ГОЛОВНА |РІВНЕ |ЛЬВІВ |ІВАНО-ФРАНКІВСЬК |ТЕРНОПІЛЬ |ЛУЦЬК |ЧЕРНІВЦІ |УЖГОРОД
Андрій Шевченко заважає українцям відчувати себе людьми      Переляканий Янукович заявляє про цілеспрямований відстріл українських виборців      Янукович вирішив попіариться на ветеранах війни      Омельченко витратить на подарунки своїм жінкам 180 тисяч гривень      Садовому та Куйбіді сподобалось пиво Влада Якушева      Кандидатка на крісло франківсько мера ніколи не маніпулювала свої тілом      Починок спростовує заяву голови Львівської міської ТВК      Сайт Олійника про оману Сендака та штурмовиків Федоришина та Бубу      Львівські зелені познімали різнокольорові стрічки на проспекті Шевченка      Обкуреним януковичам не дали закрити Чорноморську ТРК      
 

Хреніка

Вийти заміж за віце-губернатора

Вийти заміж за віце-губернатора
Приватні таємниці VIP-холостяків та холостячок Львівщини

ГАЗЕТА до Дня закоханих вирішила потішити тих, хто ще не знайшов своєї половинки. Опитавши велику кількість людей різних професій, ми вибрали тих успішних і красивих львів’ян, котрі нині ще не одружені. Готуючи матеріал, ми навмисне відмовилися від розповідей про колоритного холостяка Нестора Шуфрича, дітей перших осіб держави – Андрія Ющенка, Євгенію Червоненко чи світових зірок шоу-бізнесу. Мова піде про тих, хто поруч, хто реальний і досяжний, хто живе у Львові.

VIP-холостяк №1: Тарас Батенко
Молодий, інтелігентний, розумний, спортивний чоловік із блискучою кар’єрою – ось такі епітети відразу згадуються, коли розповідаєш про Тараса Батенка. На свій 31 рік він устиг здійснити вже дуже багато. Часто про Тараса пліткують, намагаються підгледіти якусь втаємничену кохану, та поки що ця сторінка життя заступника голови облдержадміністрації для більшості закрита.
Тарас Батенко захоплюється культуризмом. Думаю, через це він звертає увагу на тіла інших. Своєрідним ідеалом для Тараса є відомий американський кіногерой Стівен Сігал.
Наш VIP-наречений дуже багато читає. Його особиста бібліотека налічує кілька тисяч книг. Особливо він захоплюється мемуаристикою та історією авторитарних режимів на пострадянському просторі. Тарас, окрім всього, ще й інколи малює карикатури. Друзі розповідають, що, спілкуючись з людиною, він непомітно для співбесідника може накидати його карикатурний портрет.
Тарас Іванович має власну двокімнатну квартиру в хорошому районі Львова, проте живе з мамою. Їздить на службовому авто. Надає перевагу діловому стилю одягу.
Щодо його любовного досвіду, то пліток назбиралось чимало. Усі чекають, коли вже можна буде погуляти на весіллі віце-губернатора і що ж це має бути за особлива наречена. Тарас популярний серед жінок. Розповідають, що одного разу на день святого Валентина одна з його університетських студенток, мабуть, до безтями закохана в молодого викладача, надіслала йому анонімне освідчення. Хоча Тарас це намагався приховати, його очі світилися радістю.
Як залицяльник красень Тарас щедрий та уважний. З ним можна гарно провести час у львівській кав’ярні, замовити дорогого коньяку (а це його улюблений напій) і годинами слухати “придворні” історії перших осіб Львівщини. Потонувши в карих очах Тараса й захмелівши від коньяку та відвертостей, можна захотіти залишитись з цим цікавим чоловіком назавжди.

VIP – холостяк №2: Андрій Заліско
Йому вже трохи за тридцять, його фото можна побачити на львівських вітринах, його пісні лунають в ефірі радіостанцій, його кліпи транслюють по телебаченню, він має власний сайт, уже випустив кілька альбомів, у доробку успішна сольна програма та гастролі... І при цьому всьому серце вишуканого та популярного чоловіка одиноке, він ще не знайшов ЇЇ – єдиної та коханої.
Нині Андрій розповідає, що хотів би поєднати свою долю зі скромною, простою, доброю дівчиною, обов’язково українкою. Є і табу – жінки, котрі займаються шоу-бізнесом. Проте це зараз він так каже, а кілька років тому йому, як і більшості чоловіків, подобались жінки, схожі на кінозірок. У своєму інтерв’ю у 2002 році Андрій Заліско зізнався, що мріє провести шалену ніч із Селін Діон. “Якщо мені вдасться познайомитися з Селін, я обов’язково запрошу її на каву, а потім – самі розумієте... Якщо вона мені відмовить, тоді “візьму” її силою... Чесно кажучи, я люблю такий секс, який поєднує шкіряні костюми з батогами, та диких дівчат зі скаженими звичками, які співали б мені під час “цієї справи”. Тому Селін Діон для мене найкраща кандидатура”, – сказав Заліско. Але сьогодні Андрій подорослішав і з цих слів сміється.
Андрій Заліско дуже простий і неперебірливий у побуті. Ранок починає з кефіру, страви любить усілякі, головне – щоб не було смаженої цибулі, з алкоголю – п’є сухе червоне вино, їздить на “Жигулях”. А для робочих поїздок використовує мікроавтобуc Ford Tranzit.

