Поновлення: 12.07.2004 - 17:30
ГОЛОВНА АРХІВ КОНТАКТИ ГОСТЬОВА ПРО НАС
 

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

НОВИНИ

АНАЛІТИКА

ІНТЕРВ`Ю

ОГЛЯД ПРЕСИ

НАШІ В ДІАСПОРІ

ЦИТАTИ

ЧУТКИ

ПОЛІТИЧНА ХРЕНІКА

ТЕМА ДНЯ

ПЕРСОНАЛІЇ

РАЙОНИ ЛЬВІВЩИНИ

ВАШІ ВІДЗИВИ

прихильнику Гудими - Прошу дивитись попередній...

Панові Ретвінському. Пане докторе, насамперед,...

гудима не тільки депутат по львову, він ще...

Пану Олегу! Гудимі пощастило в цьому окрузі....

Пану Михайлу! Олекса Гудама, на своєму округу...

реклама


Найкращі фотографії





Всі новини України в одній стрічці

Поступ

КУПОЛ

Піар

Стартова сторінка львів'ян

 

    АНАЛІТИКА


Чого не знає Львівська міська рада?
„Виявляється, Львівська міська рада не знає достеменно, скільки майна перебуває у власності територіальної громади Львова...” І. Сиривко з „Поступу” („Комунальний безлад” - №109(1418) від 17.05.04 р.) вочевидь заскочена цим відкриттям. Ще б пак: „батьки міста” дбають про благо львів’ян, не володіючи навіть базовими даними! Тут мимоволі напрошуються такі гріховні думки про якість їхньої законотворчості, що від тих думок годен захитатися й той гранітний мур, на якому вже від кільканадцяти років викарбувано гасло: „В усьому винні москалі, жиди й комуняки!”.

А раптом не в усьому? Хіба ж згадана трійця заважала депутатам обліковувати майно, що його міська громада довірила їхній опіці? Особисто мені версія про зацікавленого чиновника й незацікавленого депутата видається набагато більш узасадненою. А що обидва є чистокровними (нашо)українцями та ветеранами (анти)комуністичних змагань, то легко погодилися ( звісно, в ім’я вищих інтересів ), що рівень пізнання комунальної дійсності у кожного мусить бути свій. Крук крукові... ну, себто патріот патріота й без слів зрозуміє.

Мої припущення не вельми узгоджуються з тими майже житійними характеристиками міських обранців, якими рясніли у березні 2002-го їх передвиборчі агітки, завірені логотипами таких високоповажних політичних угруповань, що на саму згадку про них хребет виструнчується, а рот вигукує:”Героям слава!” Натомість вони аж надто добре узгоджуються з надмірною кількістю „білих плям” у депутатських знаннях. Думаєте, лише майно міської громади забули полічити „батьки міста”? Далебі...
     
Ніхто у міськраді не назве вам, наприклад, точної кількості землі, приватизованої у Львові на сьогодні. Депутатам невідомо, яку частину від міського земельного фонду становлять приватні володіння; не визначено бажані пропорції між різними формами власності на землю тощо. Інакше кажучи, корисливим інтересам приватизаторів львівської землі не протиставлена жодна стратегічна мета міської громади.
     
Слабка обізнаність міських райців у земельних питаннях має певне виправдання. Норми чинного законодавства, які не зазнали змін від часів Совдепії передбачають секретність картографічних матеріалів. Депутат не знає точних меж свого округу та розташування об’єктів у ньому (що в багатьох ситуаціях має принципове значення), а депутатський загал змушений довірятися чиновникам, які мають допуски до „секретів”. Між тим жодне згромадження народних обранців, в Україні суще не підносило ініціативи скасування цієї шкідливої та безглуздої секретності. Як же так працюють наші депутати, що власна сліпота їм зовсім не заважає?
     
За мудрим висловом древніх, хто примножує знання – примножує й сум. Львівська ж громада вочевидь не полюбляє сумних обранців... Здавалось би, про що має мислити людина, котра після нелегкої елекційної звитяги переступає поріг Ратуші? „Тут переді мною трудилися три демократичні й ...надцять недемократичних депутатських каденцій. Томи ухвал, постанов, програм, що по них лишилися творять потужне правове поле рідного міста. Щоб успішно продовжувати справи моїх попередників, мушу добре орієнтуватися в їхніх напрацюваннях...” Прикро, але наші „батьки міста” нагадують радше депутатів якого-небудь новозбудованого Комсомольська-на-цілині, ніж спадкоємців 600-літніх традицій міського самоврядування. Бо ж регламент Ради не передбачає жодних способів ознайомлення депутатського загалу із загальною правовою ситуацією на момент початку каденції. Лише окремі акти депутат може добути – якщо певний у факті їхнього існування – з архівів або чиновницьких тек.
     
Пригадую, на одній з конференцій американський доповідач захоплено розповідав про свою участь у розробці перфектної програми розвитку Львова, буцімто взятої мерією до виконання. Декого з присутніх депутатів здивувало те, що вони ніколи не чули про існування програми, з якою місто буцімто звіряє кожний свій крок. На пряме питання мер відповів ухильними сентенціями про поділ повноважень між гілками міської влади... Скільки ж іще планів та програм „реалізуються” у Львові в подібний спосіб?      
     
Й чого тільки не знають велемудрі обранці міської громади!.. Не знають, приміром, що діється за прохідними колишніх „гігантів соціндустрії”, які, майже припинивши виробничу діяльність (або, принаймні, ту її частину, з якої сплачуються податки до міської скарбниці...), не перестали займати величезні території та породжувати соціальні й екологічні проблеми. Не знають, скільки львів’ян мешкає в гуртожитках і як належить реформувати це величезне внутрішнє гето міста, що претендує називатися європейським. Нічого не знають про хід реалізації „Основних засад освітньої політики міста Львова” від 1999 р. Припускаю, що депутати-„новобранці” призову 2002 р. взагалі не відають про існування такого стратегічного (це офіційне виначення) документа. Можливо, витяги з нього варто зачитати несвідомим представникам освітянського загалу, які під вікнами Ратуші вподобали місце для протестаційних акцій?..
     
Які висновки можемо зробити з факту широкої непоінформованості міських райців про предмет їхньої діяльності? Насамперед – позбутися ілюзій про депутатські „команди фахівців”, які невтомно розробляють проекти розвитку міста й потім, після напружених політичних змагань у сесійній залі, втілюють їх у життя. Насправді ж, як милі серцям львів’ян „наші”, так і ненависні „есдепеу(о)шники” однаково працюють у міськраді в режимі павловського піддослідного песика: „подразник – рефлекс”. І то ще в кращому випадку, бо здебільшого вони не реагують на потреби львівської громади навіть рефлекторно.Чолівки відповідних партій і політичних блоків подібна ситуація вочевидь влаштовує, бо чогось іншого від своїх представників у міському самоврядуванні вони не вимагають. У царині ж поточного регулювання чиновник упевнено перетягає линву на себе. Максимум того, що можуть протиставити його некорисній для громади ініціативі депутати – це призупинити окремі надто очевидні порушення. Не стверджую, що всі ініціативи чиновників конче суперечать громадським інтересам. Однак некомпетентність депутатів у стратегічних питаннях ставить хрест на самому принципі міського самоврядування.
Володимир Вітковський , 24.05.2004 - 15:57
  ГОЛОВНААРХІВКОНТАКТИГОСТЬОВАПРО НАС
© Vgolos.lviv.ua. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів.
Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації,
наведеної в нередакційних матеріалах.