Поновлення: 04.06.2004 - 18:38
ГОЛОВНА АРХІВ КОНТАКТИ ГОСТЬОВА ПРО НАС
 

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

НОВИНИ

АНАЛІТИКА

ІНТЕРВ`Ю

ОГЛЯД ПРЕСИ

НАШІ В ДІАСПОРІ

ЦИТАTИ

ЧУТКИ

ПОЛІТИЧНА ХРЕНІКА

ТЕМА ДНЯ

ПЕРСОНАЛІЇ

РАЙОНИ ЛЬВІВЩИНИ

ВАШІ ВІДЗИВИ

А нука підніміть руки ті, кому Сирцов нападлив....

Дуже прошу Вас, шановні журналісти, зберігати...

Скунси як правило так "пахнуть", але вони...

стаття Романа мені дуже сподобалася тільки...

Коли бачу Сирцова, згадую чудове російське...

реклама


Найкращі фотографії

Всі новини України в одній стрічці

Поступ

КУПОЛ

Піар

Стартова сторінка львів'ян

 

    АНАЛІТИКА


Коли слово має вагу – 4 (“Молода Галичина”)
Є у Львові така газета, яка відзначається абсолютною об’єктивністю у всьому, про що вона пише. Ця газета вважає себе незалежною та незаангажованою. Ну просто, ідеальне втілення свободи слова.

Це об’єктивне видання розпочинало як “Ленінська кузня”, відстоюючи генеральну лінію всім відомої керівної і спрямовуючої суспільно-політичної сили. Може відстоювання інтересів керівних суспільно-політичних сил стало настільки непереборною звичкою, що передалось по спадковості, а може і з якоїсь іншої причини, але зі зміною часів пріоритети газети залишилися такими самими: обслуговування владоможців. Щоправда сьогодні владна сила (та й газета) має дещо іншу назву і дещо інші задекларовані пріоритети та цілі, але стиль роботи вельми подібний до попередника. Правда газета всіляко відхрещується від конкретної партійної прив’язки, та й партія заперечує те, що “Молода Галичина” є партійним органом, що з юридичної точки зору швидше за все відповідає дійсності. Але суті справи це не змінює. Колись відстоювали інтереси єдино керуючої КПРС, зараз ― СДПУ(о). Але така трансформація відбулась не відразу. Були у газети часи злету та періоди глибокого падіння. Від останнього з таких падінь видання не оговталось і до сьогодні.

Зоряний час “Молодої Галичини” припав на роки редакторства М.Батога, який згодом очолив УНІАН, а зараз має відношення до медійних проектів “Нашої України”. Після його відходу до Києва виданням опікувалась Львівська обласна рада, але в часи головування в області Степана Сенчука, газета сильно занепала. Тому видання виставили на продаж. Покупців було небагато, але платили вони, як на той час (кінець 90-х років), досить великі гроші. Так, кажуть, що „Демократичний союз” пропонував виданню 350 тис. грн.. Але ця ціна “молодих галичан” чомусь не задовольнила.

Отож видання набуло власників в особі бізнесменів, наближених до СДПУ(О). Для громадськості репрезентантом цих бізнесменів став Ігор Гайдучок, який має свою частку в газеті, проте не є її стовідсотковим власником. Таким чином “Молода Галичина” стала газетою есдеків, одночасно не маючи формального відношення до СДПУ(О).

Після зміни власника в газету пішли гроші і їй вдалось вилізти з того жалюгідного становища, в якому вона перебувала. Проте до сьогодні газета навіть не вийшла на нульовий рівень у своїй економічній діяльності. Основними статтями прибутку (поза дотаціями власників) “Молодої Галичини” є друкарня, продаж та реклама. Так, зокрема, послуги друкарні “Молодої Галичини” є найдешевшими у Львові і їй вже вдалось перехопити від “Високого замку” значну частину місцевих замовлень. Якщо до кінця цього року “Молодій Галичині” вдасться запустити в друкарні другу лінію, то “Високий замок” може опинитись і без київських замовлень.

Другою статтею прибутку “Молодої Галичини” є власне прибуток від продажу газети. Так, четверговий номер (а газета виходить тричі на тиждень – вівторок, четвер, п’ятниця) виходить тиражем близько 40 тис. примірників, 20 тис. з яких отримують передплатники.

Прибутки від реклами, мабуть, не є настільки вагомими, як в інших видань Львова. Говорити про це з упевненістю важко, але при візуальному ознайомленні з газетою та порівнянням її з “Експресом” та тим же “Високим Замком”, стає очевидно, що есдеківський медійний продукт чомусь не вельми цікавить рекламодавців. Тому рекламному відділу доведеться ще довго працювати на ринку, пояснюючи потенційним рекламодавцям, що “Молода Галичина” також газета, і що її читає певний відсоток читачів, причому не конче прибічників соціал-демократії (або противників “Нашої України”). Скажімо, серед її читачів можуть виявитися прихильники музи Юзя Обсерватора (Юрія Винничука), який, здається, не відчуває дискомфорту від поєднання своїх широко декларованих радикально патріотичних поглядів із роботою в есдеківській газеті. Серед зірок „МГ” можна виділити також знаного львівського кінокритика М. Шабаліна, який готує для газети, можливо, найкращий у Львові додаток із телепрограмою. Тому не варто рекламодавцям лише через політичну орієнтацію та маргінальну змістову наповненість відвертатись як мінімум від 20 тисячної споживацької аудиторії.

