про політику та економіку
      
зробити стартовою
ГОЛОВНА  |  НОВИНИ |  НАГОЛОС |  СТАТТІ |  ОГЛЯД ПРЕСИ |  ЧАТ |  БЛОГИ |  ІНФОРМАЦІЙНІ БАЗИ  |  КУЛЬТУРА  |  ТУРИЗМ  |  KAVA.LVIV.UA

СТАТТІ (АРХІВ)

Про президентські вибори, електоральні прогнози і дві пляшки горілки

Доходив до кінця буремний 1991 рік. Україна вчилася бути незалежною, готувалася до референдуму та перших у її історії президентських виборів.

За кілька тижнів до цієї історичної події я побився об заклад зі своїм колеґою-психологом: предметом парі були результати виборів, виграшем – дві пляшки горілки. (Зовсім не тому, що ми такі завзяті пияки. Просто тоді – пам’ятаєте? – горілка ще була дефіцитом, а гроші вже ним стали. То й була пляшка оковитої привабливим об’єктом нормального чоловічого інтересу).

Сьогодні можу похвалитися: обидві пляшки виграв я (сподіваюся, мій приятель не відмовиться підтвердити, у разі потреби, цей результат). Одну пляшку було виграно за те, що президентом стане Л.Кравчук, а другу – що переможе він у першому ж турі (хоча сам я голосував зовсім не за Кравчука).

Ось так я зробив свій перший успішний політико-психологічний прогноз, іще не здогадуючись, що за якийсь там рік політична психологія стане моєю основною професією на кільканадцять років.

У 1994 році, коли я вже працював у державній науковій установі політико-психологічного профілю і разом із колеґами вчився проводити масові соціально-психологічні опитування, ми успішно передбачили результати й других президентських виборів.

Назагал у громадській думці та засобах масової інформації тоді панувала думка про те, що Кравчук залишиться президентом. Проте наші опитування показували, що він може здобути лише відносну перевагу в першому турі, але в другому має програти Л.Кучмі.

Ці дані ми, як законопослушна державна установа, передавали в адміністрацію президента, й одного разу мені навіть довелося витримати неприємну телефонну розмову з якимось урядовцем звідти, який доволі неввічливо допитувався мене, звідки це ми беремо такі дані. Єдиним моїм арґументом було те, що так показують результати масових опитувань.

На жаль, ми не публікували цих даних, дотримуючи принцип конфіденційності, тобто дбаючи про інтереси замовника (ним якраз і був якийсь там відділ президентської адміністрації).

Наскільки пам’ятаю, крім нас, іще тільки одна соціологічна установа – Соціс-Ґеллап – правильно спрогнозувала результати виборів, але вчинила розумніше, бо вчасно опублікувала ці дані. А ми залишилися тоді без заслуженої слави.

Проте й тут я маю свідків. Якраз між першим і другим турами президентських виборів у Луцьку відбувалася величезна всеукраїнська конференція ще з радянсько-компартійним розмахом. Роль обкому партії виконувала облдержадміністрація.

У своїй доповіді я повідомив, що наступним президентом України стане Кучма, чим викликав легке роздратування присутніх урядовців і певне емоційне збурення серед наукової братії. Аж одна жіночка наступного дня підійшла до мене з докором, що вона цілу ніч не могла заснути, так її вразила моя інформація. (Додам, що й цього разу сам я голосував не за переможця. А горілку пив на влаштованому організаторами конференції фуршеті).

До виборів 1999 року наша установа підійшла у всеозброєнні. Мало не щомісяця проводилися масові опитування, ретельно відстежувалися рейтинґи ймовірних кандидатів, і десь щонайменше за півроку ми вже добре знали: переможе Кучма.

На цей раз доказів слушності наших прогнозів було достатньо: аякже, дані опитувань охоче публікувалися пресою, адже вони були на користь чинного президента. Апофеозом нашої прогностичної активності була прес-конференція, скликана дирекцією за чотири місяці до виборів, де було гучноголосо заявлено про майбутню перемогу Кучми і всім присутнім роздано спеціально підготовлений бюлетень. (Позаяк я теж брав участь у проведенні досліджень, то знову виявився причетним до прогностичного тріумфу. І знову був фуршет, звичайно ж, із горілкою).

На виборах активно використовувався адміністративний ресурс, були, очевидно, і чималі фальсифікації, проте все це робилося більше для перестрахування: соціально-політичні обставини склалися таким чином, що Кучма переміг би майже беззастережно.

Єдиним кандидатом, який на той час мав певні шанси випередити Кучму в другому турі, був О.Мороз. Але цими шансами розпоряджалися комуністи: якби вони не висували П.Симоненка, а підтримали Мороза, вивівши тим самим його в другий тур, то в прямому двобої з Кучмою Мороз міг би розраховувати на підтримку не тільки лівого, а й почасти центристського та навіть правого електоратів. У Симоненка ж могла бути тільки ліва підтримка.

(Зізнаюся, що я сам у другому турі, хоч як було гидко, голосував за Кучму. Тобто, звичайно, не за Кучму, а проти Симоненка. Думаю, що й сьогодні вчинив би так само, із двох зол вибираючи менше, хоч і гидкіше).

І ось настав рік 2004. І я, такий успішний політичний психолог, починаю сумніватися у своїй профпридатності: залишилося тільки чотири місяці до президентських виборів, а я й досі не знаю, хто буде президентом.

Тобто з погляду стану масової свідомості, електоральних настроїв усе зрозуміло: президентом мав би стати В.Ющенко. Він мав би здобути відносну перемогу в першому турі і вийти в другий тур разом із В.Януковичем або Симоненком. А вже в другому турі його перемога – поза сумнівом.
Проте не тільки я, а й більшість моїх колеґ-науковців не можуть сьогодні сказати, чи справді Ющенко стане офіційним переможцем. Для того щоб це відбулося, потрібна така серйозна “дрібниця”, як прозорі й демократичні вибори (про які сьогодні так підозріло часто говорять представники офіційної влади).

Крім громадської думки, масових настроїв, електоральних уподобань населення я окреслив би три основні чинники, які, здається, найістотніше можуть вплинути на остаточний результат виборчого процесу.

Перший – це пресловутий адміністративний ресурс. У тому, що його буде застосовано по всіх напрямах, годі сумніватися. Але якщо це застосування не матиме місця безпосередньо в підрахунку голосів та оформленні протоколів, то навряд чи воно порятує теперішню владу. Інша річ, що після мукачівських подій незрозуміло, чи існує в Україні сила, яка могла б перешкодити владі проголосити президентом “свою” людину зовсім незалежно від того, як голосував народ.

Боюся, що такої сили немає. Звичайно, будуть протести, мітинґи й демонстрації опозиції, із якими, утім, влада легко дасть собі раду, але масового всенародного спротиву не буде. Хоч би як там Джангіров і Корчинський лякали нас грузинською революцією, грузинський варіант в Україні не визріє. На жаль, влада може дозволити собі забагато.

Сила, яка могла б зупинити владу на шляху до зловживань, є поза Україною, і вона може становити другий істотний чинник виборчого процесу. Ця сила – США і Західна Європа, НАТО і Європейський Союз. Не сумніваюся, що коли б вони дуже захотіли, то наша влада провела б чи не найдемократичніші в історії людства вибори. Проте вони хочуть, але якось не дуже, принаймні не настільки сильно, аби всерйоз впливати на виборчі постави української влади. І тут уже ніякий психолог чи соціолог не передбачить, як поведеться ця зовнішня сила.

Третій чинник, від якого залежатиме дуже багато, – результат так званої “конституційної реформи”. Якщо її вдасться таки продавити (що здається вже менш імовірним, ніж під час попереднього невдалого для влади голосування), то влада може й погодитися на Ющенкову перемогу, оскільки головні важелі впливу перейдуть від президента Кучми не до президента Ющенка, а до прем’єр-міністра Кучми, Януковича, В.Медведчука (потрібне підкреслити). Та й Америка з Європою формально мають лишитися задоволеними. Якщо ж конституційний переворот не вдасться, то питання про те, хто або що утримає владу від зловживань і фальсифікацій, залишиться актуальним.

Принагідно про ще один чинник – російський. Думається, що він зможе спрацювати (більше, ніж працює постійно) лише за однієї умови: якщо Росія дуже ґрунтовно підтримає владу фінансово, допоможе їй створити імідж економічно успішної, “проплатить” перемогу провладного кандидата. Бо морально й психологічно російські впливи вже давно близькі до максимуму, їхній потенціал в основному вичерпано, резервів для посилення майже немає. (Про це багато говорилося ще з приводу парламентських виборів 2002 року: пам’ятаєте популярний тоді термін “мало російські вибори”?). Сьогодні Росія явно нездатна запропонувати українському суспільству жодних привабливих ідей, вона може тільки тиснути (і тисне, ще й як!) в економічній, культурній та інформаційній сферах.

Отож, не знаючи, хто стане президентом, заризикую все-таки припустити, ґрунтуючись радше на інтуїтивних передчуттях, ніж на раціонально-логічних умовиводах, що ним стане Ющенко. Тоді й вип’ю з радості чарку горілки. В інакшому разі, мабуть, нап’юся з горя, бо несила знову чекати кілька років на нормального керівника держави.
Насамкінець зверну увагу на таку закономірність. На виборах 1991 року лівий тоді кандидат Кравчук переміг у першому турі. 1994 року лівий кандидат, але вже Кучма, переміг у другому турі. 1999 року Кучма знову переміг у другому турі, але вже маючи імідж “правого” президента. Якщо продовжити цю логіку, то виходить, що 2004 року має перемогти правий кандидат, та ще й у першому турі. Невже?
Вадим Васютинський, політичний психолог, 03.07.2004 14:38:23

Українська банерна мережа

ЦІКАВИНКИ:

ВАШІ ВІДЗИВИ


Залишити відгук
Автор
E-mail
Повідомлення

НОВИНА ГОДИНИ

  Львівська облрада затвердила дохідну частину бюджету 2008 року у сумі 2,47 млрд. грн., видатки - в обсязі 2,524 млрд. грн. »»  

Чи знаєте Ви, що...

… ящик горілки вже другий день утримує в заложниках сім’ю з Левандівки »»

ЛЬВІВСЬКІ НОВИНИ

  БЮТ відстояв додатково 3 млн. грн. у обласному бюджеті 2008 року на розвиток освіти Львівщини  »»  
  Львівська облрада збільшила штат працівників управління комунальним майном на 5 одиниць - до 75 працівників  »»  
  Львівська облрада затвердила дохідну частину бюджету 2008 року у сумі 2,47 млрд. грн., видатки - в обсязі 2,524 млрд. грн.  »»  
  Кабмін призначив нардепа Олексу Гудиму радником прем'єр-міністра на громадських засадах  »»  
  Комітет з питань культури і духовності ВРУ планує цього року виділити не менше 50 млн. грн. на реставрацію театру ім. Марії Заньковецької у Львові - нардеп Кендзьор  »»  

НОВИНИ УКРАЇНИ

  Українцям сподобалися вибори в Грузії, але не "псевдоструктури" »»  
  Нерухомість в 2007 році. Боротьба очікувань »»  
  Саакашвілі й НАТО поки перемагають »»  
  Ющенко пообіцяв сиротам легке всиновлення »»  
  Чим червоний чорт кращий від коричневого? »»  

РЕЙТИНГ СТАТТЕЙ

  Танцювальна іконізація Юлі Тимошенко »»  
  Інтелектуальна відвага без пантів »»  
  Заморожені квіти Чорноволу »»  
  Хрущі колись були двірниками і мешкали в Сад [у] овому »»  
  ментовська діафрагма в натурі »»  

ІНФОБАЗИ

  Персоналії»»  
  Групи підприємств»»  
  Підприємства»»  

БЛОГИ

 
Юрій Шведа
Ще раз про львівське лоббі!
 
 
Олег Немчінов
Про високу нагороду та ПіАр
+ усі блоги
 

СПЕЦПРОЕКТИ

  14-й Форум Видавців (2007)»»  
  Вибори 2007 на Львівщині»»  
  Євро-2012 у Львові»»  
  Все про львівських VIPів»»  

ВАШІ ВІДЗИВИ

Від вашої доці!!!! »»
"Та ціна, яку за неї заплатило ВАТ "Львівобленерго" - не є повною, адже відомо, що гроші не всі д »»
Кіт,як завжди,несе дурниці.Навіть свою тупу думку не може нормально висловити!пора його гнати сраною »»
Если я всё правильно понял - то когда в жопу пьяный украинец, русский или белорус начинают в кафе мя »»
Ми також лікуємось в обласній клінічній лікарні! Свій до свого по своє »»
                Новости Дня деревообробний портал
        Написати листа:       Дизайн: А. Черкашин
Rambler's Top100
© VGOLOS.COM.UA. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації, наведеної в нередакційних матеріалах.

Передрук, копіювання, а також відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "PRESSTIME.COM.UA",
ЗАБОРОНЕНО В БУДЬ-ЯКОМУ ВИГЛЯДІ, лише з .