VIP-холостяк №3: Михайло Сендак
Це ж як рідко буває, що одна з найвищих посадових осіб області – холостяк. 57-річний Михайло Сендак уже кілька років удівець. Він має двох дорослих дітей і усиновленого внука шкільного віку. Незважаючи на свій вік, Михайло Дмитрович ще повний сил. Він стильно одягається, енергійний, жартівливий, простий і доступний. Його справжніми чоловічими рисами характеру є витривалість та упертість. Львів’яни це могли спостерігати в його політичних протистояннях. Інколи він міг не мати рації, та своєю позицією не поступався – ішов напролом.
Михайло Сендак матеріально забезпечений, має у власності кілька об’єктів нерухомості, автомобіль. У нього впливові знайомства. Для прикладу, для багатьох наших земляків не таємниця, що голова обласної ради товаришує з місцевим олігархом Петром Димінським.
Як розповідають друзі, Михайло Сендак акуратний і всю хатню роботу вміє робити сам. У нього чудове хобі – розарій. Щодо вподобань до прекрасної статі – то це слабке місце Михайла Дмитровича. У кожній жінці, як досвідчений квіткар, бачить троянду. Подейкують, що він надає перевагу юним бутонам з красивими формами.
Однак великою перепоною на шляху тієї жінки, яка захоче стати супутницею нинішнього голови облради, буде обіцянка Михайла Сендака, яку він дав собі, коли востаннє прощався з дружиною, – ніколи більше не одружуватись.

VIP-холостяк №4: Рустам Курбанов
Рустам Расулович – чоловік східного типу, українець з узбецькими коренями. Він, як і більшість згадуваних тут чоловіків, працеголік, цілеспрямований, принциповий. Рустам Курбанов, що б не казали про нього його опоненти, яскрава постать львівської журналістики. Він в одній особі і головний редактор, і власник, і засновник відомої вже понад 10 років газети “Суботня пошта”. Високий брюнет з карими очима та сильним характером відразу впадає в око жінкам. Він педант у всьому – одяг, аксесуари, їжа. Рустам Расулович любить виглядати стильно, любить щоб краватка гармоніювала з костюмом, любить модні парфуми, а в його взуття можна дивитись, як у дзеркало. Серед напоїв надає перевагу віскі та каві, гурман м’ясних страв.
Наш потенційний наречений – людина спортивна, фанат футболу та боксу. Намагається не пропускати трансляції цікавих матчів.
Через те, що в Рустама Расуловича є такі риси характеру, як упертість, затятість та прямолінійність, з ним не завжди легко знайти спільну мову. Щодо протилежної статі – то наш герой не сприймає жінок, як таких собі ляльок, у яких гарна оболонка та порожнеча всередині. Він поважає розум, шарм, широкий кругозір. Загалом у поглядах на жінок Рустам Курбанов мислить, як справжній чоловік загадкового для нас Сходу. Не любить нічого робити вдома. Він знає, що повинен заробляти гроші, усе інше – обов’язки жінки. Хоча інколи сам готує своє улюблене м’ясо.
Здавалося б, що цей чоловік – це “кам’яна стіна” – він часто жорсткий та непримиренний, проте десь у душі, куди доступ мають лиш дуже близькі люди, він мріє про подорожі гірськими країнами та про хатинку десь у горах...

VIP-холостяк №5: Арам Караков
Арам став львів’янином після того, як змушений був покинути рідну Вірменію. Деякий час намагався займатись комерцією, та друзі нагадали йому, що Божий талант закопувати не можна, і повернули його до перукарського мистецтва. Його клієнти – імениті жінки та чоловіки. Але назвати його просто перукарем буде, мабуть, неправильно. Це ціла філософія життя.
Арам любить класику. Наприклад в одязі, бо це комфортно. Грає на саксофоні. Музику розуміє усіляку, окрім “хеві метал”. Щодо їжі – то готувати любить більше, ніж їсти. Не любить лиш кислого та солоного. Серед напоїв надає перевагу хорошим, витриманим винам або невеликій кількості віскі. Відчуття сп’яніння йому неприємне. Спиртне сприймає як приправу чи символ.
Він переконаний: одружиться лише тоді, коли не відчуватиме жодних сумнівів. І тоді він буде дуже вірним чоловіком.
Якщо у вас склалось враження, що Арам просто філософ, ви помиляєтесь. Він, як і належиться справжньому вродливому вірменину, – гарячий мужчина і дуже популярний серед львів’янок. Його життя надзвичайно активне. Відпочинок – це рафтинг, походи, лижі. Якщо потрібно захистити близьких людей, він, не роздумуючи, кинеться в бійку. На своєму улюбленому авто – “Мітцубісі Сігма” – їздить завжди на великих швидкостях. Минулого року, коли він зіткнувся з автомобілем народного депутата, став навіть героєм перших сторінок газет.

VIP-наречена №1: Лариса Загородня
Ця леді – голова правління “Електрон-банку”. Лідером вона була з дитинства – найкраща учениця в школі, незмінний комсомольський ватажок. Ще школяркою побувала за кордоном у складі групи з 30 кращих активістів, яких зібрали з усього колишнього СРСР.
Лариса з відзнакою закінчила інженерно-економічний факультет Львівського політехнічного інституту. Згодом захистила кандидатську. Самотужки зробивши карколомну кар’єру, в 34 роки очолила банк. У житті вона ніколи не зупинялась, не плакала, не перекладала на інших власні проблеми. За мисленням вона – стратег. Усе, за що береться, доводить до кінця.
Слухає Баха та Шуберта. Любить класичний живопис і захоплюється архітектурою старих міст. Багато читає. Її життя – це робота й трішки дім. Своє сім’єю вважає сина Сергія, котрий, до речі, пішов слідами матері.
Лариса завжди тримає себе у формі. Вже дев’ятий рік вегетеріанка. Це для неї ціла філософія харчування, яка потребує глибокого осмислення. Шість років тому вперше стала на лижі.
Приватне життя вона ховає за сімома замками. Тому нам не вдалось розпитати про її уподобання щодо протилежної статі. Її друзі подейкують, що це мусить бути достойний чоловік. Якщо перед тобою така жінка, ти повинен хоча б відповідати їй, якщо не перевершувати. Чоловіки, з якими Ларисі подобається спілкуватись, – розумні, врівноважені, цікаві, вольові, успішні та рішучі.