Виходячи з того, хто є власником газети, можна досить легко спрогнозувати поведінку видання у майбутній виборчій кампанії. Так цілком очевидним є те, що народний улюбленець Віктор Ющенко навряд чи зможе претендувати навіть не на симпатію, а хоча б на неупереджену оцінку на шпальтах цієї газети. А от великому пенсійному “реформатору” та щирому “галичанину” Віктору Януковичу у цьому плані щастить більше. Тому, мабуть, в скорому часі, нам слід очікувати слізливих статей про бандерівське минуле родини Януковича, про його велику любов до всього українського і тому подібні, милі львівському міщанському оку (слуху, сприйняттю) речі. Але це все маленькі прогнози щодо великого майбутнього.

А сьогодні ми маємо наступну тематичну картину у “Молодій Галичині”. Судячи з усього газета під орудою головного редактора Романа Шостака взяла курс на завоювання широких читацьких мас. Тому концепція газети зводиться до лозунгу “Поменше ніби-то аналітики, побільше матеріалів для масового читача”.

В інформаційному плані акцент робиться на місцеві події. Виклад загальноукраїнських подій робиться у формі дайджесту, тобто беруться найсвіжіші публікації з центральних газет чи інтернет-сайтів (як правило есдеківського забарвлення) про актуальні події і друкуються на шпальтах “Молодої Галичини”. Логіка такої політики наступна: „Не можна на місцевому рівні адекватно описувати події на зразок виборів у Мукачевому чи голосування за Конституційну реформу не перебуваючи у їх епіцентрі. Всі подібні описи в інших виданнях з претензіями на аналітичність передираються з Інтернету і подаються як авторські, що в принципі не змінює їх суті – вони є “нелегальним” дайджестом, тому ми, “Молода Галичина”, будемо чесними і подаватимемо матеріали повністю з посиланням на джерело передруку”. Зрештою, така позиція відповідає інтересам власників: для висвітлення подій поза межами області у есдеків є більш ніж достатньо інших ЗМІ.

Виходячи із цієї логіки “Молода Галичина” зосереджується переважно на місцевих подіях. Беззаперечним лідером у хіт-параді журналістських анти-симпатій “Молодої Галичини” є голова Львівської обласної ради Михайло Сендак та його злощасне Дрогобицьке АТП. Слідом за ним йде всіма гнана “Львівська газета”, а далі ― депутати від “Нашої України” (Яворівський, Тягнибок, Кендзьор, Олійник та ін.). Посередині між ворогами та друзями розташований міський голова Львова Любомир Буняк. Відповідно, симпатичними для видання є соціал-демократична партія та її члени й симпатики на Львівщині (І.Шурма, С.Медведчук і К). Будь-які публікації за загаданими напрямами є абсолютно тенденційними та досить часто відверто некоректними. Якщо “нашоукраїнську” частину зацікавлень звинувачують у всіх мислимих і немислимих бідах і нещастях, які трапилися, трапляться або могли трапитися з українським народом, то “есдеківська” частина подається заледве як не прямі спадкоємці Христових апостолів. Одним словом – гола пропаганда у її класичному (чи гіршому, кому як) вигляді.

Як уже зазначалося, першим номером у рейтингу антипатій газети є голова облради М.Сендак. Гадаємо, що вВін був вибраний основною мішенню для критики не стільки тому, що є чільним представником “нашоукраїнської” влади на Львівщині, як через те, що саме Сендакові довелося вступити у відкритий конфлікт із Сергієм Медведчуком. Тому „вигрібає” Сендак від „МГ” повною мірою. Через нього намагаються дискредитувати і блок “Наша Україна” в цілому, але головною мішенню, поза сумнівом, все таки є сам Сендак. Благо для газети (чи есдеків), що пан Сендак є далеко не безгрішним, більше того, він виявися ще й абсолютно нетолерантним до критики. Почалась, фактично, справжня війна між газетою та М.Сендаком. Було витягнуто на світ Божий досвід керування паном Сендаком Дрогобицьким АТП, яке опинилось на межі банкрутства, піднято “квартирне питання”, невміння керувати облрадою та багато інших. Ці проблеми піднімаються фактично у кожному номері газети. Інколи відчувається у газети брак інформації і газета мусолить вже описані факти, подаючи їх ззаду-наперед, зправа-наліво, тільки аби щось сказати. Одним словом, „ані номера без Сендака!”. Робиться це, як вже зазначалось, у абсолютно некоректний спосіб, що зрештою, як можна судити, газету не дуже турбує. М.Сендак відповів судовими позовами та блокуванням розповсюдження газети у Дрогобицькому районі. Блокування відбувалось досить простим та дієвим способом, який не суперечив законодавству: прямо з поїзда скуповувався весь тираж “Молодої Галичини”, що йшов в Дрогобицький район, а туди, слід зазначити, надсилався доволі численний тираж. Проте вирішуючи особисті проблеми пан Сендак свідомо чи несвідомо виставляв у не вельми красивому світлі ту політичну силу, яка його захищає, а саме блок “Наша Україна”. Одним словом протистояння набуло настільки хронічного характеру, що шляхів виходу з конфлікту не видно і, смію припустити, що, як мінімум, до президентських виборів видно не буде.

Другим ворогом газети протягом тривалого часу був “сусід” „Молодої Галичини” на ринку ЗМІ – “Львівська газета”. Хоч про останню в “МГ” писали не так часто, як про пана Сендака, але того, що написано є досить, аби зрозуміти: “Львівська газета” ― це погано. У цій сфері “Молода Галичина” використовувала два шляхи для висловлення свого ставлення до опонента. Перший – у протистоянні між “Львівською газетою” та ДПА у Львівській області, яке протягом якогось часу було доволі інтенсивним, чітко зайняти сторону податківців. Сьогодні цей шлях, здається, вже не є актуальним по причині наглого (в сенсі швидкого і несподіваного) замирення „Львівської газети” з ДПА.

Другий шлях – безпосередні “наїзди” на “Львівську газету”, які набули характеру міжособистісного журналістського протистояння. Останні відверто почались після того, як у “ЛГ” було опубліковано журналістське розслідування кореспондента “ЛГ” М.Савельєва про напад на редакцію “Молодої Галичини”. Цей напад журналіст описав досить детально, висловивши версію, що напад на редакцію був інсценізований політичними силами, які стоять за “Молодою Галичиною”. Звичайно, що „Молодій Галичині” це не сподобалось і там з’явилась “морально-повчальна” стаття під назвою “Реквієм по Миколці-чекісту”. В даному матеріалі йшлось і про “Львівську газету”, і про проведене нею розслідування, і про його автора М.Савельєва. Назвати цей матеріалпросто некоректним - замало. Такі статті не варто писати (а як мінімум, не варто публікувати) навіть у стані надзвичайного збудження. Після цієї публікації тон матеріалів у “Молодій Галичині” про “Львівську газету” змінився, хоча зміст залишився старий: “ЛГ” ― це все ж таки погано.

Наступною проблемною темою для “Молодої Галичини” є народні депутати України від Львівщини від блоку “Наша Україна”. Найбільш рейтинговими (по частоті негативних згадок) є В.Яворівський, О.Тягнибок, Я.Кендзьор та П.Олійник. Цим політикам дістається в силу того, що вони належать до політичних опонентів СДПУ(О). І щоб вони не робили, це є однозначно погано, тому що це ― “Наша Україна”. Більше того, з одним з них, а саме ― Володимиром Яворівським, триває судовий процес. Так що інформаційних приводів написати якусь “об’єктивну” гидоту у газети ще буде чимало.

Фактично цим список відкритих ворогів газети вичерпується. Залишають один і не ворог і не друг Любомир Буняк та друзі – есдеки з партнерами та голова Львівської ОДА О.Сендега.

Про міського голову Львова Л.Буняка, на відміну від описаних вище конфліктних тем, матеріали подаються, як правило, об’єктивного характеру. Якщо Буняка критикують, то критикують за діло, якщо хвалять, то також конкретно. Одним словом, намагаються бути подібними до неупередженої газети. І з такої позиції „МГ” можна зробити висновок не так про газету, як про Буняка та його стосунки з СДПУ(О). Враховуючи те, що соратниками пана Буняка у Львівській міській раді називають фракцію “Наш Львів”, яка є під контролем есдеків, чекати на шпальтах “Молодої Галичини” огульної критики (у притаманній газеті манері) на адрес міського голови найближчим часом, мабуть, не варто. Позиція залишатиметься старою: а щодо Буняка спробуємо бути об’єктивними.

Про діяльність Львівської ОДА та її голови О.Сендеги у виданні йдеться виключно у позитивних тонах. Хоча заради справедливості зазначимо, практично всі львівській видання пишуть про Сендегу та Львівську ОДА переважно позитивно, тому нібито нічого особливого в цьому немає. Змінитися позиція зможе лише при зміні голови Львівської ОДА чи якихось недружніх кроків О.Сендеги стосовно СДПУ(О), що означатиме зміну голови Львівської ОДА.

Ну про любов до есдеків, якось і писати не варто... Хто платить – той і музику замовляє..

При всіх мінусах бойового листка на ймення “Молода Галичина”, слід визнати, що під нього закладений певний ресурс і цей ресурс дозволяє йому підкріплювати в суспільстві ракові клітини довіри до сьогоднішнього стану речей і таким чином відтягувати можливість швидкого лікування. Що ж, з такої точки зори, слово “Молодої Галичини” таки має вагу.
В. Медійний , 12.05.2004 - 15:17
( 5 )
  ГОЛОВНААРХІВКОНТАКТИГОСТЬОВАПРО НАС
© Vgolos.lviv.ua. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів.
Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації,
наведеної в нередакційних матеріалах.