Поновлення: 11.12.2004 - 15:07
ГОЛОВНА АРХІВ КОНТАКТИ ГОСТЬОВА ПРО НАС Зробити Домашньою сторінкою  Додати в Вибране
 

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

НОВИНИ

АНАЛІТИКА

ІНТЕРВ`Ю

ОГЛЯД ПРЕСИ

НАШІ В ДІАСПОРІ

ЦИТАTИ

ЧУТКИ

ПОЛІТИЧНА ХРЕНІКА

ТЕМА ДНЯ

ПЕРСОНАЛІЇ

РАЙОНИ ЛЬВІВЩИНИ

ВАШІ ВІДЗИВИ

Taras.Szkoda mi Ciebie jak Ty dasz sobie ...

Тарас Чорновіл у власних цитатах (газета"РАТУША") ...

Умница Тарас! Уже противно слушать все речи ...

Хай Тарас прочитає в "Ратуші" свій "принциповий" ...

123456, не варто шкодувати -- на помилках ...

реклама



Найкращі фотографії





Всі новини України в одній стрічці

Поступ

КУПОЛ

БукІнфо

Піар

Стартова сторінка львів'ян



 

    ІНТЕРВ`Ю


Олександр Фільц: "Це принцип лавини - чим більше локально люди визначаються за Ющенка, тим більше в центрі відчувають підтримку"
Олександр Фільц — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри психіатрії та психотерапії факультету післядипломної освіти Львівського медуніверситету ім. Данила Галицького, голова Української Спілки Психотерапевтів

Пане професор, чим Ви поясните такий масовий вихід людей на вулиці? Більшість аналітиків стверджували, що Україна не Грузія і в нас люди не вийдуть?

Я думаю, що на сьогодні ніхто не дасть точної оцінки чому так сталося. Це є дуже багатофакторне, багатокомпонентне явище, яке буде ще дуже детально аналізуватися. З моєї точки зору це є прецедент в сучасній історії. Прецедент полягає в тому, що люди в значній мірі вийшли самоорганізовано і є маса прикладів того, що самоорганізація людей працює досконало на відміну від того, що організатори цих заходів іноді впадають в суперечності, не знають як деякі процеси мають відбуватися і по суті є провідниками ідеї, провідниками самих заходів, але ними вповні управляти не можуть. З іншого боку можна сказати, що те, що сталося відповідає добре відомим законам масової психології. Масова психологія будується на достатньо простих принципах і для того, щоб якесь явище стало дійсно масовим і підняло багато сили, в даному випадку народної, то для цього потрібно, щоб чітко і ясно був сформований символ лідера. Не лідер як персона, а символ лідера, на який можна спроектувати багато своїх фантазій, ідей і бажань і який стає в певному сенсі стає автоматично виразником цього.
Це є перший фактор, тобто символ лідера, на який проектуються бажання і фантазії.

Другий фактор ― це фактор групового масового прецеденту, тобто достатньо, щоб в цей процес втягнулась якась тисяча людей, може початися і з двохсот людей. Якщо воно швидко обростає законом масової психології, тобто долучається до того дуже швидко, як снігова лавина, більше людей, тоді при наявності мінімальної масовості плюс символічного лідера все закономірно починає йти за законами масової психології, тобто наростати.

Масова психологія передбачає фактор розвитку масових подій, а розвиток масових подій також має свої закономірності. Масові події наростають і мають силу до тих пір, поки символ залишається повновартісним символом. Що і сталося в Україні.

Могло би статися, що символічний лідер міг би робити дуже суперечливі кроки, то тоді вступив в дію третій фактор масової психології, тобто, коли символ не справляється зі своїми функціями і не виражає всі бажання і надії у народу, то тоді ситуація різко розвертається і могла б бути загроза, що маса людей скине того лідера з п’єдесталу. Тоді різко може помінятися плюс на мінус. В даному випадку є велика загроза, що той лідер масового руху буде навіть знищений. Такий є закон.

Люди, які беруть участь у мітингах, перебувають у піднесеному стані, який можна назвати ейфорією. Чи є загроза, що піднесений стан перетвориться у внутрішню пустоту, а ейфорія зміниться масовою депресією незалежно від того чим завершиться політична криза?

Це дуже залежить від досягнення цілі, яка ставилась, і повноти досягнення цієї цілі. При абсолютній повноті досягнення цілі, що буває дуже рідко, але буває, тобто коли бажання великої групи людей буде втілене символічним і далі вже реальним лідером. Ми маємо вже елементи поступок, які лідер змушений робити, бо така вже є реальність навколишнього оточуючого світу. Ми маємо розуміти, що в даному випадку український народ як велика група не є повністю ізольованою від світового контексту і бути не може. Тобто поступово, поступово реальність зовнішнього світу ЄС, Америка, Росія, Польща починає відігравати свою роль. Це є вторгнення реальності у фантазії маси. А фантазії маси є такі, що ми і лідер можемо перевернути світ, зробити новий світовий порядок. Це є фантазії. Реальність потрохи починає тиснути.
Загальний процес відбувається наступним чином. Маса спочатку вибухає і в ній функціонують власне ті фантазії досягнення успіху. Таке враження складається, що ми можемо все. Далі на ту масу починає тиснути реальність. Ця реальність втручається у фантазії. Може наступити перший пункт розчарування. В той момент першого пункту розчарування треба створювати розумні компроміси між реальним світом зовні та настроями всередині маси.
Зараз ми маємо переваги внутрішнього масового процесу, ейфорію. Ейфорія в даному випадку означає недоврахування реальності.

Як Ви можете пояснити поведінку діючого Президента України Леоніда Кучми? Це поведінка людини, яка йде від влади чи все-таки це поведінка людини, яка вважає, що залишиться при владі якщо не в якості президента, то в якісь іншій якості?

Я би не хотів братися аналізувати поведінку Кучми без знання його особистісних речей. Пробувати здалека аналізувати це завжди наштовхується на якісь неправильні висновки. Якщо дивитися на кроки, які він робить і пробувати з того будувати якісь схеми про його можливі подальші кроки, то мабуть треба було б сказати, що він поводить зараз себе не як політик. В принципі, це неправильно. Він все-таки повинен зайняти позицію політика, а він себе веде як звичайна людина.

В його позиції видні два моменти. Це є абсолютно очевидний страх завтрашнього дня. Це цілком зрозуміло, бо він багато помилок наробив на шляху «демократизації» України. По-друге, його можуть страшити прості банальні наслідки. Якщо Україна піде не тим шляхом, яким би Кучма хотів.

З другого боку він все-таки не позбавлений мінімальної відповідальності. Не можна сказати, що це людина, яка не відчуває зовсім ніякої відповідальності. Це зрозуміло, бо у своїй біографії він відповідав за надзвичайно складну ділянку промисловості, тобто він мусив приймати рішення, він мусив бути відповідальний.

Я думаю, що його позиція зараз визначається балансом страху і відчуттям того, що якась відповідальність мусить бути. Назовні вона виглядає як якась неясна, нерішуча, бо він балансує між такими двома поважними переживаннями.

Кожна нормальна людина, яка йде від влади, напевно хоче залишити про себе якісь позитивні враження? Скажімо, взяти приклад тієї ж Грузії, де президент Шеварднадзе пішов з посади і залишив про себе останнє позитивне враження?

Шеварднадзе був високого рангу дипломатом і політиком, хоча віні виріс в радянській системі, але ми не забуваємо, що він був міністром зовнішніх справ при так званій «радянській весні», тоді коли був Горбачов. Тобто він є вишколений дипломат. Він знає певні закони дипломатичної поведінки. Крім того він є людина інтелігента і він розумів, що зі сцени треба вміти сходити.

Леонід Данилович напевно про це знає, але для себе в цій конкретній ситуації він не знає як це зробити. Його страх є вищий, ніж необхідність гідно поступити.

Чи не здається вам, що була відпрацьована технологія, що він все-таки хотів залишитися при владі, тому він і не робив подібних кроків, а пустив ситуацію на самоплив?

Я не є впевнений в цьому, бо він надто багато раз повторював, що він іде. Він говорив людям не в прямій формі «дайте мені святий спокій, мені цього вже вистачить». Не тому, що він така ліберальна і демократична людина, а тому що він, мабуть, такого доброго політичного досвіду не мав. Він все-таки є людина червоного директорату, де людей призначають і знімають. Не було такого в Радянському Союзі, щоб людина, будучи директором такої супервеликої машини, прийшла і сказала: «Дякую, досить, я йду собі на пенсію». Такого не бувало. Цей штамп поведінковий напевно в ньому дуже глибоко сидить. Він знає, що його в певному сенсі «призначили», коли він виграв вибори, але для нього це було свого роду ротація. А тепер він повинен розуміти, що мене хіба що можуть зняти. Це сидить глибше, ніж розум. Тому ми говоримо, що це є трохи не свідома позиція і він нею керується. Тобто він може тягнути до кінця, доки йому не скажуть: «Ми тебе знімаємо, пиши заяву і ми тебе знімемо».

Якщо взяти виборчі кампанії обох кандидатів, з точки зору впливу на масову свідомість хто допустив помилки, а хто навпаки провів її дуже вдало?

Я думаю відповідь очевидна. Помилок напевно допустив більше Янукович. Ми це бачимо своїми очима на вулицях Києва, Львова та інших міст. Основні його помилки полягали в тому, що можна тиснути людей фінансово, страхом, хитрощами, підкупом, але не можна тиснути на людину з усіх напрямів. Коли на людину тиснуть зі всіх боків, то людина в один момент дістає відчуття, що вона зараз загине: ні дихати немає чим, ні їсти немає що, ні рухатися немає як. Людина тоді приходить до висновку, що вона або виживе або помре. Перед лицем смерті людина тратить весь контроль і починає захищатися як може. В таку позицію Янукович поставив Україну, людей і вони вибухнули.

Ющенко також помилки робив, як кожна людина. Безпомилковими є тільки ідоли. Одна з його помилок, це є в певних ситуаціях непослідовність. І це всі знають. Непослідовним можна було б назвати крок, коли він присягнув перед людьми на майдані, в парламенті, а потім змушений говорити людям, що тепер треба йти на повторні вибори. Важко сьогодні передбачити наслідки від таких непослідовних вчинків. Якщо буде повторне голосування, то ми ті наслідки побачимо. Переважить або його ідеалізація, або люди побачать, що він звичайна людина. Тоді може початися оце падіння.

Якщо відкинути особливості біографії обох кандидатів і ці моменти, які ви назвали, як вплинули самі кольори кампаній, тобто оранжевий, як гарячий колір, який викликає певні позитивні емоції і синій, як холодний колір?

Символічний характер кольорів може й відіграє роль, але ці кольори вибрані не достатньо усвідомлено, просто так уже склалося.

Гарячі кольори і гарячі символи вимагають багато енергії і багато вогню. Синій колір більше колір розуму. Він разом з тим є холодний. Він є такий, який вимагає невисоко темпу, невисокої енергії.

Відтак можна сказати, що кампанія Віктора Ющенка повинна залишатися емоційною завжди, залишатися дуже енергетичною, щоб люди відчували цю енергію.

Кампанія тільки за вибором кольору могла б бути інакшою, якщо б там дійсно домінував розум, але там в помині розуму не було. Тобто у виборі кольору Януковича є велика доля фальшу. Це не той колір, який мав би бути. Його кольором міг би бути коричневий чи сірий колір.

А в Ющенка вдало вибраний колір?

Я думаю, що дуже вдало. Оранжевий колір є також кольором серця в інших символічних системах.

Ваш прогноз. Як будуть розвиватися далі події?

Я прогноз свій маю, але я його говорити не буду.

Це песимістичний чи оптимістичний прогноз?

Прогноз мій оптимістичний. Є просто різні варіанти реалізації цього прогнозу.

Ця революція, «оранжева», є унікальна в своєму роді. Таких не було. Її не можна порівнювати ні з грузинською, ні з сербською, ні з чеською, ні з іншими революціями. Ця революція здійснюється за дуже складним сценарієм. З одного боку, це все-таки чеський варіант ― стояти і культурно чекати, дуже інтелігентно чекати. З другого боку ― це є варіант ГКЧП, тобто коли створюються прецеденти по всіх просторах України, в даному випадку різних областях, які дають сильне підкріплення до центру. Це принцип доміно або принцип лавини ― чим більше локально люди визначаються за Ющенка, тим більше в центрі відчувають підтримку. Якщо буде повторне голосування, то все-таки треба, щоб регіони продовжили за нього визначатися, не залежно від виборчого настрою. Центр повинен відчувати постійну підтримку.

Зараз по областях країни обласні ради починають брати владу в свої руки, створюють свої виконкоми. Чи можна тут прослідкувати тенденцію до регіоналізації?

Я думаю, що ні. Це є декларація України, що нас буде важко поставити на коліна за будь-яких обставин, тобто ми зараз змушені взяти в свої руки свій регіон для того, щоб ми могли той регіон контролювати. Ми знаємо краще проблеми регіону, тому ми будемо той регіон контролювати, а далі буде видно.
Олександр Чамара "Львівщина тиждень" №47, 28. 11. 2004. , 02.12.2004 - 12:57
  ГОЛОВНААРХІВКОНТАКТИГОСТЬОВАПРО НАС
© Vgolos.lviv.ua. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів.
Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації,
наведеної в нередакційних матеріалах.