VIP-наречена №2: Парасковія Дворянин
Хто наважиться боротись за серце цієї красивої і розумної жінки, повинен знати, що його конкурентом стане... робота Параски. Дівчина з рідкісним іменем – справжній працеголік. Параска закінчила факультет журналістики й відтоді присвятила цій професії всю себе. Нині вона керує відділом регіональних новин телерадіокомпанії “Люкс”.
Cвоїм найбільшим досягненням вважає 12-річну доньку Олю. Параска інколи називає себе нестерпною. Вона дуже наполеглива. Викладаючись на роботі, цього ж вимагає й від інших, але вважає, що сумлінним працівникам варто пробачати помилки. Як справжня галичанка Параска мріє, щоб Львів став яскравим містом, схожим, наприклад, на Вроцлав, а як романтична жінка мріє поїхати до Праги та Венеції.
Хобі в чарівної телеведучої різні. Вона багато читає. Серед улюблених книг називає “Гру в бісер” Германа Гессе. Цікавиться львівська журналістка й психологією, любить старі радянські фільми, а також фільми “Кралечка” і “Життя як диво”. Із нестандартних захоплень у Параски є любов до хатніх порядків – вона, наприклад, дуже любить рівненько складати речі в шафі.
Друзі кажуть, що з Параскою завжди є “відчуття ліктя”. Вона настільки хороший друг і так уміє слухати, що багато хто навмисне ходить до неї виговоритись. Друзів у неї достатньо, тому в день свого народження вона, як правило, “тоне” у квітах. У дечому вона людина настрою, інколи це залежить від одного лиш слова. У неї також багато друзів-чоловіків. Через її успіх, фаховість та помітність багато хто їй заздрить.
Як же краще знайти дорогу до серця цієї успішної жінки? Параска як представниця прекрасної статі любить подарунки – парфуми, гарну білизну, хустинки, які можна пов’язати на шию. До речі, улюблений колір – червоний. Інколи смакує солодощі та “Мартіні”. Букети подобаються тоді, коли вони з різних квітів, але важливо, щоб з польових чи городніх.

VIP-наречена №3: Наталка Карпа
Вона не випадково народилась у розпал літа, та ще й у рік Півня – якщо співає, то запальні латиноамериканські мелодії, якщо веде програму, то про екстрім, якщо зачіска, то це 266 косичок... А додайте ще романтичне серце та темперамент... Уявіть, як ця жінка вміє кохати! Недарма за знаком зодіаку вона левиця!
Дівчина закінчила факультет сімейної медицини Львівського медичного університету ім. Д. Галицького та вечірнє відділення факультету лінгвістики “Львівської політехніки”. До слова, у медуніверситеті отримувала відразу три стипендії: звичайну, ім. В. Чорновола та американську – Марії Леони, яку отримують студенти, що беруть активну участь у соціальному житті.
Щоб змалювати її темперамент, розкажу одну історію. Наталка часто виступає на заходах федерації боксу. Одного разу в перерві між важливими боксерськими поєдинками вона під час виступу раптом відчула, що топ на ній розстібнувся. До речі, весь костюм складався зі спіднички та цього топа (курточку вона перед тим зняла). Тримаючи в одній руці мікрофон, другою вона пробувала потрапити в рукав жакета. Десь під кінець пісні курточку вона все-таки вдягнула й застібнула. Нічого не залишалося, як витягнути топ з-під жакета й продемонструвати його глядачам зі словами: “От що означає справжній темперамент!”.
На чоловіків співачці щастить: її менеджер, перукар, творець веб-сайта – не лише члени команди, а й хороші друзі. Та й одяг для неї шиє мужчина – Ніко, за плечима котрого досвід роботи в маестро кравецького мистецтва – Кардена. Ніко створював моделі для таких зірок, як Вітні Х’юстон та Тіна Тернер. До речі, фасон золотистого шкіряного костюма, у якому “перша леді” рок-музики любила з’являтися на концертах, Ніко скопіював й для Наталки, ось тільки колір обрав ніжно-сріблястий.
У коханому чоловікові хоче бачити опору, бути з ним, як за “кам’яною стіною”. Прагне біля сильного мужчини відчути себе слабкою. Коли знайомиться з чоловіками, звертає увагу на взуття та годинник. Тип її чоловіка – Джордж Клуні чи Ерос Рамазотті.
Щодо подарунків, то для Наталі важлива власне увага та гарні слова. Її улюблені квіти гладіолуси, а парфуми – Lancom Poem. З напоїв любить коньяк. Коли має натхнення – любить готувати. Її хобі – вишивати хрестиком маленькі картинки. Наталка сама водить авто, нещодавно придбала нове – “Мазду 3”.

VIP-наречена №4: Любов Сорокіна
До нашого рейтингу потрапила ще одна яскрава журналістка. Люба Сорокіна – досвідчений журналіст, донедавна – власний кореспондент телеканалу “1+1”, нині працює на іншій студії. Вона самостійна, впевнена та амбітна. Мешкає одна, водить службове авто. Багато телеканалів пропонували їй роботу, та Люба знає собі ціну й у виборі дуже уважна.
Успішна журналістка любить комфорт – одягається в зручний одяг і мріє про власне авто. Як і більшість представників ЗМІ, Люба комунікабельна та компанійська. А ще вона надійна. Пригадую, як приємно було спостерігати за її сміливістю та рішучістю у грі “Форт Буаяр”.
Люба – дівчина дуже солодка. Сама себе називає постійним клієнтом львівських цукерень. Тому буде рада подарункам у вигляді шоколаду, цукерок чи тістечок. Хоча на її фігурі це не позначається. Попри весь свій азарт у роботі та силу характеру, Люба доволі тендітна жінка. У чоловіках цінує інтелект та почуття гумору. Завдяки професії та власному характеру вона побачила в житті багато, тому по-справжньому зацікавити її можна лише нестандартними речами.
Щодо їжі – називає себе “балуваною”. Любить, щоб страва виглядала естетично й була смачною. Якщо їй захочеться вам догодити, вона приготує своє фірмове блюдо – фаршировані перці з рисом і м’ясом. Надає перевагу сухим винам або лікеру “Бейліз”.
Свій характер Любов називає складним, недоліком вважає те, що постійно запізнюється. Але, повірте, її достоїнства вагомо переважають. Таку сильну і, до речі, постійно усміхнену жінку варто почекати.

VIP-наречена №5: Юлія Пігель
Вона – відома фотомодель, поетеса, художниця, знана загалу більше за романтичним псевдо Рута Вітер. Ця юна дівчина вже встигла попрацювати з найкращими львівськими фотомитцями. А одного разу вона позувала відразу для 24-х львівських фотографів, причому кожен її побачив іншою.
Рута Вітер нині є аспіранткою Львівської національної академії мистецтв. Закінчила кафедру моделювання одягу. Автор колекцій: “Мрійниця”, “Поезія кохання”, “Світло і тінь”, “Твій сон біжить по колу”, а також створеної за мотивами української народної іграшки колекції “Жила-була лялька”. У своєму доробку має реконструювання костюмів співачки Соломії Крушельницької – костюм Єлени з опери Арріго Бойто “Мефістофель” та костюм Мадам Баттерфляй з однойменної опери Джакомо Пуччіні. Крім того, вона автор збірок віршів “Кожен колір – кохання” та “Повернутися іншою”, художниця, а ще – учасниця багатьох конкурсів краси, зокрема переможниця “Міс “Чарівна винниківчанка”. Її живопис презентувався на багатьох виставках, зокрема в Польщі. Кажуть, що деякі поляки викладали чималенькі суми за її незвичайні картини.
В одному інтерв’ю вона розповіла про походження свого псевдо: “Я дуже люблю змінювати образи, саме тому вирішила назватися Вітром. А червоний, вогняний – це мій улюблений колір. Письменник Ігор Павлюк назвав вогонь червоним вітром. Так, власне, і виглядає моя душа. Хоча деколи я перетворююся на справжнє цунамі, а деколи – на легкий морський бриз...”.
Юлія Пігель називає себе інопланетянкою. Розповідає, що живе замкнена у своєму світі образів, кольорів та віршів і дуже рідко пускає когось туди. А земне життя для неї – лише гра, у якій вона почувається головною героїнею якоїсь вистави. Жити в іншому вимірі Юля має можливість завдяки батькам: вона практично не виконує жодної хатньої роботи і, зрозуміло, не заробляє грошей. Вона обрала вічне.

Наталія Ковтун, "Аргумент Газета", 15.02.2006 14:26:11
Print Version
 

Відзиви

kjhl, 22.02.2006 12:15:32

lkjjjjjjjj
 

автор, 20.02.2006 11:38:32

до аааа! Фотки є в газеті, але це ж лиш передрук.
 

аааа, 19.02.2006 22:01:24

А де фотки? Автор недопрацювала!
 

Я, 19.02.2006 16:01:59

Смішні ви всі такі!Тільки то і можете що про СРАКИ говорити!!!!!
 

Я, 19.02.2006 15:59:36

Смішні ви всі такі!Тільки то і можете що про СРАКИ говорити!!!!!
 

не-відьма, 19.02.2006 00:25:09

Who is ПАРАСКА and what is велика СРАКА!?
 

gabr, 18.02.2006 19:15:38

А мені особисто більше Карпа подобається. А те, що вона не заміжня... ну тут вже вибачайте. Хоч я не проти
 

н., 17.02.2006 23:18:08

чому, ви ВЗ та ЗІК паплюжите Параску і інших хороших людей? ваші ІР у бігмірі чітко засвічені... зливайте воду сцикуни
 

н., 17.02.2006 22:59:33

Парася, ти єдина і неповторна королева мого серця. Плюнь на все і давай нарешті буде разом
 

AS, 17.02.2006 18:42:38

А чому про Юрку Шведу не написали, оце холостяк!
 

Дженіфер Лопес, 17.02.2006 18:37:02

Де можна подивитись фото Параски Дворянин, а саме її нижньої частини? Обізнаних уклінно прошу дати ссилку на фото, хочу подивитись на ту розкішну п"яту точку, через яку вирує стільки пристрастей. Невжеж більша і краща дупця у тої Параски порівняно з моєю???
 

Зі сторони, 17.02.2006 18:21:50

Сказати чесно, всіх чогось не вистачає. І той хто думає, що йому всі заздрять, насправді сам у заздрощах живе!!! Не обсирайте один одного!!! Майте добрі думки і наш світ: мій, твій, їхній стане кращим! Нехай кожен пише те, що не побоявся б сказати вголос (не на сайт, ніби-то анонімно, адже насправді, вичисляють усіх, якщо не спецслужби, то Доля. А ти хочеш, щоб проти тебе постало те, що ДОСКОНАЛЕ? А воно нас терпить і нам прощає!!! Я бажаю добра усім, тому що від того насамперед стає добре мені!
 

Галя, Галя..., 17.02.2006 13:55:28

Вийшов один і сказав курінному: Я комсомолець! СтріляЙ!!!!
 

Попередньому, 17.02.2006 12:31:51

От ти, бовдуре (бовдурко), своїм останнім реченням себе й видав(ла). У вас у "Поступі" всі такі тормози? Це ти всі ці писульки проти Параски нахерачив чи у вас у "Поступі" ще хтось вміє заходити в Інтернет? Скажи чесно: ти -- Галя?
 

автор, 17.02.2006 12:25:36

Доавтора! У житті кожен судить по собі.
 

автор, 17.02.2006 12:24:10

Доавтора! Чому стільки негативу? Жіночі дупці недають тобі спокою:))))
 

Про Параню -2, 17.02.2006 12:14:20

Параня дійсно нещасна і пишу про це зі співчуттям. Її фальшивим "чіз" жінку не обдуриш. Не вийшло з одним, другим, третім - і врешті - решт особиста невлаштованість переросла в бурхливу діяльність, яка покликана цю невлаштвованість приховати. А Садовий для неї - це просто маленький ідол без якого Параня ніколи б не стала "начальством". А для неї це завжди було дуже важливо. І, повірте, коли Параня трясла газеткою "Самопоміч" і доводила поступівцям, що "так і має виглядати справжня газета", вона дісно нерозуміла наскільки жалюгідною виглядала в наших очах і вона і її позиція.
 

До автора, 17.02.2006 11:58:13

Наталка, не кіпішуй, KJR- не він, а вона. В ПАРАСКИ справді велика СРАКА, до речі, у тебе теж не маленька. Так що не переймайся. До речі, тобі багато хто подобається, серед них половина -не варті ні мого, ні іншого мізинця.Цілую
 

п, 17.02.2006 11:16:40

У параски все нормально в особистому житті - у неї велика родина, хороша донька і з колишнім чоловіком у неї прекрасні стосунки. А якщо її називали люди, котрих опитували, то свідчить, що чоловіки її важають привабливою жінкою, так що ПроПараню ви не праві.
 

автор, 17.02.2006 11:14:34

Пропараню! Якщо думати за такою логікою як ви, то всі успішні люди не зреалізували себе в житті і просто сублімують у роботі. А можливо Ваше зверхнє ставлення до фахових колег по професії, просто прихована заздрість?
 

Про Параню, 17.02.2006 11:01:03

Параска просто нещасна жінка. Вона не знайшла себе в особистому житті і тому намагається зреалізувати себе в кар єрі. А її вірнопідданство Садовому, яке межує з непристойністю, це просто комплекси вдячності за допущеність до корита. Ігор
 

автор, 17.02.2006 09:51:49

Параска справді непересічна особистість, адже вона найбільше не дає спокою дописувачам Вголосу.
 

н, 16.02.2006 22:41:15

а мені Параска видається навіть й дуже сексуальною жінкою... коли бачу її то зразу ж фантазії про секс із цією красунею виникають... я собі уявляю, яка вона в ліжку прикольна... Параска - ти сама-сама сексі жінка у світі. побачимось
 

, 16.02.2006 19:59:34

Андрій Садовий народився 19 серпня 1968 року. Мати – учителька. Батько – інженер-постачальник на ЛАЗі. Разом із батьками та молодшою сестрою Іриною Андрій мешкав спершу в районі Наукової, а згодом сім’я переїхала на Сихів. Дитинство Андрія Садового минуло безхмарно. У школі „хлопченя з розумними очами” "відзначалося дошкою пошани" – у табелі маленького Андрійка Садового - суцільні „п’ятірки”. Однак, вельми похвальне прагнення до навчання чомусь закінчилося після вступу до Львівського технікуму радіоелектроніки, де Андрій Садовий легко і невимушено, а, головне, рекордно швидко проходить шлях від відмінника до трійочника, тобто хлопчик, якого гладять по білявій голівці розчулені учителі, перетворюється на аутсайдера, який вважається студентом лише завдяки душевній доброті окремих представників педагогічного колективу. Хто зна чим пояснювались такі метаморфози у світогляді майбутнього громадського діяча: може, хлопець випав з-під сфери впливу дбайливої матері, а, може, „забити на науку” спонукало надмірне бажання фінансової самостійності, що відтоді назавжди оселилося в душі Андрія Івановича. Сам Садовий любовно і з гордістю згадує своє трудове минуле: перші гроші він заробляв, рубаючи на базарі м’ясо. Це заняття, вочевидь, виявилося для нашого героя значно цікавішим, аніж слухання лекцій викладачів технікуму. Але стверджувати, що навчання у технікумі Андрію Івановичу нічого корисного не дало, було би несправедливо. У своїй “альма матер” Садовий набув друзів, частина з яких залишається з ним і по сьогодні. Найпершим у цьому контексті слід згадати беззмінного водія Андрія Івановича – Сашу Войкіна. Простий і добродушний чоловік вже багато років ходить усюди тінню за своїм більш успішним однокурсником. Саша – цікавий персонаж у біографії Андрія Садового. Йому єдиному вдається без загрози для займаної посади і розміру платні публічно, в лоб, і не спотворюючи лексику надміру розумними словами, критикувати вчинки шефа. Саша Войкін навіть зовні напрошується на асоціацію із Санчо Панса, тільки от Андрій Садовий зовсім (у тому числі й зовні) не подібний на Дон Кіхота. Друга за значимістю дійова особа в історії під умовною назвою “Як Андрій Іванович технікум закінчив” – Роман Андрейко, для якого дружба із Садовим, як і для самого Садового, тільки з іншої причини, згодом у житті стала ціннішою за отриману у навчальному закладі освіту. На відміну від Андрія Івановича цей хлопець вчився добре і після закінчення технікуму у 1987 році пішов у “Політехніку”, а „трієчник” Андрій -- до війська. Дороги друзів у цьому місці розходяться, але не минуло й десяти років, як вони знову перетнуться. Отже, чесно виконавши свій громадянський обов’язок перед радянською державою, Садовий повертається „на гражданку” і береться за розум. У 1987 році вступає у “Політех” на факультет електронних пристроїв та приладів, які паралельно і звісно ж за гроші збирає на “Львівприладі”. Регулювання електронної апаратури – офіційний хліб Андрія Івановича аж до 1990-го. Але жити на одну зарплату – не є життєвим кредо Андрія Садового. Для молодого хлопця навколишній світ – це суцільні спокуси. Він усвідомлює, що отримати можна все. А якщо точніше, то все можна отримати за гроші. Починається “гендель”. Андрій Іванович спершу возить на продаж до Польщі і з Польщі різні дрібнички. Факт не підтверджений, але знайомі Садового “із тамтих лят” стверджують, що серед інших і йому львівські жінки завдячують задоволенням вбиратися у імпортні капронові колготки. На гроші, виручені за шкарпетково-панчішні вироби можна було собі уже щось дозволити. Щось, але далеко не все. І такий стан справ не міг задовільнити Андрія Садового, тим більше, що зароблене у такий спосіб “легким хлібом” назвати було важко: перетягування торбів через кордон – каторжна праця, яка до того ж каралася радянським законодавством. Справи Садового суттєво покращилися, коли він вийшов на доступ до електронних ваг. Як виявилося, попит на дефіцитний тоді товар у Польщі був просто шалений. Андрій Іванович швидко заробив досить, аби найняти “човників” і врешті припинити ризикувати особистою свободою і “кинути з рук тяжке”. Але окрім цього, епізод із електронними вагами став для Андрія Садового добрим початком справи, розгорнутої з часом під вивіскою “Галицьких інвестицій”. Настав 1991 рік, Радянський Союз розвалився, Україна отримала незалежність, а люди – ваучери. На агонізуючому тілі економіки країни надувалися мильні бульки. До створення однієї з таких у Львові мав безпосереднє відношення Андрій Садовий. “Галицькі інвестиції” – перший і наразі єдиний для Садового справді успішний проект, з огляду на не дитячі розміри отриманих тоді прибутків. За великим рахунком, усе, що тепер має Андрій Садовий і зрештою сам Андрій Садовий, “яко” людина що претендує на політико-економічні впливи у місті -- результат доволі сумнівної діяльності “Галицьких інвестицій”. З надзвичайно високою ступінню вірогідності автором приватизаційної схеми, яка для Андрія Івановича спрацювала із максимальним ККД, вважається небезвідомий нині публічний політик з табору НСНУ Богдан Буца, який на той час обіймав посаду начальника місцевого управління Держмайна України, а згодом поїхав до Києва і довгий час у статусі заступника керівника ФДМУ виконував роль правої руки Юрія Єханурова, а у якийсь, щоправда, короткий момент навіть офіційно виконував обовязки самого керівника. Богдан Буца для багатьох львівських бізнесменів та політиків був та залишається фігурою знаковою. Низько в пояс мусів би кланятися йому наприклад власник торгової мережі “Інтермаркет” Роман Шлапак, або ж широко відомий професійний з огляду на кількість каденцій проведених у Верховній Раді народний депутат Тарас Стецьків. Але станом на нині найкраще робити це, себто кланятися в пояс Богдану Буці вдається саме Андрію Садовому, який завдяки комерційному генію Буци примножив свої статки, ставши власником акцій Львівської пивоварні, Мікроприладу, Стрийських маслозаводу та заводу бетонних виробів, Радехівського цукрового заводу, двох львівських АТП та стількох же ж науково-дослідних інститутів в числі яких і “Львівприлад”, де, як уже було написано, у юності корпів над паянням мікросхем. Але найбільш вдалим придбанням того часу виявився Трест із будівництва ліній високовольтних електропередач, який працює і нині, зветься “Південьзахіделектромережбуд” і директором якого вже майже рік, як офіційно рахується Андрій Іванович Садовий. З фінансової точки зору час “Галицьких інвестицій” був зоряним часом Андрія Івановича. В його кишенях опинилися справді великі гроші і Садовий вирішив, що пропивати їх було б не раціонально, тим паче, і це ще один штрих до портрету, що Андрій Іванович не п’є. Не п’є принаймні у тому розумінні, яке зазвичай у нас вкладається у це поняття. Річ у тім, що на краплю більше ніж скланка сухого вина, або 50 грамів „Хенесі” від якого у характерні періоди безгрошів’я у Андрія Івановича трапляється печія, змушують нашого героя втрачати голову. Близьке оточення було свідками різноманітних кумедних випадків, які траплялися з Садовим після вживання алкоголю. Кажуть в Андрія Івановича у такому стані розвязується язик, він набуває вальяжно-нахабного вигляду і меле несусвітні дурниці. Але Андрій Іванович свою слабкість знає і стримується. Отже повернемся до розмови про гроші. Андрій Садовий їх заробив і робив спроби примножити. Капітал уклав в бізнес найрізноманітніший: від туристичного до енергетичного, але станом на сьогодні майже все втратив. Андрій Іванович – далеко не найкращий управлінець (дехто просто називає його бездарним) і не зміг дати собі раду з людьми, які відійшли від нього, забравши зі справи частину статків. Більшість тих з ким Садовий починав свої бізнеси, сьогодні якщо не числяться його ворогами, то принаймні залишилися незадоволеними співпрацею і десятому заказують не мати з ним справу. Отже з потужних працюючих на Андрія Івановича підприємств зараз залишився сам лише Трест, який приносить прибуток, хоча це не заважає його працівникам по чотири місяці не отримувати зарплати. До речі, звичка не віддавати найманим працівникам обіцяні гроші для Садового теж виявилася згубною. Піддаючись їй легко і не задумуючись, Андрій Садовий налаштував проти себе добру половину львівських журналістів, які пройшли школу роботи на “містечкових олігархів” в тих ЗМІ, що зараз складають медіа-холдинг Садового. Початок цьому медіа-холдингу був закладений у 1993 році, коли Андрій Садовий, Тарас Стецьків, Олександр Кривенко та Ігор Копистинський стали засновниками ТРК “Люкс”. Останній при цьому виконував функції генерального директора компанії, а нинішній її керівник, згадуваний вище друг юності Садового Роман Андрейко був на той час там звичайним технічним працівником, якого усі кликали “Рома – атвьортка”. Заради справедливості мусимо відзначити, що Роман Андрейко (для Андрія Садового просто і по-сімейному “Ромаріо”) виявився чоловіком просунутим, надзвичайно, а часами навіть надміру прагматичним, і, що головне, із неабиякими управлінськими задатками. З часу його призначення на посаду генерального директора ТРК “Люкс” кампанія почала розвиватися. Винятково до заслуг Андрейка треба відносити факт, що ТРК “Люкс” є не те щоби самоокупним, а прибутковим медіа-проектом Андрія Івановича Садового, в свідомості якого засіб масової інформації – забавка для недбалого користування у власній економіко-політичній грі. Роман Богданович Андрейко ж сприймає підпорядковану йому телерадіокомпанію як чистий бізнес. Наступною медіа-забавкою Андрія Садового стає заснована у жовтні 1997 року міська щоденна газета “Поступ”, відроджувати яку зі спочилого в Бозі “Post-Поступу” за гроші “містечкового олігарха” погодився легендарний львівський журналіст Олександр Кривенко. Щоправда вже через кілька місяців після виходу першого номера “Поступу” в світ (грудень 1997 року) співпраця між Садовим і Кривенком закінчилася і відтоді не відновлювалася за жодних обставин. Фінансувати міську газету Андрій Садовий вирішив з огляду на наближення виборів до парламенту та місцевих рад у яких він мав намір взяти участь. На той час Андрій Іванович встиг заангажуватися до політичного процесу Львова й вступив до лав партії “Реформи і Порядок”, яку тоді на місцевому рівні, шляхом блискучої реалізації хитромудро продуманих комбінацій, феєрично осідлав Тарас Стецьків. Стосунки між Стецьківим і Садовим, щоправда, були дещо підіпсованими вже тоді. З часом колишні “соратники” й узагалі перетворяться на запеклих антагоністів, але у 1998-у їхні інтереси ще не перетиналися: Тарасу Степановичу була потрібна Верховна Рада, Андрію Івановичу – тільки міська. Ті вибори стали для Садового напрочуд вдалими: він пройшов у міську раду сам і провів туди біля десятка своїх хлопців, очолив фракцію ПРП та комісію з економічної політики, яку міський голова Василь Куйбіда скасував під самий кінець каденції, коли опозиційна щодо нього риторика “групи Садового” перейшла за межі пристойності. Сам факт успіху у виборчій кампанії, результатом якого серед іншого став обставлений атикварними меблями особистий кабінет в приміщенні Ратуші, надихнув схильного до авантюр Андрія Івановича Садового і спонукав до будівництва планів ще більш сміливих і амбітніших. Садового приваблює крісло господаря Ратуші і він починає готуватися до його штурму. Тоді, аби створити собі імідж управлінця він до своїх двох вищих політехнічних освіт (друга, за спеціальністю “фінанси і кредит” здобута ним одразу після першої) додає диплом брюховицького відділення Академії державного управління при Президентові України. Для легітимізації появи на публіці в ролі науково-підкутого громадського діяча перетворює створений раніше Фонд розвитку Львівщини на Інститут розвитку міста а задля чарівного перевтілення себе в дбайливого господарника ініціює обрання себе головою спостережної ради ВАТ “Південьелектромережбуд”. Невдалі пошуки образу, привабливого для виборців – ще одне слабке місце Андрія Садового. Постійне перепозиціонування себе в залежності від контексту виснажує його: Андрій Іванович спершу прагне видаватися успішним бізнесменом, потім, намагаючись позбутися цього іміджу відрощує довгі біляві пасма, вбирає окуляри й намагається скидатися на інтелігента в третьому коліні, що оперує науковими термінами типу “точка біфуркації”, але при цьому вперто каже “поЧта” і “цейтнот часу”. Ще пізніше йому видається, що люди охочіше голосуватимуть за “ в дошку свого” і він натягуючи оранжеву каску на голову говорить у камеру: “Ми будівельники...”, або вилазить на швидкоруч організовану під ЖЕКом барикаду й голосно кричить закликаючи подати на всіх в суд. Проблема в тому, що жоден з цих образів Андрію Івановичу не пасує, бо жоден з цих образів не є щирим. Львівський виборець таку нещирість тонко відчуває – на виборах мера 2002 року, до яких Садовий готувався довго і самовіддано, він програв. Кинувши усі сили на боротьбу із тодішнім керівником міста Василем Куйбідою, але будучи позбавленим політичної підтримки, Садовий призупинив членство у ПРП і фактично розчистив дорогу Любомирові Буняку, який вискочив за три місяці до виборів, як чорт із табакерки, провів нахабну кампанію, пообіцяв наївним львів”янам три мішка вовни і врешті отримав безсоромну перемогу над усіма хто сумнівався. А сумнівався саме Садовий. Але Андрій Іванович був невпевнений не у Буняку, а у власних силах та спроможностях. Перспектива осісти в центральному будинку на площі Ринок дуже приваблювала його, але одночасно й лякала. Як лякала його й цілком реальна перспектива поразки. Це була внутрішня паніка, яка вже навіть після реєстрації кандидатом у міські голови Львова не дозволяла Садовому з певністю відповісти собі на запитання: піде він у цій боротьбі до кінця, чи ні. Припускаємо, що схожі “муки творчості” терзають Андрія Садового і впереддень мерської кампанії 2005 року. Але, аби остаточно підбити підсумки попередньої зазначимо, що він прийшов до старту із третім результатом. Поразку, до честі Андрія Івановича буде сказано, пережив стійко: влаштував скромну гулянку соратникам, заснував ще два не менш скромні медіапроекти (журнал “Місто” та журнал “Україна”), продовжив поглиблювати засновану на громадських засадах співпрацю з польським істеблішментом і, здається, назавжди викинув із голови ідею спеціального статусу для Львова, яку під час виборчої кампанії палко обіцяв відстоювати навіть якщо не стане мером. Незрівнянно більшим позитивом від мерської кампанії 2002-о стали зміни у особистому житті Садового – він врешті-решт одружився з елегантною, вишуканою, розумною Катериною Кіт. Мистецтвознавець із здавалось би бездоганним смаком, вона стала Садовому відданою дружиною, підтримуючи усі його амбітні починання. Влітку 2002 року вона подарувала Андрію Івановичу першого сина, якого нарекли Іваном Павлом. Зараз у Садового вже двоє синів, молодшого назвали Тадеєм. Бавити хлопців допомагають батьки – ще кілька років тому Андрій Садовий переселив маму і тата із сихівської квартири у багатоповерхівці в особняк у Сокільниках, а сам із двокімнатної занедбаної квартири на Тарнавського, яку винаймав впродовж багатьох років і аж до народження першої дитини переїхав у чудесне помешкання з видом на Алтайські озера та двір своєї “альмаматер” – Львівського технікуму радіоелектроніки. Отже, багато що змінолося в житті Андрія Івановича, але сам Андрій Іванович змінився мало. Він знову хоче у мери, хоча публічно воліє заперечувати це. Але шила у мішку не сховаєш. Найнята восени 2004 року команда польських політтехнологів, які шукали собі вихід на український ринок, „викреативила” і провадить створену під нову виборчу кампанію Андрія Садового громадську організацію “Самопоміч”, яка таки й справді здобуває сякий-такий вплив серед львів’ян. Андрій Іванович підівчився основ риторики й тепер значно впевненіше оратурствує як в натовпі ображених комунальними службами городян, так і перед об’єктивами камер рідного “Люкса”.
 

М, 16.02.2006 19:38:13

Дупа в Параски справді велика. Але мені, наприклад, подобається. А шури в неї з Березюком, а не з Батенком.
 

автор, 16.02.2006 19:28:56

KJR-ру. Це не правда. А щодо Параски, то ти й мізинця її не вартий. Це в тебе замість голови дупа!
 

автор, 16.02.2006 19:27:08

KJR-ру. Це не правда. А щодо Параски, то ти й мізинця її не вартий. Це в тебе замість голови дупа!
 

KJR, 16.02.2006 18:42:33

У ПАРАСКИ велика дупа, ще кажуть, у неї б ули шури з БАТЕНКОМ. ПРавда?
 

..., 16.02.2006 14:45:03

Параска справді хороша дівчина і Сорокіна. Класно, що на ВГолосі і такі нормальні матеріали вивішують:)
 

Про Курбанова, 16.02.2006 14:06:52

Він - не садист. Він просто негідник. Богдан
 

Старовойт, 16.02.2006 11:36:52

і про мене - я свою вже кинув. Я ж бо красень який помаранчевий.
 

Оля, 16.02.2006 11:05:12

Я Курбанова знаю. Він дєспот і садист.
 

Рожнятьвський, 16.02.2006 10:13:10

І про мене, і про мене!
 

Христина Сухоцька, 15.02.2006 23:32:42

А чому про мене не написали аргументники погані
 

., 15.02.2006 19:17:46

Виявляється у Львові нічо такі дівчата:)
 

:), 15.02.2006 18:31:57

Вітаю чуваків і чувіх з ВГОЛОСУ з першим інтернет-чатом. Як казав тов Ленін, маладци! Так тримати!!! Здєлайте, нарешті, ЗІК!
 

фуфа, 15.02.2006 18:11:06

Вона не наречена, вона вже сі вженила
 

фіфа, 15.02.2006 17:41:26

ДЕ VIP наречена Андрійка Садова
 

рідний, 15.02.2006 17:36:20

хочу жениться із Параскою, вона файна кобіта, я файний хлоп, буде вона з файним хлопом більше вдома сидіти
 

nfhfc, 15.02.2006 17:17:44

Ой, що зараз почнеться у форумі...
 
Залишити відзив
Автор
E-mail
Повідомлення
додати у вибране

Новина години

 
23.02.2006 17:21:17

Генпрокуратура не має претензій до діяльності "Нафтогазу" »

 

СПИСКИ КАНДИДАТІВ

 

НОВИНИ

 
23.02.2006 18:53:25

Андрій Шевченко заважає українцям відчувати себе людьми »

 
23.02.2006 18:47:49

Переляканий Янукович заявляє про цілеспрямований відстріл українських виборців »

 
23.02.2006 18:39:15

Янукович вирішив попіариться на ветеранах війни »

 
23.02.2006 18:19:19

Омельченко витратить на подарунки своїм жінкам 180 тисяч гривень »

 
23.02.2006 18:04:38

Садовому та Куйбіді сподобалось пиво Влада Якушева »

 
23.02.2006 17:38:20

Кандидатка на крісло франківсько мера ніколи не маніпулювала свої тілом »

 
23.02.2006 17:25:52

Починок спростовує заяву голови Львівської міської ТВК »

 
23.02.2006 17:08:57

Сайт Олійника про оману Сендака та штурмовиків Федоришина та Бубу »

 
23.02.2006 17:03:52

Львівські зелені познімали різнокольорові стрічки на проспекті Шевченка »

 
23.02.2006 16:51:08

Обкуреним януковичам не дали закрити Чорноморську ТРК »

 

Рейтинг статтей

 

Вийти заміж за віце-губернатора »

 

«Наша Україна» «кинула» Василя Куйбіду. Рух обурений. Наслідки - непередбачувані »

 

Караюча десниця Садового »

 

Людина з ополонки президента хоче призначати мера Львова »

 

Петро Олійник – губернатор елоквент. Пряма мова від людини з ополонки президента. »

 

Ваші відзиви

 

Один нюансик - Садовий під час пресухи не казав, що міліція має дослідити діяльність Степановича. ві... »

 

інфушка-пустишка... шановний пане Ковальчук. Звинувачення у "фальсифікації виборчого процесу" на адр... »

 

Це що виходить! Садовий сам висунув Садового а потім взяв його і назад засунув! Цікава піар акція , ... »

 

классссссссс... »

 

Садовий? Куйбіда? Одна біда. Голосуйте за Якушева!... »

Цікавинки

Завантаження ...

Всі новини України в одній стрічці PORTAL E-BUG
Стартова сторінка львів'ян
Lviv TOP

НОВИНИ | НАГОЛОС |СТАТТІ |ІНТЕРВ'Ю |ХРЕНІКА |ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ |ОГЛЯД ПРЕСИ |ПЕРСОНАЛІЇ |КОНТАКТИ
ГОЛОВНА | РІВНЕ | ЛЬВІВ | ІВАНО-ФРАНКІВСЬК | ТЕРНОПІЛЬ | ЛУЦЬК | ЧЕРНІВЦІ | УЖГОРОД
© VGOLOS.COM.UA. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації, наведеної в нередакційних матеріалах.

Передрук, копіювання, а також відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "ПРЕС-ТАЙМ",
ЗАБОРОНЕНО В БУДЬ-ЯКОМУ ВИГЛЯДІ, лише з .
RSS/RDF: новини – http://vgolos.com.ua/export/news/     статті – http://vgolos.com.ua/export/articles/         Написати листа: