Поновлення: 04.04.2005 - 10:18
ГОЛОВНА АРХІВ КОНТАКТИ ГОСТЬОВА ПРО НАС Зробити Домашньою сторінкою  Додати в Вибране
 

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

НОВИНИ

АНАЛІТИКА

ІНТЕРВ`Ю

ОГЛЯД ПРЕСИ

НАШІ В ДІАСПОРІ

ЦИТАTИ

ЧУТКИ

ПОЛІТИЧНА ХРЕНІКА

ТЕМА ДНЯ

ПЕРСОНАЛІЇ

РАЙОНИ ЛЬВІВЩИНИ

ВАШІ ВІДЗИВИ

Дуже смішно, дуже! Не уявляєте, хабарники ...

Сьогодні здається весь світ сумує з приводу ...

Не переживай! Власник Самонемочі ніколи не ...

Я собі навіть не уявляю, що Львовом може ...

А на посаду Золочівської державної податкової ...

реклама



Найкращі фотографії





Всі новини України в одній стрічці

Поступ

КУПОЛ

БукІнфо

Піар

Стартова сторінка львів'ян



 

    АНАЛІТИКА


„Львів” для Львова
Не наймолодші читачі пам’ятають, як на зорі української демократії натхненні обранці галицького П’ємонту вирушали в хрестовий похід на стольний Київ, щоб звідти почати „розбудову держави”... Найменш успішні „будівничі” згодом „повипадали з обійми” великої політики, інші доробилися до персональної нардепо-чиновницької пенсії та скромної єврохатинки в Пущі-Водиці, а найспритніші – просто розчинилися в незглибимих „коридорах влади”, хутко перейнявши специфічний менталітет цього середовища.

Іншого роду посланців відряджали тим часом на київські пагорби регіони Півдня та Сходу. Не надто переймаючись проблемами державотворення, ті мали конкретні зобов’язання перед регіональними елітами і, що дуже важливо, в своїх „дерзаннях” спиралися не на мінливі настрої вічевих громад, а на могутні економічні та фінансові потуги...

Всю силу регіональних зв’язків країна відчула у перші роки президентства Л. Кучми. Допоки політологи ламали голови, дошукуючись причин несподіваного злету цієї „темної конячки”, майже всі провідні кабінети столичної влади були обжиті вихідцями з Дніпропетровщини, а на „кузню застою” пролився рясний дощ президентських щедрот. Ясна річ, ця живильна волога зросила передовсім обійстя елітаріїв, однак і над людськими городами трохи покропило. Спад виробництва в регіоні виявився найменшим та найнедовготривалішим в Україні, а його мешканці своєю заможністю поступилися лише киянам. Згодом успіх дніпрян спробували повторити „донецькі” – й, з усього судячи, досягли б незрівняно вагоміших здобутків, якби не клята помаранчева чума, що ні сіло ні впало затопила країну від Мукачевого аж до Хоружівки...

Між тим пасіонарна Галичина платила найвищу ціну за незалежність, демократію, ринкові перетворення та інші здобутки „оксамитної” революції”. Тож у регіоні міцнішало переконання в тому, що, поряд із „державотворенням”, не менш важливим завданням наших парламентських посланців є відстоювання в столиці суто галицьких інтересів, які були, є й завжди будуть існувати поряд із загальнонаціональними. Змінилися настрої виборців – принаймні в кількох випадках вони „розпорядним газдам” віддали перевагу перед записними „демократами-патріотами”. (Щоправда, розпорядливість перших виявилася таким же міфом, як і високий патріотизм останніх...) Симптоматичним слід визнати народження на рубежі 2000-их „галицького сепаратизму”, як вияву крайнього невдоволення певних верств становищем регіону в державі, постання якої ще так недавно було найзаповітнішим прагненням ледь не кожного галичанина.

Так чи інакше, ідея формування в парламенті потужного „львівського лобі” народилася не вчора-ізвечора. Потенційний „адмінресурс” проекту виглядає доволі значним: львів’яни або, скажемо ширше, „особи, біографічно пов’язані зі Львовом” присутні в багатьох парламентськихї фракціях і посідають там далеко не останні позиції. Достатньо згадати комуністичного віце-спікера А. Мартинюка та головного редактора „Комуніста” О. Голуба, заслужених „регіоналів” Т. Чорновола та С. Гавриша, впливових есдеків І. Шурму та П. Писарчука, екс-„аграрія” М. Гладія – не кажучи вже про численне гроно „помаранчевих” нардепів... Майбутні лобісти вправі розраховувати й на дієву підтримку своїх земляків у середовищах київських високопосадовців, медіа- та арт-еліти тощо.

Втім, проект „лобі для Львова” має й численні вади, які змушують сумніватися в його дієвості. Галичани надто заідеологізовані, що неймовірно ускладнює співпрацю між рухівцем і, скажімо, есдеком чи „комунякою” – хоч як би всі троє не прагли віддано служити своїм землякам. Депутатські повноваження, ба навіть обмежений адмінресурс львівських лобістів не підкріплені впливовими економічними та медійними потугами національного рівня (на кшталт, приміром, „Індустріального союзу Донбасу”, ЗАЗу чи ТРК „Україна”...). Зрештою, на заваді інтенсивному лобіюванню львівських пріоритетів постає й сповідувана чинною командою урядовців ліберальна ідеологія, котра, як відомо, обстоює „рівновіддаленість” влади від будь-яких партикулярних інтересів. Проте „наші при владі” (нарешті!) – це надихає та спонукає до дії.

Нещодавно нардеп А. Шкіль повідомив про створення міжфракційного депутатського об’єднання „Львів”, яке дбатиме про збереження нашого міста на законодавчому рівні. Перспективи співпраці в рамках цього об’єднання таких різновекторних особистостей, як О. Тягнибок та І. Шурма, Я. Кендзьор і Т. Чорновіл тощо a priori не виглядають надто оптимістичними, проте поживемо – побачимо. Наразі кількадесят мільйонів на реконструкцію галицької столиці нардепам таки вдалося „вибити”. Насмілимося припустити однак, що без виробленої програми та чітко визначених пріоритетів діяльність нового об’єднання виявиться малоефективною та зведеться врешті-решт до залагодження на державному рівні чиїхось групових інтересів, що в недовгій історії нашої країни траплялося досить часто.
Володимир Вітковський , 02.04.2005 - 17:06
  ГОЛОВНААРХІВКОНТАКТИГОСТЬОВАПРО НАС
© Vgolos.lviv.ua. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів.
Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації,
наведеної в нередакційних матеріалах.