. Проводимо як мінімум одне велике всеукраїнське опитування за такою анкетою, буває й частіше. Перед виборами, наприклад, 2-3 рози в рік проводимо, коли є замовлення, бо ці дослідження дуже дорогі і ми жодного разу не провели їх просто за бюджетні кошти. Бувало, що проводили за рахунок замовлень державних органів – Кабміну чи ВРУ. Але здебільшого це були замовлення зацікавлених осіб, наприклад, політичних партій чи індивідуальні замовлення.

Є одна велика біда, щоправда. І представники політичних парт ій, і представники лердавних органів дуже мало цікавляться отриманими результатами. Цікавляться майже виключно голими відсотками. Такий дивний досвід.

І що ж це за модель у нас вийшла? Попри те, що масова політична свідомість є страшенно різноплановою, попри те, що вона залежить від конкретних поточних політичних подій, є, однак, дві стабільні складові, які найвиразніше і найвагоміше диференціюють масову політичну свідомість громадян України, поділяючи їх на 2 більш-менш рівні частини. Ці два фактори ми називали по-різному, але завжди знаходилися аргументи проти тих термінів, які ми пропонували; врешті-решт ми зупинилися. Можна ж їх назвати просто фактор-1 і фактор-2.

Зміст першого фактору зводиться до диференціації громадян за їхніми реформаторськими і антиреформаторськими настроями. Другий фактор – це антиросійські чи проросійські настрої. В процесі математичної обробки ці плюси і мінуси можуть змінюватися – раз цей полюс з одного боку, іншого разу – з другого. Тому ми до цієї моделі достосовуєсо ці показники таким чином, що на позитивному полюсі позначені ті настої, які нам більше імпонують. Це також дуже умовно.

Реформаторські й антирефоматорські настрої. Треба сказати, що зміст цього фактору для мкасової свідомості є не дуже виразний і зрозумілий. Масова свідомість взагалі погано рефлексує, що вона про себе думає. Вона про це не дуже дбає, їй це не дуже треба. Умовно можна скзати, що реформаторські настрої відображають прийнятття тих змін, які відбуваються в суспільстві, насампред змін економічних та ідеологічних, антиреформаторські – це заперечення тих змін.

І от що цікаво: в масовій свідомості сучасного українського населення (я підозрюю, що взагалі пост-радянського простору) переплелися показники ідеологічні і економічні. І центральний індикатор, який завжди є головним, найвагомішим, тобто, таким, що найсильніше ділить громадян на дві групи, з одного боку, а з другого боку таким, що інші індикатори навколо нього об’єднуються, таким індикатором є ставлення до колгоспів. І можна сказати, що ц відсотковому розподілі приблизно 40% за колгоспи, 40% – проти. Ці співвідношення міняються трошки, але, фактично, я сказав так, що центрлаьною характеристикою масової політичної свідомості сучасної України є те, як людина ставиться до колгоспів. Сюди додається багато іншого – приватизація, банки і група ідеологічних індикаторів, серед яких центральним виявилося ставлення до пам’ятників Леніну – руйнуваити їх чи зберегим. І цілком зрозуміло, що ті, хто за колгоспи, вони ж і за пам’ятники Леніну, хто проти колгоспів, ті проти пам’ятників. Хоча відразу мушу застерегти, що таких крайніх варіантів, як правило, є не дуже багато. Частіше громадяни вибирають помірковані позиції – центристські, правоцентристські, лівоцентристські. Це коли ми беремо в сумі різні індикаитори і починаємо їх порівнювати. Про це трошки пізніше.

Другий фактор – проросійська і антироросійська налаштованість. Треба сказати, що, звичайно ж, в Україні є настрої проамериканські і антиамериканські, пропольські і антипольські і т.ін. Але в сумі всі ці настрої жодною мірою не створюють конкуренції настроям, які стосуються російської присутності і російстких впливів в Україні. Я постійно говорю про проблеми відносин з Росію, російську присутність в Україні, наше перебування в російському інформаційному просторі, російська мова, ромійськомовні громадяни, етнічні росіяни в Україні і т.п. Віднедавна почали використовувати термін «панросійськість». Застережу, що я не вкладаю в цей термін ніякого ні позитивного, ні негативного значення. Так от, цей фактор іиявляється другим за своєю вагомістю, але що цікаво – коли дослідження проволяться перед виборами, цей фактор стає провідним, психологічно сильнішим. Як це пояснити? Я думаю, насамперед тому, що якраз оці проблеми масовій свідомості зрозуміліші, їх легше диференціювати. І тому громадяни, чим ближче справа до виборів, тим більше визначаючись, орієнтуються на речі, які їм простіше збагнути, ніж ці, які їй важче збагнути, наприклад, приватизація і т.п. І центральне питання тут – питання мови. З одного боку – двомовність і домінування російської мови, з іншого – україномовність і ніякої мови, крім української. Знову ж таки, тут більше громадян вибирає помірковану позицію.

Наприклад, проблема незалежності, що теж є індикатором. Тут ситуація у відсотковому розподілі дуже стабільна з 1994 року – 60-65% за те, що уУкраїна має бути незалежною, 15-20% – за те, що треба відновити союз братніх народів, або об’єднатися з великою Росією, і приблизно 20% не можуть визначситися. Вони або просто не занють, або хочуть вибрати проміжний варіант, або їх це взагалі не цікавить. Оскільки ми зараз якраз вже другий рік вивчаємо тему «Проблеми російськомовної спільноти в Україні», інтеграції її в суспільство, то ми фіксуємо такий цікавий феномен: коли російськомовний громадянин в Україні намагається сформулювати свої найбільші проблеми, то на перше місце ставить питання мови. Але реально проблема мови все ж таки є трохи ізольованою, бо фактично в основі цих переживань російськомовних громадян лежить почуття ідентичності. По суті, вони опинилися в ситуації, коли різні обставини спонукають їх змінювати свою ідентичність.

Ідентичність російськомовних громадян була дуже строката – радянсько-російсько-регіонально- українсько-щеякасьтам. Ідентичність україномовних громадян в Україні, етнічних українців є більш монолітна, цілісніша. В цьому є свої плюси і мінуси. Тому що коли переживання ідентичності є цілісне, то воно людину заспокоює, дає їй можливість відчувати певний психологічний комфорт, а з іншого – позбавляє її мотивації бути активною. І тому зовсім не дивно, що бізнесом (мабуть і у Львові) керують переважно російськомовні громадяни. І саме страх перед втратою ідентичності, преед тим. що їх примусять бути навіть не те, що неросіянами, а особами, які належать до панросійського простору в широкому розумінні – примусять одягнути вишиванки і т.п. Це утрируваний страх, але його треба визнавати.

Скорочуючи, скажу, що ми щороку проводимо як мінімум одне дослідження на вибірці 2 тисячі респондентів по усій Україні. З погляду соціології цього досить, щоб робити висновки з високим ступенем вірогідності. Аде коли потім кажуть, що у Вінницькій області думають так, то виникає запитання – а скільки ви опитали У Вінницькій області. 55 респондентів. А 55 гомадян не можуть репрезентувати жителів області. Тобто, якщо ми хочемо знати думку жителів Вінницької області, то треюба опитати також приблизно 2 тисячі осіб.

Основна інформація, яку я подам, буде стосуватися регіонів. Ми виділяємо 9 політико-економічних регіони за різними ознаками і я вважаю, що наш поділ є найадекватнішим, хоча Київський інститут соціології АНУ робить трохи інакший поділ. Донедавна вони, наприклад, об’єднували в одному регіоні Харківську і Сумську області, хоча за результатами останніх виборів вони є цілком протилежні. Або Рівненську, Волинську і Хмельницьку області, хоча за ідеологісними орієнтаціями ці області також досить різні. Ми об’єднуємо, як правило, кілька областей, за винятком дуже вже специфічних регіонів, наприклад, Криму.

Треба сказати, що ми пробували нанести на цю модель (Див. мал.. 1) 2 тисячі регіональних позицій. Вони заповнили всю цю площину. Тобто, позиції, які завгодно, з різною густотою, зрозуміло, – десь скупчення більше, десь менше. І шукали центр. На схемі ми бачимо як він переміщався у різні роки: 1994, 995, 1996, 1997. Ось такий рух цікавий. Видно, що відносно швидше посилювалися реіформаторські настрої і потрохи зменшувалися проросійські настрої. У 1998 році відбувся стрибок за шкалою проросійськості. Якщо ви пам’ятаєте, тоді були вибори парламентські, Рух набрав десь 8%, а перемагають провладні партії – комуністи і т.п. Чесно кажучи, коли ми підбили ці результати, то подумали, що ми щось наплутали чи з іибіркою, чт з анкетою. І ось через пару років я прочитав у соціологів, що іони у 1998 році також зафіксували полівіння українського суспільства. 1999-2000 рр. суспільство ніби завмерло. А у 2001 році знову стрибок. Це був час уряду Ющенка. Мені здається так сталося тому, що уряд Ющенка був першим прикладом виразно проукраїнського разом з тим ефективного уряду. Про його ефктивність, звичайно, чьогодні можна сперечатися. Але тоді раптом почали виплачувати пенсії, раптом перестали вимикати світло і т.п. У 2002-2003 рр. було повернення в центр, а у 2004 році знову стрибок.
.
Оскільки щороку виникала пробюлема з фінаннсуванням опитаувань, ми ніколи не мали можливості проводити його в одну й ту ж пору, стрибки були від лютого до жовтня. І ми пропустили 2005 рік – до відставки уряду Тимошенко. Тоюто, фактично постреволюційного стану ейфорії ми, на жаль, не зафіксували. І вже восени ми провели опитування, яке показало, як на мій смак, непоганий результат. 2006-2007 рр. – повернення в центр.

Тобто, 2005 рік був найбільш «правий». Ось таким чином з 1994 року, коли українське суспільство було помірно лівим, воно поступово рухалося вправо, стало незначно правим і тепер є фактично центристським. І сьогодні маємо цікаву рівновагу – влада міняється на протилежну, але реально співвідношення збереглося. Фактично, ні ліві ні праві не можуть здобути вирішальної переваги в українсьуому парламенті, бо дасить було Морозу перейти в інший табір, як «помаранчеві» програли. Останні вибори (позачергові 2007 року) ніби дали перемогу помаранчевим, але це сталося тільки тому, що був поріг, який не дав можливість ввійти в парламент Морозу і партії Вітренко. Тому ця рівновага досить таки хитка.

Я думаю, що в цьому найбільша проблема українського суспільства – те, що у нас жодна політична сила не може здобути перемогу, щоб принаймні хоч на якийсь час взятина себе політичну відповідальність. У цьому, щоправда, є й великий плюс, про який я говорив – те, що українчьке суспільство поділене на приблизно дві рівні частини і ніхто не може перемогти остаточно, спонукає нас постійно шукати, крутитися, домовлятися. Ми не маємо стабільності, але маємо цікаве життя. Думаю, що в цьому наша велика перевага перед Росією і Білоруссю, тому що та стабільність, яка у них має місце, нам здається не такою вже й привабливою.

І кілька слів ще про партії. Ми у 1994 і в 1998 рр. опитували за цими ж анкетами активістів політичних партій. У 1994 році опитали 10 політичних партій плюс 2 гіпотетичні – «червоних директорів» (керівників великих підприємств) і «партію влади», якої тоді фактично не було (голів і заступників облдержадміністрацій). Це було за сприяння адміністрації Кравчука. Було дуже смішно, коли чиновники намагалися відповісти правильно, боялися сказати щось не те. Також опитали комуністів, селянську партію, соціалістів, Рух, Демократичну партію і республіканську та ще деякі інші. І маючи загальнонародну картину, ми вираховували потенційний електорат партій.

Так от, усі партії національно-патріотичного спрямування мали тоді в сумі 17%, за які вони могли боротися. Тут їм нічого не світило. Комуністи мали до 20%, а соціалісти – 29%, тобто, в 19994 році якраз вони мали потенційно найбільший електорат, але за умови, що громадяни зорієнтувалися би. А оскільки громадяни не зорієнтувалися, то соціалісти теж не набрали відповідних голосів.

У 1998 році ми опитали вже понад 20 партій. З ідеологічно визначеними партіми картина була та ж сама. Комуністи, Рух, наприклад, там же й залишилися.

І останнє, що я хотів би сказати – це регіональний поділ. Ми об’єднуємо більш-менш схожі за політичною орієнтацією регіони. Галичина: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ. Захід: Волинська, Рівненська, Чернівецька, Закарпатська області. Правобережний центр – це 6 областей – Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Київська (трохи правіша) і Кіровоградська (трохи лівіша). І цікавий регіон – Північний Схід: Сумська, Чернігівська, Полтавська.

Така картина з 1994 року. Усі ці 5 регіонів перебувають у верхній частині цього спектру. Тепер 5 східних областей. Тут така ситуація, що в Україні етнічні росіяни мають рівень освіти істотно вищий ніж етнічні українці. Відомо, що рівень освіти корелює з прихильністю до правих поглядів. Тобто, етнічні росіяни, принаймні в економічному відношенні мали би бути більш правими, ніж етнічні українці. А у нас так не є. Очевидно, цей вплив неукраїнськості зсуває їх у лівий бік. І свого часу цю проблему монополізували комуністи, а потім її перехопила Партія регіонів. Так от які регіони є у нижній частині нашої системи координат. Це Донбас і Схід: Харківська, Луганська, Дніпропетровська і Запорізька області Південь, який включає Одеську, Миколаївську і Херсонську області І також Крим. Тут опинилася інша частина України. І з 1994 року нічого принципово не міняється. Вибори 2004 року, а потім 2007 і 2007 року поділили – помаранчева і біло-синьо-червона. Причому поділ відбувається не за фактором ставлення до реформ, а за російським фактором – менш проросійські помаранчені, бцльш проросійські біло-синьо-червоні. Я вирахував коефіцієнт кореляції між часткою російського населення за даними перепису 2001 року і відсотками голосів за ПР і комуністів разом – 0,80 КК, майже сто відсотків кореляції. Хоча, безумовно, мова, як така, не є абсолютним чинником. Бо, наприклад, коли подитвитися, як голосували люди, то чітко видно, що домінує поділ за мовним критерієм. Але, коли взяти сусідні райони різних регіонів, то люди, які там говорять тим же суржиком, голосували за різні політичні сили, тобто, спрацьовує вже регіональна приналежність. Таким чином, крім мовного, тут діє багато інших чинників.

Олесь Старовойт: : На вашій схемі які з існуючих партій знаходяться справа внизу і зліва вгорі, тобто є в ідеологічному плані право-проросійськими і ліво-проукраїнськими?

Васютинський: Це цікавий феномен. І в 1994 і в 1998 році ми тут не знайшли тих партій, які опитували. Ця ніша була незаповнена. І туь, до речі, було найменше респондентів. Громадяни розташовувалися приблизно по діагоналі з смугою з лівого нижнього сектора до правого верхнього.

Я думаю, що ту нішу зараз досить успішно заповнила ПР. Ми не отримали таких даних, я просто так думаю. А у лівому верхньому куті, наприклад, є Аграрна партія. На мою думку, великою мірою таку політику проводить БЮТ. Але після 1998 року ми вже не опитували партії

Якщо утрирувати цей поділ, то маємо ось таку ситуацію – в правому нижньому сегменті домінує ПР, в лівому нижньому домінують комуністи, у правому верхньому – НУ, а у лівому верхньому – БЮТ.

Це, безумовно, з великою натяжкою. Це просто, щоб показати, у кого з ким може бути який союз. НУ може об’єднатися з ПР на засадах ринкового капіталізму, а з БЮТом НУ може об’єднатися на засадах українського патріртизму. Натомість ПР об’єдналася з комуністами на засадах проросійськості, бо що ще може об’єднати олігархів, комуністів-ленінців і московсткий патріархат. Панросійстка ідея. На основі лівих поглядів теоретично можливий союз між БЮТ і комуністами – допомогти бідним і т.п.

Репліка: Тобто, виходячи з Вашої схеми, теоретично ПР і БЮТ не можуть об’єднатися?

Васютинський: Так. Теоретично між ними не повинно бути прямого союзу. Якщо виходити з цих даних. Але, по-перше, ці дані є до певної міри натяжкою, а по-друге, у нас закономірності не так вже й діють, бо у нас сильну роль відіграє особиста позиція лідерів. На мою думку, найпрогресивнішою для України мала бути коаліція НУ і ПР, за умови, що ПР відмовиться від виразної проросійської риторики і вони разом будуватимуть майбуття. Але в такому разі від ПР має відколотися оця проросійсько орієнтована частина. Оскільки цей союз не утворився, то ПР cтворила союз з комуністами.

Відразу скажу, не антиросійських, а тих, хто чітко висловлюється за і проти незалежності. Оскільки ставляться різні запитання в різні роки і в різних регіонах. Я назву приблизну цифру. Безумовно, найвищий рівень підтримки в Галичині – до 80% однозначно висловлюються за незалежність. Найнищий рівень, цілком очевидно, в Криму. Ви знаєте, що в криму помаранчеві мали аищий відсоток ніж на Донбасі. За рахунок кримських татар. Мало того, ми зараз вивчаємо позиції молоді щодо мовного питання. І попередні дані показали, що принаймні на рівні свідомих оцінок студентська молодь в Криму більше готова прийняти українську мову ніж в Луганську і в Одесі. Проблема, мабуть в тому, що Донбас і Одещина – це українська етнічна територія і кілька поколінь місцевих мешканців доклали немалих зусиль дял того, щоб перестати бути українцями і стати росіянами. Натомість в Криму населення – це етнічні росіяни, яких колись завезли з Росії, і у них немає такого комплексу, як у жителів Донбасу.

Так от, в південних регіонах частка людей, які висловлюються за незалежність біля 40%, а тих, хто проти – біля 30%. Є одне цікаве зауваження. За рахунок так званої Центральної України відбувся цей рух зліва направо. Західна Україна завжди була досить права, Південно-Східна – досить ліва. Насамперед зміни відбулися в Центральній Україні. Це етнічні суржикомовні українці, містечково-сільське населення. Саме там ми зафікмували найвищий рівень зростання цієї національої свідомості. Так ось ця центральна Україна, за винятком Києва, ділиться на 2 регіони – Правобережний і Лівобережний. І от що цікаво: правобережні області – Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Київська були більш україномовні і у них рівень проукраїнськості завжди був помітно вищий ніж у північно-східних областях. А от на запитання щодо незалежності, якщо ці далави біля 60%, то ті давали приблизно 70%, тобто навпаки. В усі роки є ця різниця. Тобто, в сумі виходить, що правобережні області більш проукраїнські ніж лівобережні. А на свідомому рівні ці дають вищий відсоток. Тобто, вони не усвідомлюють того, що насправлі є меншими патріотами, або ці не усвідомлюють, що є більшими патріотами. Це непросто пояснити. На мою думку, на Полтавщині, Чернігівщині, Сумщині особливо сильне міфологічне мислення. Тобто уявлення про дійсність міфологізоване.

Володимир Квурт: Ми говоримо про те, що антиподом Криму є Галичина. І щоб контролювати ситуацію, необхідно контролювати центр. Тобто Центральна Україна є ключем для успіху на виборах.

Васютинський: Можна і так сказати. Але треба ще враховувати однуважливу річ – питому вагу за кількістю населення. Це великий регіон, і Зхід великий. Взагалі, вирішальниим є настрої центральної України. Я завжди говорив, Слава богу, що Галичина і Донбас не межубть через Збруч. Між ними є Центральна велика Україна, яка гасить конфлікти. І до недавного часу вона була поміркованою, пасивною і т.д. Помаранчеві події сколихнули насамперед Центральну Україну. Суто моя особиста думка як громадянина – за що саме можна неповажати Ющенка, так це за те, що він зрадив очікування Центральної України. Галичан мені не так шкода.

Юрій Шведа: Ваші дослідження історичної перспективи показав, що позиція змінювалася на осі координатів. Говорилилося про те, що вона зростала за критерієм проукраїнськості за уряду Ющенка. І причиною цього, на вашу думку, є ефективність цього уряду. А чи можна говорити про те, що якось співвідносяться рівень проукраїнськості і рівень ефктивності урядування?

Васютинський: Я не знаю, наскільки ефективним був тоді уряд Ющенка, не знаю, наскільки ефективний зараз уряд Тимошенко. Я психолог і говорю тільки про те, як це сприймається масовою свідомістю. Це був перший уряд, який для більшості громадян здавався проукраїнським і перший уряд, який був ефективним в тому розумінні, що почав дбати про людей. Тому що коли почали виплачувати пенсії після стількох років, то це вже було ефективно. От в цьому розумінні я вжив слово ефективний. І оскільки це було повязано з виразною проукраїнськістю… А до того було так, що рухівські активісти, які бігали у вишиванках, були безпорадні в економічних питаннях і нікого й нічого не могли забезпечити. Або російськомовні донбаські хлопці, байдужі до українських питань, хоча знали свою справу. А в уряді Ющенка ці дві речі поєдналися. Тому відбулося таке зміщення.

Олексій Антипович: Ви показали нам стан масової політичної свідомості українців у точках 1994,5,6,7 року. А яка перспектива? У 1998 році – повернулася до центру. А далі куди?

Васютинський: Бачите, є зрушення, але вони порівняно невеличкі. Можна сказати що цей рух не стрибає, а переливається. Ми зараз опитуємо студентів у різних регіонах – що буде протягом найближчих 5-ти років? І на цих даних ми хочемо розробити прогнозтичну модель. Наразі ми провели тільки пробне опитування в Києві.

Володимир Квурт: Наскільки антиросійські чи проросійські та актиреформаторські чи реформаторські настрої будуть залишатися актуальними при оцінці стану масової свідомості?

В:асютинський Протягом усіх цих років вони фактично залишаються центральними. Наступний іфактор, який ми фіксуємо – це ставлення до влади, фактор соціальної напруженості, та й усе, відверто кажучи. Ми пробували брати різні індикатри, нарпиклоад, релігійно-конфесійний. Але вони не є такими вагомими для масової свідомості, щоб становити самостійний фактор.

Володимир Квурт: Зміщення по цій дівгоналі – з лівого кутка в правий верхній – визначається успішністю представника певної політичної сили?

Васютинський: Тільки до певної міри. Все-таки я думаю, що тут діють загальніші закономірності. Суспільство якимось чином розвивається. Я думаю, якщо уряд Тимошенко буде успішним, то це сприятиме зрушенню в бік проукраїнськості, якщо ж він провалиться, то це посприяє зрушенню у зворотній бік. Навряд чи суспільство протягом найближчих 10-ти років посунеться дуже вліво чи дуже вправо. Причому, знову ж таки, мабуть виразнішими будуть зміни за фактором проросійськості – антиросійськості. Не тільки тому, що він помітніший і зрозуміліший. А тому, що він все-таки слабший, ніж реформаторський – антиреформаторський . Звичайно, питання хліба насущного стабільніші. Натомість питання зовнішньо-політичної орієнтації і внутрішньо- політичного життя мінливіші, ситуативніші. Скажу так, чим частіше пан Лужков буде виступати в Криму, тим більшим буде рух в бік проукраїнськості. Коли були події навколо Тузли, в Криму зросли проукраїнські настрої.

Володимир Квурт: Чи за подібною методикою проводяться дослідження в інших країнах?

Вадим Ввсютинський: Не знаю. Ми цю методику взяли в московського психолога Петренка, який її перший застосував і опублікував. Але він досліджував тільки активістів політичних партій в Росії і Казахстані. Ми розробиои тест, який адаптували для масових опитувань. В цьому різниця. В 1997 році ми видали монографію, де це все описали. Про дослідження в інших країнах мені нісого не відомо.

Олесь Старовойт: Ви розповіли про територілаьний, віковий поділ. А чи є аналіз стосовно місця проживання: місто-село?

Васютинський: Є. Щодо статі, то з року в рік жінки трішки лівіші, чоловіки правіші. Є такий поділ за категоріями – Київ, обласні центри, інші великі й середні міста (погад 50 тис.), малі міста й селища, села. Чому інші великі міста тут? Тому що вони на Сході. До речі, працівники сільського господарства ось тут, студенти тут, бізнесмени ось тут, тобто, їм байдуже, Україна чи Росія.

Репліка: Ви розмістили БЮТ зліва і зверху, а НУ зверху і справа, тобто зараз йде війна верхньої частини, лівої і правої. Хто виграє?

Васютинський: Я думаю, що в прямому розмінні не виграють ні ті, ні ті.

Ігор Танчин: А чи бачите ви тут місце для нових політичних сил?

Васютинський: Реально у нас є огололений центр, хоча центристських партій є багато. Партій, які проголошують себе центристськими. Ще кілька років тому можна було сказати, що масова політична свідомість громадян України тяжіє до соціал-демократів, помірно лівих. Але проблема в тому, що масова свідомість цього не усвідомлює, по-перше. По-друге, партія, яка називається соцівал-демократичною, не обов’язково нею є, а та, яка так не зназивається, може нею бути. По-третє, таких партій є багато, по-четверте, правоцентристські партії (їхні програми і дії) є досить невиразними. При тому всьому, що масова свідомість все-таки центристська, вона на виборах орієнтується на яскраво виражені ліві або праві партії. Зараз ця витуація трохи змінилася. Але реально, коли говорить про щось яскравий, акцентований політик, то зрозуміло, що він хоче, коли ж виходить поміркований центрист і говорить про компроміс, більшість громадян «не доганяє». Тому центристи мають мало шансів. Але, з іншого боку, українське суспільство перестає голосувати за крайніх. Тобто, крайні теж відпадають.

Репліка: Ви Тягнибока ставите крайнім правим, але ж він не є реформатором. Він чистий лівий.

Васютинський: Коли ми досліджували КУН,ми його визначили як національно-соціальну силу. І вони дуже сердилися на мене, бо виявилися менш правими, ніж націонал-демократи. Але вони насправді об’єктивно є менш праві. А Тягнибока ми не досліджували.

Роман Пастушенко: З вашого дослідження виплилає, що все-таки народ творить історію. Ви погоджуєтесь?

Васютинський: Я сказав би так: на певному історичному етапі має значення діяльність лідерів партії і т.п. Але коли брати ширше , то політика це є реалізація більш широкого історичного процесу. Це моя ідеологісна позиція.

Роман Пастушенко: Виходячи з вашого дослідження, виходить, щоб для того, щоб Україна зробила ривок вперед, їй пострібний сильний лідер.

Васютинський: Дуже бажаний, але… Сильного лідера має Росія, Білорусь. І я не впевнений, що це добре, тому що, якщо ми мріємо про громадянське суспільство, то треба вчитися жити без такого сильного лідера. Весь час не може бути двох президентів. Має бути один президент. І тому виходить, що повинні шукати компроміси, домовлятися. Російстке чи білоруське суспільство на якийсь час розслабилося. Є лідер, «ура», веди насвперед, ми тобі віримо. Там є свої позитиви – стабільність, віра в те, що влада подбає. Але з другого боку я знаю, що багато хто в Росії із заздрістю говорить про наше суспільство.

Роман Пастушенко: І які перспективи? Коли буде переломний момент? Коли суспільство вже дуже сильно, відчутно хитнеться в напрямку реформ?

Васютинський: Якби Україна вийцшла з Радянського Союзу років 50 тому, то я сказав би, що перспективи позитивні, що не було іншого виходу, як утверджуватися, відходячи від лівих, надміру проромійських і надміру антиреформаторських настроїв. На сьогодні я не впевнений, що все добре. Тому що реально Україна знаходиться в дуже хиткій ситуації. Не тільки Україна, весь світ в такій ситуації. Перспективи Росії США, Китаю дуже невизначені. Цивілізаційні зміни відбуваються. Які перспективи, якщо Україна вимирає? Я не расист, але коли китайці будуть ходити у вишитих сорочках, то про яку Україну може бути мова? Тому на цьому фоні я не можу сказати, які перспективи в України.

Роман Пастушенко:Тоді ви заперечуєте попередню тезу. Очевидно, що Україні для того, щоб вона збереглася, мусить мати сильного лідера, тобто особу, яка махне рукою на електорат, повіривши в свою місію.

Васютинський: Я думаю, що сильний політик, це політик, який видає бажане за дійсне. Якщо він хоче змінити життя країни, то повинен мати про це якесь своє уявлення. Я думаю, що на сьогодні було б дуже добре для України мати такого сильного лідера. Але перспективи мати такого лідера, якийоб’єднає націю, на найближчий час немає. Насамперед тому, що Україна поділена. Та й нема такого лідера. Ющенко в політичному розумінні нікчема. Тимошенко дуже сильна як лідер, але не дуже адекватна саме в плані видавання бажаного за дійсне. Вона надто захоплюється своїми бажаннями. Про Януковича я взагалі не говорю, тому що він не лідер. Тобто, лідера наразі немає. Він може зявитися, але є важлива обставина – масова свідомість на сьогодні не готова прийняти нового лідера.

Ігор Танчин: Бажання уникнути такого позаідеологічного вибору відчувається. Партії чи політичні сили намагаються якнайвигідніше представити громадськості якусь особу, а не пояснити її політичну, ідеологічну позицію. Що це таке? Намагання в такий спосіб перетягнути несвідомий електорат з іншого берега?

Васютинський: Чому партії так роблять? Я думаю, що у нас дуже мало суто ідеологічних партій. Справа в тому, що програми партій дуже подібні. То яка ж тут ідеологія? Дуже мало хто чітко говорить, наприклад фабрики – капіталістам і т.п. В певному розумінні «Свобода» ідеологічна партія, комуністи. Але це майже й усе… Тому діє проблема прагматизму, коли партії хочуть справді здаватися добрими для якомога більшої кількості ггромадян, а більшість громадян орієнтуються не на ідеологію. Основний момент – це довіра, передбачення того, що ця політична сила буде робити, прийшовши до влади. Тобто, голосують за тих, від кого чекають найменшого зла, а хочеться найбільшого добра. Тому Тимошенко виграє, бо вона є досить чітка – ніби непрогнозована в певних деталях, аое прогнозована в тому, що платитиме бідним цю тисячу. Хоча голосують не за тисячу, а за те, що партія чи лідер проявляють певну спроможність щось змінити і, що дуже важливо, що вони ті дії проголошують, а потім виконують. Можна сказати, що це довіра з очікуваннями.

Андрій Мисик: Як на мене, лінія яка йде по вертикалі (антиросійські – проросійські настрої), дуже стерта. Політики небезпечно грають навколо цієї лінії. Чи є якась критична маса людей, щоб Україна врешті розламалася? Наскільки політикам можна заграватися в своїх панросійських чи антиросійських настроях?

Васютинський: Я думаю, що політики розуміють, що цей вектор експлуатувати набагато легше. Є ще одни момент. Іноді кажуть, що політики розкрутили проблему мови. Але річ в тому, що проблема мови справді дуже хвилює українських громадян. Не можна рорзкрутити проблему, яка не знаходить відгуку. Екологи скільки грошей в рекламу вклали? В 1998 році вони пройшли тільки тому, що був вакуум поітичних правоцентристських сил. Уявіть собі, коли на одному каналі буде дискусія про мову, а на іншому про екологію, що дивитимуться громадяни? Тому не можна сказати, що проблема штучна. Якось Тимошенко була на передачі в Шустера і якийсь депутат-регіонал з Севастополя спитав, чому її картка голосувала в парламенті, коли вона сама була за кордоном. Спитав, звичайно, по-російськи. А Тимошенко, яка, на відміну віж Ющенка, думає півсекунди каже: «Ви громадянин України? Той каже «Да». «То чому ви до мене звертаєтеся мовою сусідньої держави?» Ну і тут почалося… І вже забули про його запитання. Є у нас ця проблема. Проблема мови є очевидною, зрозумілою і емоційно дражливою. І тому її легко експлуатувати. З одного боку, суспільство вже втомилося від цієї проблеми, бо вона не розв’язується. І поки ця проблема не розв’язана в загальнодержавному масштабі, доти буде напружена і дражлива ситуація навколо проблеми мови, що якраз є свідченням того, що наше суспільство в цьому плані є здорове.

А тепер дивіться, якби ПР і НУ об’єдналися і утворили правоцентристськуу партію, а БЮТ лівоцентристську, то ми вже були би близькі до двопартійної системи, ми вже майже підіцшли до неї. Аде заважає оцей фактор, який ми не можемо ніяк розвязати. Коли оці напруження зменшаться, суспільство стане ближчим до центру, більш поміркованим, більш проукраїнським, то ми матимемо двопартійну систему. Я думаю, що ми у цьому напрямку рухаємося, якщо говорити про перспектиуви. І думаю, що штучно прискорювати це процес не варто.

Андрій Мисик Тобто, здорова країна – це коли є обєднання на лівих і правих, а у нас об’єднання йде навколо мови…

Васютинський: Здорова країна – це об’єднання навколо економіки насамперед. Не крайні ліві і крайні праві. А проблема мови – якщо вона така напружена протягом багатьох років, то це не здорова країна.

Безумовно, треба впровадити двомовність в тих регіонах, де російськомовне населенння становить значний відсоток. Але загальнодержавна україномовність не повинна підлягати жодному сумніву. Якщо реально порахувати території, де російськомовне населення становить значний відсоток – то це ¼ чатина України. Якщо запровадити чіткі правила використання мови і контролювати їх дотримання, то реально ми отримаємо значну перевагуукраїнської мови. При тому, що російськомовні громадяни наголошують на своїх правах, треба поставити їх у стан етнічної меншини, права якої цілковито забезпечені.

Юрій Шведа: Серед науковців точаться дискусії з приводу того, як трактувати Україну – як гомогенне суспільство чи гетерогенне суспільство, де національна меншина становить більше 20% У нас вона не досягає 20% і тому говорять про те, що Україна мононаціональна, гомогенна. Чи можемо ми говорити все-таки про Україну як однорідне суспільство?

Васютинський: Не можемо. Справа в тому, що більше значення має не мова, а добровільна належність до культурно-ментально-психологічно-інформаційного простору. Наскільки цей простір є українським? Український простір ледь-ледь існує. Він існує в політичні сфері, у сфері середньої освіти, в Західній Україні. Але скрізь домінує російський простір. Я не маю на увазі простір, який іде з Росії, а той, який тут формується. Київ – російськомовне місто. У мене в інституті біля 80 співробітників. Двоє постійно розмовляють українською, 10 – російською, а решта – розмовляють російською, виступають офіційно українською і всі за державність української мови. В центральній Україні домінують проукраїнські настрої, але при тому всьому вони не впевнені, що, наприклад, російцські фільми треба дублювати українською. Замість випродукувати в рік хоча б 1 україномовний фільм, вони будуть дублювати російські. З ментального погляду ми є двосуб’єктною країною. Є позитивні моменти. Тут ішлося про розкол України. Так от, соціально-психологісних підстав для нього небагато. Навпаки, в усіх регіонах (може, за винятком Криму) понад 80% вважають, що треба зверегти цілісну Україну. От куди далі цій Україні податися – це вже інше питання. Щодо Криму, то я вважаю, що це велике нещастя для України, що його колись нам віддали. Він ніколи не був Українським і ніколи не буде. Це зайвий тягар проромійськості, прокоміністичності і т.п. Але віддавати його Росії не можна.

Андріан Фітьо: Якби ви запропонували створити таку можель для Росії, як би ви її створили?

Васютинський: Треба би було вивчити цю можель. Я думаю, що для Росії була така приблизно модель, тільки оцей фактор був би слабший ніж у нас. Оцей фактор виникає саме тоді, коли єпротиставлення позицій. Коли всі думають однаково, то фактор не утворюється. Росіяни усі дуже одностайні за винятком певних республік.

Андріан Фітьо: А який фактор ви би ввели для Росії?

Васютинський: Думаю, що для них сильнішим є зовнішній фактор, тобто, відновлення великої Росії, СРСР, Російської імперії. Треба приєднати Україну чи не треба.

Юрій Шведа: Є думка, що Україна має бути цілісною, але в різних регіонах своя психологія і свій менталітет. Чи це не накладається на іжею федеративного устрою? Тобто, в цілісній україні мають право на існування автономні утворення.

Васютинський: Я думаю, що для України це небезпевно, оскільки центральна українська влада є слабкою. Федералізація послабила би Україну і утворилисмя би сильні регіони, як Крим, Донбас і т.ін., які юудуть сильні економічно і інакші культурально. І це вже шлях до поділу на 2 країни. Я не прихильник федералізації. Усі процеси специфічної мовно-культурної політики у різних регіонах повинні визначатися і регулюватися центральною владою. Якщо дати це поаво кожному регіону, то матимемо проблеми.

Богдан Чума: Що стало причиною того, що за ці 2 останні роки, які ви оприлюднили, політична думка знаходиться в центрі?

Васютинський: Після 2004 року масова свідомість в Ураїні затялася. Три вибори підряд і маже аналогічний результат. Багато людей розчаровані і голосують за одних і тих же. Це, напевно, ситуація, коли суспільство не знає, куди рухатися далі. І політики не знають, що робит з тим суспільством. Та й не можуть нічого зробити. Якби вооно було лівим чи правим, то рухалося б кудись. А оскільки воно дуже центристське, то завмерло. Це така нестійка рівновага, бо в парламенті владу мають утримувати або ті, або ті. Тому я не знаю, куди далі піде суспільство.

Богдан Чума: Чи можна на основі ваших досліджень припускати, що сподіватися на ідеологізацію партійного спектру немає підстав?

Васютинський: Може якраз відтепер почнеться ідеологізація. Коли громадяни вже перестають вірити в лідерів. Треба, щоб розчарувалися ще в Тимошенко і тоді … Це справа не кількох років, а кількох поколінь, щоб люди почали головувати так, як, наприклад, у Франції чи Німеччині.

Володимир Квурт: Чи справедливе твердження, що в силу того, що панросійський фактор є одним з визначальних у суспільстві і що агресивні чи м’якше кажучи, недружні дії Росії стосовно України будуть фактично формувати свідомість і зміщувати національний вектор? Які кроки Росії стосовно України – дружні чи такі як Тузла, газ – будуть робити Україну більш українською?

Васютинський: Ось цей фактор – багаті-бідні, гроші – є загальнолюдським, притаманним для усього світу. “Мовние фактор” специфічний для України. Звідки він взявся? Тому що Україна як політичний суб’єкт, тут присутня кілька сотень років. Тривалий час “російськість” визначала характер існування нашого суспільства. Це сидить у кожному з нас і так легко ми цього не позбудемося. Росії навіть не треба робити великих зусиль, треба просто бути, існувати, робити дешеві фільми, серіали. З погляду російської політики Росія діє дуже правильно. Кожна нормальна країна повинна свою культуру якомога ширше розповсюджувати. Інше питання – що кожна нормальна країна повинна цей фактор враховувати. Але ж у нас немає нормальної країни. Так цей фіактор (російський – Вголос) у нас, можна сказати, назавжди. З погляду українського націоналіста, чим більше Росія вимагає Крим, «преживає» за долі російськомовних громадян, чим дорожчий газ, тим краще для України. Але масова свідомість не може завжди перебувати в одному стані. якщо Росія буде постійно агресивно тиснути на Україну і масова свідомість ставатиме все більшк антиросійською, то через яеийсь час почнеться зворотній процес. Тобто, Росія продовжуватиме тиснути агресивно і масова свідомість почне піддаватися цьому тиску. Це ж стосується і дружніх дій. Я б назвав російську культурну політику підступною для нас. Нам кажуть: «Давайте дить дружно», що означає розмовляти по-російськи, їздити в Москву …..

Олесь Старовойт: Хто має шанс наростити електорат, рухатися на якісь електоральні поля. Такий ресурс є у БЮТ, ПР, майже немає у комуністів і практично відсутній у НУ. Може ЄЦ скаже, де він себе бачить у цій схемі?

Євген Болтарович: Все-таки ЄЦ і НУ в одній фракції. Якщо буде коаліція БЮТ НУ, біда, якщо вони дискредитують ідею об’єднання помаранчевих. Тоді кинуться в інший бік – ПР, КПУ. Тоді буде наростати проросійський фактор. Вони зароблятимуть бали, якщо коаліція буде неспроможна. Об’єднання ПР І НУ для економічного прогресу було б цікавим, але чи не буде тоді послаблення національних сил… Це було би плюсом, якби у нас була сильна держава.

Андріан Фітьо: Ми, наша група, працюємо в галузі управління, ми би ввели такі питання –ми би не вводили питання мови. В умовах обмежених ресурсів виживає той, хто застосовує потрійний стандарт: одне думай, друге говори, третє роби. Це стандарт виживання, наприклад, в злочинному світі. Усі країни СНд знаходяться в зоні потрійного стандарту. Дивіться, що зробив Путін. Він вивів державу консервативним методом от сюди і сказав, що Росія має догнати в перегнати Великобританію. А в умовах обмежених ресурсів ми не можемо вибратися з цієї ніші. Справа в тому, що коли ми змінюємо форму управління, то йде спал, потім минає певний перод, і тоді тільки тоді починається ріст. Політики не вміють вирахувати. Тому зараз потрібна партія, яка запропонує золотий стандарт – сказав-зробив. Ми можемо вижити тільки за рахунок того, що піднімемо так званий суспільний капітал за рахунок етичних норм і принципів.
Андрій Мисик: Виграти вибори, не застосовуючи потрійний стандарт, в нашомусуспільстві неможливо. Політики настільки розбалували людей обіцянками, що зараз той хто прийде і скаже, що дял досягнення кращого треба працювати, буде обсвистаний. Для того, щоб виграти вибори, треба брехати.

Богдан Чума: Насправді ця модель теоретично вже була запропонована.”Бандитам – тюрми!”. І раз в неї повірили.

Володимир Подгорнов: Ми колись проводили дослідження про ставлення до влади. І біля 80% відповіли, що якби були при владі, то теж крали б. Суспільство вважає, що для того, щоб вижити, треба творити щось протизаконне. На сьогодні політики у нас не є політиками. Це шоумени. І хто краще скаже, пообіцяє…Вони навіть не брешуть, вони відверті, як Остап Бендер, вірять в те, що говорять. Я хотів би сказати про можливе обєдання ПР і НУНС. НУ повинна була йти на вибори сама, як партія. НУ і БЮТ набрали різну кількість голосів, тому що гіпотетично кодний. Хто голосував за ну розумів, що якщо буде потреба, НУ може обєднатися з ПР. Тому треба обєднуватися. І хоча зараз цього не сприймуть, через десятки років оцінять. Хочу нагадати рейтинг Писарчука під час виборів мерів. Незважаючи на те, що він з ПР, він набрав 17% і його назвали добрим господарником, який з нічого зробив щось, говорили, що його партійна приналежність не має значення і він ще й постраждав від влади, яка не дає йому працювати. Якби він почав раніше кампанію, то, можливо, став би мером.

Катастрофа на Львівщині

13 осіб отруєно, 793 людей підлягають евакуації із зони аварії товарного потягу в районі села Ожидів, внаслідок якої стався витік та загорання жовтого фосфору. Про це Прес-тайму повідомили в ГУ МНСУ у Львівській області.

Аварія сталася 16 липня о 16.55. На 12 км перегону “Красне-Ожидів” поблизу с. Закомаря, відбулося сходження з колії 15 цистерн товарного потягу. Потяг складався з 58 вагонів, з яких – 15 цистерн по 50 т жовтого фосфору. Цистерни слідували з Казахстану в Польщу. В результаті пошкоджено 50 м колії, близько 100 м контактної мережі, 3 опори.

З пошкодженої цистерни відбувся витік фосфору з подальшим розтіканням на площу близько 300 кв. м. Виникло загорання, в зоні горіння опинилося 6 цистерн. Станом на 22 год.29 хв. 16 липня загорання було повністю ліквідовано. Внаслідок горіння сформувалася хмара продуктів горіння зоною враження 86 кв. км – 14 населених пунктів Бродовського району (11 тис. людей) та частина Радехівського району.

У результаті пожежі отримали отруєння 13 осіб, в тому числі 6 працівників Буського РВ ГУ МНСУ, 1 працівників Радехівського РВ ГУ МНСУ, ще 2 працівники міліції і 4 місцеві мешканці.

Від мешканців району також надходила інформацію про мор курей, яка наразі офіційно не підтверджена.

В ночі було проведено засідання комісії, яка прийняла рішення про обстеження населених пунктів з подальшою евакуацією населення 6 населених пунктів, в тому числі Ожидидів, Перевалочна, Чанниш. Загалом планується евакуювати 793 особи. Для цього задіяні 30 автобусів.

Санепідстанція збирає проби для того, щоб дати висновок, чи можливе перебування людей в зоні аварії.

Сьогодні відбудеться друге засідання комісії за участю хіміків, щоб вирішити проблему утилізації жовтого фосфору, який витік з цистерн.

Жовтий фосфор – сильноотруйна речовина. Смертельну дозу жовтого фосфора становить одна десята грама. Отруєння ним викликає ураження кісток, кісткового мозку, некроз щелеп. Фосфор застосовують у виготовленні мінеральних добрив, а також для так званих фосфорних бомб.

Начальник ГУ МВС України у Львівській області Михайло Цимбалюк вже зараз може однозначно заявити, що пожежа цистерн із фосфором в с. Ожидів Буського району Львівської області сталася не внаслідок зумисного підпалу. Про це Михайло Цимбалюк повідомив у коментарі ZAXID.NET.

“Зумисний підпал відпадає однозначно. Зараз розглядаються інші версії, як то технічні моменти чи погодні умови (температура повітря). Але наразі коментувати щось детальніше не у моїй компетенції”, – наголосив генерал.

Михайло Цимбалюк також підтвердив, що на місці події перебувають віце-прем’єр-міністр України з питань національної безпеки та оборони Олександр Кузьмук та перший заступник міністра МНС України Володимир Антонець.

9. 57. Загрози життю 13 осіб немає.

Загрози життю 13 осіб, які були госпіталізовані у військово-медичний клінічний центр Західного регіону у Львові в наслідок аварії поїзду поблизу Ожидіва, немає. Про це Прес-тайму повідомив керівник прес-центру ЗахОК Олександр Поронюк.

Було госпіталізовано 20 осіб. Зараз у клінічному центрі перебувають 13 постраждалих, з них – 7 військовослужбовці. Діагноз: гостре інгаляційне отруєння продуктами горіння фосфором. Троє з них знаходяться в хірургічній реанімації. Вони пройшли барокамеру (гіпербарооксінацію). Спочатку один з офіцерів був у важкому стані, зараз він – у середньому стані тяжкості. Загрози життю немає.

Рішенням Міноборони Львівський та Вінницький військові госпіталі, а також близько 20 одиниць спецтехніки приведено у стан готовності. Медикаментів наразі вистачає.

10. 07. Створено обласний штаб для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

Для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації створено обласний штаб під керівництвом першого заступника голови Львівської ОДА Валерія П’ятака, повідомляє Прес-тайм.

Станом на 10.00 із зони надзвичайної ситуації евакуйовані вже 729 осіб, в тому числі 472 виїхали власним транспортом.

10:22. Свідчення очевидців. Є чутки про факти мародерства

Як вдалося довідатися “Вголосу” із розповідей очевидців, які проживають в околицях Красного, над місцем аварії вчора висіло біла, як молоко, густа хмара (інші очевидці, які живуть біля Радехова, описують цю хмару як сіру із жовтуватим відтінком) яку, проте, вночі вже видно не було.

Також ходять чутки про те, що в зоні ураження спостерігається падіж худоби та загибель курей..

Багато жителів почали покидати околиці, в яких сталася катастрофа. В першу чергу виїжджають жінки та діти. Багато людей виїжджає в бік Волині.

Ходять чутки про факти мародерства

10:35. Суперечливі дані про пожежу на місці події

Пожежу, що виникла внаслідок загоряння цистерн із жовтим фосфором, остаточно не ліквідовано, оскільки місцями виникають нові загорання, а піни на їх гасіння не вистачає. Про це РБК-Україна повідомив голова Бузької районної держадміністрації (РДА) Микола Білінський.

За його словами, пожежа вже не така інтенсивна і потужна. За його словами, за останніми даними, вже близько 200 сімей евакуйовані, але люди неохоче залишають домівки, оскільки на їхніх подвір’ях залишається худоба та свійські тварини й птахи. Він додав, що на місці подій працює близько 40 спецмашин, але, за отриманою ним інформацією, у пожежників не вистачає піни на гасіння.

За словами начальника управління надзвичайних ситуацій Львівської міської ради Петра Гребенюка, який повернувся з місця події у Буському районі, продукти горіння фосфору внаслідок вжитих дієвих заходів підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій не досягають Львова. Про це ZAXID.NET повідомили в прес-службі Львівської міської ради. “Хмара фосфору нейтралізована і не становить загрози для мешканців міста та околиць Львова”, – акцентував Петро Гребенюк.

«Пожежу, яка виникла внаслідок того, що перевернулися 11 вагонів із жовтим фосфором (біля села Ожидова Буського району Львівської області), рятувальники погасили ще учора, 16 липня, ввечері. На цей час працівники підрозділів МНС поливають охолоджувальною речовиною пошкоджені цистерни і покривають пожежною піною той фосфор, який потрапив на грунт», – заявив сьогодні, 17 липня, у коментарі Західній інформаційній корпорації керівник прес-центру МНС України Ігор Кроль.

Зараз, за словами І.Кроля, бригада «Укрзалізниці» облаштовує під’їзний шлях до залізниці, аби можна було спеціальною сумішшю вкрити вражену ділянку та ліквідовувати забруднення.

І.Кріль розповів, що на місці події працює перший заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій Володимир Антонець. Сам міністр Нестор Шуфрич зараз перебуває у Лондоні. Керівник прес-центру МНС України зазначає, що «Нестор Іванович перебуває зараз у важливому відрядженні за кордоном – у Лондоні. Там розглядають питання щодо питань об’єкту укриття на Чорнобильській АЕС».

ЗІК

О 12:00 – кореспонденти Вголосу виїжджають на місце подій у Буському районі.

11:25 Генпрокуратура тримає на контролі розслідування справи

Прокуратура Львівської області 16 липня порушила кримінальну справу за фактом порушення правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 276 «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту» Кримінального Кодексу України. Про це повідомила прес-служба прокуратури Львівської області.

Встановлено, що вчора о 17 годині 20 хвилин на 12 кілометрі залізничного переходу Ожидів – Красне стався схід 15-ти цистерн з хімічною речовиною “жовтий фосфор” вантажного поїзда сполученням “Здолбунів – Клепарів”. Унаслідок сходу вагонів сталося загорання 6–ти вагонів із вищевказаною речовиною. Крім того, пошкоджено 300 метрів залізничного полотна та двох опор електропередач.

За цією справою проводяться всі необхідні слідчо-оперативні дії. За вказівкою Генерального прокурора України О.Медведька для надання практичної допомоги у розслідуванні кримінальної справи прибув начальник Головного управління Генеральної прокуратури України Г.Тюрін.

Розслідування справи перебуває на контролі у Генеральній прокуратурі України.

11:30 Рудьковський виїхав в Ожидів

До Львова сьогодні зранку вирушив міністр транспорту Микола Рудьковський. Про це ЗІКу сьогодні, 17 липня, повідомила прес-служба Міністерства транспорту України.

Також стало відомо, що сьогодні, 17 липня, у приміщенні «Укрзалізниці» відбудеться брифінг щодо катастрофи в Ожидові Львівської області.

11:35 БЮТ та УНП пропонують провести позачергову сесію щодо катастрофи

Фракція БЮТ Львівської обласної ради та УНП ініціюють скликання позачергової сесії Львівської обласної ради для вивчення ситуації, що склалася унаслідок аварії товарного потягу біля села Ожидів Львівської області, – про це сьогодні, 17 липня, Західну інформаційну корпорацію повідомили прес-служби ЛОО БЮТ та ЛОО УНП.

Як йдеться у повідомленні, БЮТ вимагає негайного розслідування катастрофи та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, відставки прем’єр-міністра України Віктора Януковича та міністра транспорту Миколи Рудьковського як осіб, безпосередньо відповідальних за поступовий розвал українського господарства та транспортної системи зокрема.

Натомість УНП закликає не шукати винних, а насамперед терміново допомогти людям, що постраждали унаслідок катастрофи.

«Ситуація настільки серйозна, що позачергову сесію Львівської обласної ради необхідно скликати негайно, а ініціювати її повинне керівництво обласної ради, а не якась конкретна політична сила. Необхідно терміново виділити додаткові кошти для постраждалих районів, вирішити питання із оздоровленням дітей, подумати як допомогти селянам у зв’язку із зараженням території, а головне не спокуситись на пошук винних, а послухати відповідні служби і зробити негайні висновки чи готові», – резюмував депутат Львівської обласної ради від УНП Олег Немчінов.

11:38 Пожежа ліквідована

Пожежа, що виникла внаслідок загоряння цистерн із жовтим фосфором у Львівській обл., повністю ліквідована. Про це РБК-Україна повідомило джерело у Бузькій райдержадміністрації Львівської обл.

За інформацією, якою воно володіє, зараз в реанімації в тяжкому стані перебувають 6 пожежників. Водночас евакуаційні заходи продовжуються, але куди саме евакуюють місцевих жителів, він не повідомив.

Як повідомив директор департаменту цивільного захисту населення і території МНС Василь Квашук, людей евакуюють до родичів і знайомих за межі району.

В цей час триває нарада представників МНС та рятувальних служб щодо узгодження подальших дій.

Катастрофа в Ожидові не є терактом.

Про це у коментарі журналістам заявив начальник управління МВС у Львівській області Михайло Цимбалюк.

„На щастя ні, це не теракт”, — сказав він.

За його словами, на місці катастрофи працює 280 міліціонерів, більшість з них скаржаться на погане самопочуття. За його словами, це ті, хто працювали цілу ніч. „Паніки на місці немає. Ситуація контрольована”, — наголосив Цимбалюк.

Як повідомляло агентство, 13 осіб отруєно, 793 людей підлягають евакуації із зони аварії товарного потягу в районі села Ожидів, внаслідок якої стався витік та загорання жовтого фосфору. 1 особа перебуває в важкому стані.

Аварія сталася 16 липня о 16.55. На 12 км перегону “Красне-Ожидів” поблизу с. Закомаря, відбулося сходження з колії 15 цистерн товарного потягу.

За фактом порушення правил безпеки прокуратура Львівської області порушила кримінальну справу.

О 17.00 сьогодні відбудеться засідання президії Львівської олбради

на якій буде розглянуто питання про скликання позачергової сесії Львівської облради. Питання: “Надзвичайна ситуація, обумовлена технічною аварією на залізничній колії біля Ожидіва”. З ініціативою проведення позачергової сесії виступила фракція БЮТ. Зараз завершується збір підписів депутатів, для того, щоб зініціювати таку сесію. Про це “Вголос” повідомив перший заступник керівника фракції БЮТ Ігор Держко.

Висновки міської СЕС за результатами проб повітря будуть тільки завтра зранку

Висновки міської санепідемстанції за результатами проб повітря будуть тільки завтра зранку. Про це „ПресТайм” повідомив заступник голови фракції БЮТ у Львівській облраді посилаючись на розмову з головним санітарним лікарем Львова Раїсою Покотицькою.

„Міська СЕС взяла проби по лінії Рясне-Львів-Винники-Брюховичі”, — сказав він.

За його словами, такий аналіз є довготривалим і перші результати з’являться тільки завтра зранку. „Можливо якусь попередню інформацію заслухають сьогодні ввечері на президії”, — додав Держко.

У Львові всіх дітей наказали забрати з садочків

У Львові всіх дітей наказали забрати з садочків. Про це „ПресТайм” повідомили батьки дітей.

За їхніми словами, батькам радять забрати дітей з дитячих садочків і відвезти за місто.

Натомість у Львівській міській раді інформацію наразі не підтвердили і не спростували.

Олійник перервав відпустку і повертається на Львівщину

Голова Львівської ОДА Петро Олійник перервав відпустку і повертається на Львівщину. Про це повідомила прес-служба Львівської ОДА.

В область губернатор прибуде тільки завтра зранку. „Петро Олійник терміново перервав свою відпустку і завтра вранці повертається спецлітаком Міністерства надзвичайних ситуацій. В літаку везуть обладнання, яке призначене для дезактивації грунтів на місці надзвичайної ситуації”, — йдеться в повідомленні.

Відзначимо, у відпустці також перебуває голова Львівської облради Мирослав Сеник.

Ющенко сьогодні підписав указ „Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків аварії у Львівській області”

Президент України Віктор Ющенко сьогодні підписав указ «Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків аварії у Львівській області». Указ опубліковано на офіційному сайті глави держави, передає “ПресТайм”.

Віктор Ющенко постановив Кабінету Міністрів України розробити та затвердити у триденний термін комплексний план заходів щодо забезпечення ліквідації наслідків аварії, забезпечити ліквідацію в десятиденний строк наслідків аварії та вирішити питання щодо фінансування в повному обсязі відповідних заходів, притягнути винних осіб до відповідальності, вжити невідкладних заходів щодо безпеки населення, яке проживає на територіях, що зазнали впливу внаслідок аварії, розгорнути мережу мобільних пунктів забезпечення населення невідкладною медичною допомогою, продуктами харчування, питною водою.

Крім цього, Кабмін зобов’язаний вжити заходів щодо розроблення та здійснення відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» програми забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів.

Львівська облдержадміністрація повинна вжити у тижневий строк у межах компетенції невідкладних вичерпних заходів щодо захисту населення і територій, зокрема рослинного, тваринного світу та інших природних об’єктів, від наслідків, спричинених аварією.

Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України за участю Генеральної прокуратури України повинно здійснити перевірку обставин, що спричинили аварію, та за її результатами вжити в установленому порядку відповідних заходів.

У 2 населених пунктах Львівщини перевищений рівень зараження — П’ятак

У 2 населених пунктах Львівщини перевищений рівень зараження. Про це повідомив заступник голови Львівської ОДА Валерій П’ятак під час засідання спецкомісії в Ожидові.

Про які саме населені пункти йде мова, чиновник не уточнив.

У решта населених пунктах рівень зараження не перевищує норму, запевнив П’ятак. “Ситуація екологічно збалансована”, — сказав він.

За його словами, остаточні висновки оприлюднять завтра.

Нагадаємо, також завтра свої висновки має надати міська СЕС.

ЗахОК спростовує інформацію про займання іще одної цистерни в Ожидові

Керівник центру прес-центру ЗахОк Олександр Поронюк спростовує інформацію про вибух ще однієї цистерни з жовтим фосфором в Ожидеві. Про це він повідомив у коментарі „ПресТайму”.

”Це неправда”, — сказав він.

Він також спростував інформацію про смерть одного з рятувальників, який перебуває на території аварії.

Він додав, що зараз на місце катастрофи прибуло 20 спеціальних машин радіаційного бактеріологічного та хімічного захисті.

Станом на 14.00 з місця катастрофи госпіталізовано 20 осіб

Про це передає кореспондент „ПресТайму” з Ожидова з посиланням на заступника голови Львівської ОДА Валерія П’ятака.

„Двоє перебуває у середньому стані”, — повідомив він.

Нагадаємо, зранку госпіталізували 14 осіб, з них одна перебувала у важкому стані.

Як повідомляло агентство, 13 осіб отруєно, 793 людей підлягають евакуації із зони аварії товарного потягу в районі села Ожидів, внаслідок якої стався витік та загорання жовтого фосфору.

Аварія сталася 16 липня о 16.55. На 12 км перегону “Красне-Ожидів” поблизу с. Закомаря, відбулося сходження з колії 15 цистерн товарного потягу.

За фактом порушення правил безпеки прокуратура Львівської області порушила кримінальну справу.

МНС наразі не знає скільки часу потрібно на ліквідацію катастрофи в Ожидові

Управління НМ у Львівській області наразі не знає скільки часу потрібно на ліквідацію катастрофи в Ожидові. Про це повідомив керівник прес-служби управління Павло Василенко. „Важко сказати коли ліквідуємо”, — сказав він.

Василенко пояснив, що пожежу вдалось загасити, але від попелу йде пара, яку також потрібно гасити спецзасобами. „Воно тліє, тільки коли загасимо повністю, почнемо вивозити цистерни”, — додав він.

Василенко також додав, що техніки та засобів (піску та піни) рятувальникам вистачає. Відразу на місце аварії приїхали підрозділи з Буського, Бродівського та Золочівського районів.

Нагадаємо, зараз на місце катастрофи прибуло 20 спеціальних машин радіаційного бактеріологічного та хімічного захисті.

Порівняння катастрофи біля Ожидова з Чорнобилем не коректне — Кузьмук

Порівняння катастрофи біля Ожидова з Чорнобилем не коректне. Про це заявив міністр оборони Олександр Кузьмук під час перебування на місці катастрофи.

„Мова про другий Чорнобиль не йде. Мова йде про прийняття всіх необхідних заходів, але ставлення до ліквідації як при Чорнобилі”, — сказав він.

Міністр наголосив, що загрози життю людей немає. „СЕС дає обнадійливі результати”, — додав Кузьмук.

Медики радять не вживати городнину і чекати офіційних вказівок о 18.00

Медики радять не вживати городнину і чекати офіційних вказівок о 18.00. Про це повідомив начальник Львівського обласного управління охорони здоров’я Ігор Герич.

За його словами, мешканцям області, особливо поблизу зони ураження варто утриматись від тривалого перебування на сонці, вікна краще завішати вологими ганчірками. „Тимчасово варто не вживати свіжі овочі з городу, також потрібно забрати худобу з полів”, — додав чиновник.

Перші ознаки отруєння — головний біль, сльозоточивість, свербіння в горлі.

Офіційні вказівки будуть надані о 18.00, повідомив він.

Причини катастрофи поблизу Ожидова наразі з’ясувати не вдалось — Кузьмук

Причини катастрофи поблизу Ожидова наразі з’ясувати не вдалось.

Про це заявив міністр оборони Олександр Кузьмук під час перебування на місці катастрофи.

Кузьмук пояснив, що зараз експертів не допускають до цистерн, тільки після їх огляду можна буде зробити певні висновки. „Немає доступу до цистерн, які можуть багато чого сказати”, — пояснив міністр.

Зараз на місці катастрофи працюють прокуратура, СБУ, спеціальна комісія, екологи.

Як повідомляло агентство, 13 осіб отруєно, 793 людей підлягають евакуації із зони аварії товарного потягу в районі села Ожидів, внаслідок якої стався витік та загорання жовтого фосфору. 20 осіб госпіталізовано, з них 2 перебуває у стані середньої важкості.

Аварія сталася 16 липня о 16.55. На 12 км перегону “Красне-Ожидів” поблизу с. Закомаря, відбулося сходження з колії 15 цистерн товарного потягу.

За фактом порушення правил безпеки прокуратура Львівської області порушила кримінальну справу.

Прес-Тайм

Офіційне звернення Головного управління охорони здоро’я Львівської ОДА до населення та гостей Львівщини

У зв’язку з техногенною катастрофою на Львівській залізниці (на перегоні Ожидів-Красне), яка сталася 16 липня і призвела до загоряння цистерн з жовтим фосфором, утворилася зона ураження продуктами горіння фосфору близько 86 квадратних кілометрів. В цій зоні знаходяться 14 населених пунктів з населенням понад 11 тисяч осіб. Поза межами вказаної зони, зокрема, у м. Львові, на даний час безпосередня загроза для життя і здоров’я жителів відсутня.

Жовтий фосфор хімічно активний на повітрі при температурі 40 градусах Цельсія і швидко взаємодіє з киснем атмосферного повітря (загоряється). При горінні фосфору утворюється фосфорний ангідрит (Р2О5), який з вологою повітря утворює білий дим з дрібних крапельок фосфорних кислот. Найбільш часті при цьому інгаляційні отруєння. Симптоми ураження проявляються через 1-4 дні. Це – як правило: затруднення дихання, нудота, блювота.

Профілактика інгаляційних отруєнь парами фосфорних кислот полягає у застосуванні респіраторів, ватно-марлевих пов’язок, зволожених 2% розчином бікарбонату натрію (питтєвою содою).

Резорбтивна дія фосфору більш характерна при безпосередньому потраплянні його на шкірні та слизові покриви. Не можна накладати на місця ураження жирові пов’язки!

При наявності вираженої резорбтивній дії фосфорних кислот, рекомендовано промивання шлунку 2% розчином питтєвої соди, вживання ентеросорбентів (активоване вугілля, ентеросгель тощо), послаблюючих засобів, профілактика виникнення гострих гастродуоденітів, виразок. Обов’язково потрібно звернутися за медичною допомогою!

В зоні потенційної небезпеки рекомендовано обмежити перебування на відкритому повітрі і не купатися у відкритих водоймах.

Прес-служба ЛОДА
На місце аварії поблизу Ожидова прибув спецполк РХБЗ захисту

На місце аварії прибув 704 полк радіо-хімічно-бактеріологічного захисту. Про це повідомив керівник прес-центру ЗахОК Олександр Поронюк.

«Військовослужбовці цього полку свого часу на прохання американців здійснювали військову місію у Кувейті та Іраку. У розпоряджені полку 20 спецмашин, в тому числі хімічної розвідки. Вони встановлять місця найбільшого забруднення і визначать як краще їх очистити».

Поронюк разом з тим зазначив, що ймовірно ліквідовувати аварію будуть з допомогою кальцинованої соди, яку доставлять з Донецька.
«Міністретов оборони вже зафрахтувало Іл-76, який буде возити цю соду у кількостях, необхідних для того, щоб ліквідувати наслідки аварії.

Мешканцям Волині нічого не загрожує

За прогнозом, внаслідок сходження цистерн з отруйною речовиною поблизу станції Ожидів Львівської області 16 липня, повітряно-фосфорна суміш могла рухатися до населених пунктів міста Берестечка, сіл Мерва, Хутрів, Піски, Антонівка, Гектари Горохівського району Волинської області.

Близько 23 год. 16 липня розпочала роботу комісія ТЕБ та НС Горохівської РДА. О 01 год. 30 хв. 17 липня працівники ГУ МНС Волинської області разом з працівниками обласної СЕС, управління екології та природних ресурсів виїхали в м.Горохів для взяття проб повітря, ґрунту з метою визначення необхідності організації проведення попереджувальних та запобіжних заходів. Перші проби повітря, грунту взяли близько 6 год. ранку і перевищення допустимої дози, небезпечної для організму людини, не зафіксовано. Тим не менше, органи місцевої влади вжили запобіжних заходів і попередили населення про можливу небезпеку. Мешканцям зазначених сіл рекомендовано не вживати воду із відкритих водойм та молокопродукти.

Сьогодні в населені пункти Горохівського району, що межують з Львівською областю, виїхала агрохімічна лабораторія „Облдержродючості” та працівники ГУМ НС області для проведення ретельного аналізу ґрунту й повітря з метою визначення ступеня їх забруднення. Допоки триватиме дослідження у 7 населених пунктах Горохівського району призупинено заготівлю молока для харчової переробки.

На даний час загрози мешканцям Волині немає, громадяни повинні утриматися від паніки. У випадку погіршення ситуації, ГУМ НС області інформуватиме населення через ЗМІ.

Луцька міськрада

На сайті Комітету екологічного порятунку України подано пряму мову від мешканців р-ну катастрофи

Наприклад: “…Мої знайомі також в Бродах. Але дехто таки виїхав, бо була можливість. В мого брата в Перемишлянах квартира забита Бродівським народом. Всі хто може то тікає, а хто неможе, то сидить в хаті.

Вчора спостерігав з Почаївського монастиря … 95% пішло на Берестечко не велика частина в сторону Золочіва над Бродами теж була хмара але не дуже густа.

Про яку евакуацію ви говорете? Ніколи такого не буде! По перше наша Влада перед виборами ніколи не зробить такого кіпішу як евакуація 3 чи 4 районів області (населення близько 180 тис. -дурдом!!!!), по друге куди їх евакуйовувати і чим можна перевезти таку кількість людей. Отруєння фосфором проявить себе лише через декілька днів, після того як та гидота в достатній кількості накопитися в організмі, а до того часу пожежу погасять і скажуть що це не отруєння, а фосфорофобія. Крім того наші люди є занадто самовпевнені для того щоб евакуйовуватись (вип”ю 100 грам горілки і ніяка хе..ня мене не вчепеться), подивіться скільки їх ходить по місті, І НАВІТЬ З ДІТЬМИ. тАК ЩО ВІТАЮ З ЧЕРГОВИМ ЕКОЛОГІЧНИМ ЛИХОМ І ЙОГО ТРАГІЧНИМИ НАСЛІДКАМИ.

На сайті Комітету екологічного порятунку України наведено також перші симптоми ураження та поради, як захистити себе у випадку ураження. Наводимо повнотекстово:

Перші симптоми:

Жовтий фосфор може викликати нудоту, жовчність, анемію, розкладання, зубний біль, і додаткову слину.

Високі концентрації пари, під час горіння фосфору, дратують ніс, горло, легені, шкіру, очі та слизову оболонку.

Дихання білим фосфором може викликати кашель і розвиток некрозу щелепи.

Як захиститися:

Перша допомога при гострому отруєнні через рот (найбільш частому) – промивання шлунка, проносне, очисні клізми, внутривенні розчини глюкози, хлористого кальцію та ін.

При опіках шкіри – обробити уражені ділянки розчинами мідного купоросу або соди. Очі промивають 2%- ним розчином питної соди.

Поради населенню:

1. Провести герметизацію приміщення (заклеїти вікна, закрити вентиляційні отвори, вікна і двері додатково закрити мокрими одіялами).

2. Підготуватись до евакуації:

а) підготувати документи, цінності, гроші;

б) підготувати запас продуктів харчування та води на три дні;

в) підготувати засоби особистої гігієни, змінний одяг (взяти теплі речі), ліхтарик, радіоприймач;

в) перекрити газ, знеструмити приміщення.

3. Увімкнути радіо (в разі відсутності телевізор на місцевий канал, краще за все обласної телерадіокомпанії) і слухати повідомлення міського (можливо обласного) управління з питань надзвичайних ситуацій.

4. Повідомити по телефону сусідів про початок евакуації, куди необхідно йти, якщо у них не має радіоприймача чи телевізора, чи можливо вони прослухали повідомлення.

5. Зберігати спокій, не виходити на вулицю без крайньої необхідності.

6. Виходити із зони зараження (можливого зараження) перпендикулярно напрямку вітру.

18:56 Львівська обласна рада виділила 50 тисяч гривень на першочергові заходи по ліквідації наслідків аварії в Ожидові

Львівська обласна рада рада виділила 50 тисяч гривень на першочергові заходи по ліквідації наслідків аварії в Ожидові

Про це повідомив заступник голови Львівської ОДА, керівник обласного штабу з ліквідації аварії Валерій П’ятак на засіданні Президії сьогодні.

В той же час він додав, що у випадку необхідності додаткового залучення коштів будуть готуватися постанови КМУ на профільні міністерства,а зокрема Міністерство охорони здоров’я та Міністерство агропромислового комплексу.

МНС не може зупинити випаровування фосфору

Щоб розпочати дезактивацію фосфору на місці залізничної аварії у Львівській області, необхідно зупинити випаровування, яке продовжується, пояснив керівник прес-служби Головного управління МНС у Львівській області Павло Василенко.

“Зараз на місці аварії працюють пожежні поїзди. Залізниця забезпечує підвезення піни, яка ізолює розлитий фосфор від атмосфери. Поки що її вистачає. Для того, щоб розпочати саму ліквідацію, потрібно зробити під’їзд, по якому б могла підійти вантажна техніка зі спеціальними нейтралізуючими сумішами і висипати їх на місці розливу речовини. Таким чином, можна буде зупинити випаровування, яке продовжується”, – розповів Василенко.

При цьому додав, що лише після того, як припиниться випаровування, можна буде підняти цистерни і відкачати з них залишки рідини. “Лише після цього проводитимуть певні роботи по відновленню колії і встановленню причин аварії”, – зазначив він.

Крім того, Василенко додав, що поки що невідоме, скільки часу триватимуть ліквідаційні роботи наслідків аварії “але це буде зроблено в найкоротші терміни, оскільки задіяні і скоординовані усі сили”.

У ліквідації наслідків аварії задіяно 27 одиниць техніки і 120 працівників МНС. За словами Василенка, також чергують 8 пожежних поїздів Укрзалізніці, 280 працівників правоохоронних органів забезпечують охорону зони по периметру, чергують 12 бригад швидкої медичної допомоги.

Нагадаємо, що раніше у Львівську область на місце аварії прибули спецпідрозділи хімічних військ Самборської військової частини.

Нагадаємо, 16 липня о 16 год. 55 хв. на 12 км перегону Ожидів-Красне Львівської залізниці при проходженні вантажного поїзда з швидкістю 55 км/год відбулося сходження з рейок 17 вагонів, з них 2 були завантажені коксом і 15 цистерн завантажені фосфором.

На даний момент техногенна катастрофа в Львівській області повністю локалізована і ліквідована. За останніми даними, госпіталізовано 14 рятувальників, які брали участь у ліквідації аварії, повідомили у МНС.

У свою чергу карпатські екологи виступили з вимогою терміново евакуювати усіх людей, які проживають в районі вчорашньої аварії.

Перші проби повітря і ґрунту в Горохівському районі Волинської області не зафіксували перевищення допустимої дози пари фосфору, небезпечної для організму людини. Проте, МНС повідомляє, що хмара легко-фосфорної суміші вже могла залишити межі Львівської області.

Повідомлення МНС України 18 липня

Львівська область

О 16 год. 55 хв. 16 липня в Буському районі на залізничному перегоні Красне-Броди біля станції Ожидів Львівської залізниці внаслідок нез’ясованих обставин сталася аварія вантажного потягу. У складі потягу знаходилося 58 вагонів, у тому числі 15 спеціальних цистерн з небезпечною хімічною речовиною – жовтим фосфором. Вантажовідправник – Республіка Казахстан (станція Аса), вантажоотримувач – Польща (станція Оклеса). Внаслідок аварії зійшло з колії 15 цистерн з жовтим фосфором, 6 з яких загорілося. О 22 год. 29 хв. 16 липня гасіння пожежі завершено та локалізовано розповсюдження токсичних продуктів горіння.

З метою виявлення масштабів розповсюдження продуктів горіння жовтого фосфору продовжується моніторинг довкілля. За результатами лабораторних досліджень обласної СЕС та лабораторії екологічної інспекції Львівської області перевищення граничнодопустимих концентрацій окислів фосфору в межах населених пунктів не виявлено. В осередку ураження концентрація окислів фосфору в повітрі не перевищує граничнодопустиму концентрацію в 2-3 рази, забруднення грунту та води не виявлено. Силами МНС та Львівської залізниці продовжується зрошення пошкоджених цистерн і забрудненої території водою та ізоляція їх від повітря пожежною піною. Розпочато роботи з відновлення пошкодженої залізничної колії, ведуться підготовчі роботи щодо підняття непошкоджених цистерн та засипки ґрунтом забрудненої фосфором території.

В населених пунктах району надзвичайної ситуації медичними працівниками та представниками органів місцевого самоврядування продовжується робота щодо надання мешканцям медичної та соціально-психологічної допомоги (евакуйовано до оздоровчих закладів 59 дітей).

До ліквідації наслідків надзвичайної ситуації задіяно 136 чол. особового складу та 36 од. техніки від МНС, 8 пожежних потягів Укрзалізниці, 100 працівників МВС, 53 чол. особового складу та 15 од. техніки Міноборони, 20 чол. особового складу та 4 од. техніки Держспецтрансслужби, 12 бригад швидкої медичної допомоги. Додатково залучено аварійно-рятувальні підрозділи хімічного захисту Державної (спеціальної) воєнізованої аварійно-рятувальної служби МНС з міст Дніпродзержинськ, Калуш, Кривий Ріг, Марганець та Миколаїв.

18 липня планується робота з представниками підприємства виробника жовтого фосфору з Республіки Казахстан і відпрацювання остаточного рішення щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Управління ліквідацією наслідків аварії здійснює штаб з ліквідації надзвичайної ситуації на чолі з першим заступником Міністра МНС Антонцем В.М.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2007 р. № 530-р для розслідування причин аварії з вантажним поїздом, ліквідації її наслідків та надання допомоги потерпілим створено Урядову комісію з представників МНС, МЗС, МОЗ, Міноборони, МВС, Мінфіну, Мінтрансзвязку, Мінприроди, Мінпромполітики, СБУ, Львівської облдержадміністрації, Генеральної прокуратури, яку очолює Віце-прем’єр-міністр України Кузьмук О.І.

 

 

 

Усі білоруські коти повинні нявкати китайською

У мінських школах, під пильним поглядом вусатого батьки Лукашенки, братья-бєларуси будуть вивчати китайську мову. Так святий Лука вирішив помститись буржуїнам з гнилого капіталізму за тотальне переслідування сябрів на просторах всього картопляного глобусу.

У мінських школах, під пильним поглядом вусатого батьки Лукашенки, братья-бєларуси будуть вивчати китайську мову. Так святий Лука вирішив помститись буржуїнам з гнилого капіталізму за тотальне переслідування сябрів на просторах всього картопляного глобусу.

Лука мислить глобально і материкально, а не континентально. На фіга йому дружба з країною, президент якої ледве не вдавився бубликом? З країною, де у Сан-Франциско постійно грабують білоруських студентів? На фіга?

При усій любві до Путіна і Росії, російсько-білоруські відносини мають якийсь колюче-дзюдоїстський характер. В Росії почали знімати порнушку про Лукашенка та доярок. В ролі однієї з доярок – коханка головного бульбаша. Так пишуть російські газети. А про прогресивний вплив ЗМІ на свідомість громадян написано не один талмуд, чи у даному контексті Люнь Юй. Також, між 2 братніми слов’янськими країнами багато й інших економічно-політичних бульбашок і мильних серіалів.

А так, є піднебесний Китай. Рис. Палочки. Економічне чудо Ден Сяопіна. Шаолінь. Атомна бомба. Мир. Жувачка. Ієрогліфи. І жодних проблем.

Дітлахи з 2 класу будуть штудіювати мову великого Мао і Дао, Іня і Яня. Спочатку, китайські паперові дракончики будуть літати в одній школі і двох гімназіях Мінська. А з 2007 року мовні тамагочі та покемони доберуться і до шкіл обласних центрів країни. А газета „Женьмінь жибао” добереться до кожної білоруської домівки. А китайські прикордонники будуть споглядати на польських жіночок з великої білоруської стіни.

Дитячі вушка будуть насолоджуватись милозвучними китайськими іменами Лу Ка Шен, Пу Тін, Мін Ск.

Бацька зіб’є ще з Китаю бабла на інститут китаєзнавства імені Конфуція. Над Білоруссю зійде сонце Жень і повиздихають усі янкі.

Рис буде як бульба. Бульба буде як пекінська капуста. І будуть вони жити довго і щасливо. І помруть вони в один день.