Львів Луцьк Рівне Чернівці Тернопіль Івано-Франківськ   
 Бойко змінить наглядову раду «Нафтогазу»          Українці навіть за винагороду не сприяють міліції          Енергетика Криму потребує більше мільярда доларів інвестицій          Забудовникам доведеться віддавати квартири          Медведчук вважає Франка своїм головним попередником         
Новини Наголос Статті Інтерв'ю Хреніка Огляд преси      Чат      Контакти

БАЗИ-Персоналії

до списку інформаційних баз
ВСІ | А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Квурт Володимир — секретар Львівської міської ради.

Володимир Квурт, спілкуючись з журналістами, рідко посміхається, а перед тим, як відповісти на запитання, зазвичай тримає паузу. Говорить тихо, проте впевнено і ґрунтовно, інколи навіть жорстко. Мінімум емоцій. Максимум стриманості. Враження, яке він справляє – надзвичайно серйозна і виважена людина, яка знає собі ціну, а отже не любить хизуватися перед пресою.


1.
Він народився і виріс в родині львівських інтелігентів. Батько – викладач Львівської політехніки, мати – вчителька молодших класів СШ № 2 у Львові. У таких сім’ях традиційно батьки відіграють важливу роль у вихованні та освіті дітей, визначаючи їх подальший життєвий шлях.

Володимира віддали навчатися в школу, де працювала його мати – СШ № 2. Ця школа була далеко від дому, проте вирізнялася серед інших шкіл Львова добротною і якісною базовою освітою.

Навчання у школі, де мати працює вчителькою, мало як свої плюси, так і мінуси. Адже реально це накладало на дитину додаткову відповідальність і у навчанні, і у поведінці. Володимир Квурт зізнається, що весь час – у школі і не тільки – відчував моральне спонукання: як на той чи інший його вчинок зреагують батьки, чи не буде їм соромно за нього.

Володимир і справді серйозно ставився до навчання і закінчив школу з однією четвіркою в атестаті, всі інші оцінки — п’ятірки. У вільний же від навчання час, якого лишалося не так вже і багато, займався спортом – греблею, любив читати книжки (читав все підряд), відпочивав на шкільних і клубних дискотеках і, як тоді казали, трохи „тусувався”.

Проте не слід думати, що Володимир Квурт був такий собі пай-хлопчик. Ця зразкова і тиха дитина у конфліктних ситуаціях була здатна проявити рішучість, впертість і принциповість, яку мало хто від неї очікував. „Ряд четвертей в мене були проблеми з поведінкою. Я залишив іспит з географії, грюкнувши дверима. Питання, яке було озвучено, не стосувалося предмету, а саме позаурочної поведінки. Це були часи, коли кожен район мав своє певне угруповання, тусовки”, – згадує Квурт. І далі: „Чомусь у школі не сподобалася стінгазета, у випуску якої я приймав участь. Вчителям не сподобалися зірочки, які я намалював. А тоді був період загострення відносин між СРСР і Ізраїлем”.

У 1984 році Квурт поступив на навчання у Львівську політехніку, на факультет автоматики. І знову вирішальний вплив на вибір професії здійснили його батьки. „Чесно кажучи, я збирався поступати на фізику, в університет, чомусь бачив себе там. Потім вибір впав на автоматику і телемеханіку. Переконання батька, можливо спрацювали, а, можливо, був згаяний час подачі заяви”, – розповідає Квурт.

Студентські роки виявилися насиченими подіями, хоча навчання лишалося на першому місті: Квурт закінчив інститут з відзнакою і в 1989 році отримав спеціальність „інженер-електрик”. Дипломну роботу готував в підмосковному Центрі Інституту далекого космосу і земного магнетизму. І це було надзвичайною подією для нього, своєрідний науковий „прорив”, адже в Центрі він працював з комп’ютерними даними, які в той час були диковинкою для наукових кіл Львова.

На третьому курсі Квурт одружився. Утримувати сім’ю – нелегка справа для студента, отож розпочав працювати на „Львівприладі” у вечірній час. А ще продовжував заняття греблею.

Всі ці події в житті студента Квурта відбувалися на фоні початку глобальних змін в житті країни, яка називалася СРСР, відомих під назвою перебудова, змін, осторонь яких він не міг лишитися. „Було щось на зразок клубу чи середовища друзів, з якими ми про це говорили. Це було спілкування по духу. Самвидав, той же „Майстер і Маргарита” чи „Рокові яйця”. Зараз воно сприймається трошки інакше. Цікаво було обговорити саму ситуацію. Але це все формувало світогляд, бачення того, що відбувається навколо тебе. Досить непогані були стосунки з середовищем московської інтелігенції. Було з ким поспілкуватися. Антураж – голі стіни і, м’яко кажучи, запльована кухня, під грузинський чи вірменський коньяк з розмовами на різні теми плюс юнацька ейфорія, що все попереду і все можна змінити настільки кардинально”, — згадує Квурт.

2.
Романтизм епохи перебудови, яким всерйоз перейнявся Квурт, визначив його подальший життєвий вибір. Він відмовляється від кар’єри вченого і після закінчення інституту йде працювати на завод „Мікроприлад”. „Хотілося реального життя. Напевно це спонукало до іншого”, – пояснює Квурт.

Проте реальність виявилася зовсім не такою, як малювалася у студентських мріях. Два роки Квурту вистарчило, щоб зрозуміти, що йому на одинці не побороти планову систему радянської економіки, що його знання і бажання змін зайві там, де панує аврал і штурмовщина, байдужість і безгосподарність. Позаяк рішучості Квурту не бракувало, він знову міняє своє життя і йде працювати у недержавну структуру – НВМО „Омега”.

А ще через два роки, зустрівши Богдана Панкевича, пристає на його пропозицію посісти посаду заступника директора Фонду соціальної адаптації молоді, в якому він пропрацював до 1997 року. Фонд соціальної адаптації молоді – це була громадська організація при Кабінеті Міністрів України, яка займалася вирішенням соціальних питань молоді. На реалізацію соціальних програм і проектів Фонд сам заробляв гроші. Саме за цей останній напрямок і відповідав Квурт у Фонді.

Отримавши досвід управлінської роботи у Фонді соціальної адаптації молоді Квурт не зупиняється на досягнутому і у 1999 році пристає на нову пропозицію, яка відкривала перед ним, як менеджером, нові перспективи.

„Мене запросили на посаду директора ТзОВ „Галичинатабак” у Івано-Франківську. Так почалася моя кар’єра в тютюновій галузі. Як управлінець я здійснював в компанії проекти в Луцьку, Франківську та у Львові”, – розповідає Квурт.

З 2003 року Квурт – генеральний директор ВАТ „Львівська тютюнова фабрика”.
Тема Львівської тютюнової фабрики – найбільш болюча для Квурта-управлінця. Він прийшов на підприємство вже після того, як його покинув американський інвестор „Рейнольдс Тобакко”. Група українських бізнесменів, яка запросила Квурта очолити раду акціонерів Львівської тютюнки, сподівалася на те, що вдасться відновити виробництво на підприємстві і зупинити скорочення працівників. Невдовзі фабрика таки запрацювала. Розпочався пошук інвестицій. Однак у 2004 році львівська тютюнка знову міняє власника. Квурт приймає рішення залишитися на посаді гендиректора.

„Фактично фабрика була кинута напризволяще, без активів. Я залишився, маючи надію переконати нового власника, який до сьогоднішнього дня володіє пакетом цих акцій, в тому, що є інтерес до розвитку цього бізнесу. Але новий власник чомусь не бачить перспективи. Це найболючіше для мене питання, враховуючи, що я абсолютно не згідний з такою концепцією, з таким розвитком подій”, – розповідає Квурт.

Отож реально проект було закрито і ніщо не зупиняло Володимира Квурта в 2006 році пристати на пропозицію міського голови Львова Андрія Садового обійняти посаду секретаря Львівської міської ради. Тим більше, що теоретично він був готовий до цього, адже в 2002 році Квурт завершує навчання в Академії державного управління і отримує кваліфікацію магістра державного управління.

3.

Депутати Львівської міської ради підтримали вибір міського голови і затвердили Володимира Квурта на посаді секретаря Львівської міської ради. Журналісти ж тихо злословили: „Садовий призначив свого кума, Квурт – тінь кума…” Даремно, хоча і не безпідставно, адже Садовий дійсно кум Квурта, до того ж Квурт і Садовий разом працювали у Фонді соціальної адаптації молоді, і як згадує Квурт, свого часу саме Садовий порекомендував йому продовжити навчання в Академії державного управління.

Секретар міськради Квурт не робить гучних заяв і не поспішає висвітлювати у пресі свої здобутки. Але він далеко не «тінь свого кума». Квурт просто системна людина, управлінець, який діє послідовно і методично на ділянки ввіреної йому роботи. Він добре усвідомлює, що міська рада – складний організм, система, і перш, ніж щось в ній змінювати, треба досконально вивчити механізми її функціонування.

„Чиновники приходять і відходять, а Львів залишається. І напевно, запас надійності і міста, і подібних систем набагато вищий, ніж бажання окремих людей. Я не прихильник рубати з плеча у будь якій формі. Слід створити умови для самореалізації людей. Тому, звичайно, різких рухів в управлінні до сьогодні не було”, – по-філософськи розмірковує Квурт.

Разом з тим Квурт чітко знає, що він, як управлінець, хоче змінити в цій системі, щоб вона працювала краще на благо громади. Сьогодні він вдосконалює роботу секретаріату міськради, послідовно втілює в життя ідею створення громадських колегій при комісіях міськради, приймає активну участь у реалізації нових для міста проектів, як от створення БТІ, зміна структури виконавчої влади та ін.

Але головний здобуток, який сьогодні секретар Квурт зараховує собі у позитив, це те, що йому вдалося налагодити нормальні робочі відносини з депутатським корпусом, а отже вирішення всіх питань у міськраді відбувається в робочому режимі, політиканство відійшло на другий план.

4.

Володимир Квурт сьогодні очолює Львівську обласну організацію ГП „Пора”. Політичний вибір Квурта виглядає логічним, адже з цим середовищем він знайом давно, ще з 90-х років.

„У „Пору” я, як і багато інших сьогоднішніх членів партії, прийшли з „Пори 90-х” – громадської організації. А взагалі наша дружба почалася ще на початку 90-х. Іващишин, Малярчук, Копистянський, Кривенко.... Це було цікаве середовище, в якому ми підтримували відносини, обмінювалися думками. Потім, під час навчання у Академії держу правління, я знову перетнувся з деякими з цих людей. До того ж настало розуміння того, для чого потрібна політична влада. Коли ти стикаєшся щоденно з проявом тих чи інших рішень, починаєш розуміти, що необхідно змінити законодавчу базу, для того, щоб нормально працювати. Зробити зовсім „з низу” це неможливо. Тобто, її необхідно міняти „згори”. Треба формувати думку, треба, щоб відбулися певні зміни суспільної свідомості. А на це треба впливати. Без політичної влади цього реально не реалізувати. Для мене свідомо почався процес входження в політику. Для мене виглядало природно, коли мене запросили, я пристав до пропозиції влитися в „Пору-90”, – розповідає Квурт.

Львівська ж „Пора” ж у особі Квурта отримала виваженого і послідовного лідера, який завдячуючи своєму авторитетові здатний об’єднати навколо себе амбітних і порою занадто гарячих молодих політиків.

Проте перед Квуртом-політиком стоять складні завдання, адже „Пора” сьогодні на роздоріжжі і наразі немає відповіді на питання що буде з партією, в якому форматі – національному чи регіональному – вона існуватиме далі. Сподіваємося, що управлінець Квурт знайде і прийме єдине вірне рішення, яке й буде відповіддю на ці непрості питання.




21.08.2006 15:52:02

НОВИНА ГОДИНИ

  Ющенко cьогодні прибуде до Львова »»  

НОВИНИ

  Бойко змінить наглядову раду «Нафтогазу» »»  
  Українці навіть за винагороду не сприяють міліції »»  
  Енергетика Криму потребує більше мільярда доларів інвестицій »»  
  Забудовникам доведеться віддавати квартири »»  
  Медведчук вважає Франка своїм головним попередником »»  
  Українці не "стукають" в міліцію навіть за гроші »»  
  На Кременчуцькому сталеливарному заводі змінилося керівництв »»  
  На Кременчуцькому сталеливарному заводі змінилося керівництво »»  
  150-річчя Івана Франка: Ющенко прибув до Львова »»  
  Адвокати Лазаренка обіцяють звільнити його у вересні »»  

РЕЙТИНГ СТАТТЕЙ

  Рада грає мера. 100 дням Андрія Івановича Садового на посаді міського голови Львова присвячується »»  
  Афродизіяки для Садового + фото »»  
  В ГІВНІ »»  
  Новини з Яремче. Ющенко продає дачу, бо в ній завівся Нечистий »»  
  Спам від Львівської міської ради, або у всьому бажано знайти міру »»  

ВАШІ ВІДЗИВИ

"Так само всі добре знають, хто робить сайт "Вголос" - пише пані Марушкіна. А хто ж його робить? Чек »»
Пора тепер може гордитися, що голоси, які вона відтяпала від Нашої України, не пропали, а приїхали в »»
ганьба профанам, ганьба садіку »»
Окрім публічної критики мають ще бути реальні прозиції. Критикувати не мішки носити. Чи не так? »»
дивно, але чому ті, хто захищає здоровий глузд (невже у мера чи будь-кого іншого немає здорового глу »»

Новини Наголос Статті Інтерв'ю Хреніка Огляд преси      Чат      Контакти
Львів Луцьк Рівне Чернівці Тернопіль Івано-Франківськ   
Rambler's Top100
© VGOLOS.COM.UA. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації, наведеної в нередакційних матеріалах.

Передрук, копіювання, а також відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "ПРЕС-ТАЙМ",
ЗАБОРОНЕНО В БУДЬ-ЯКОМУ ВИГЛЯДІ, лише з .
RSS/RDF: новини – http://vgolos.com.ua/export/news/     статті – http://vgolos.com.ua/export/articles/         Написати листа: