Поновлення: 04.06.2004 - 18:38
ГОЛОВНА АРХІВ КОНТАКТИ ГОСТЬОВА ПРО НАС
 

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

НОВИНИ

АНАЛІТИКА

ІНТЕРВ`Ю

ОГЛЯД ПРЕСИ

НАШІ В ДІАСПОРІ

ЦИТАTИ

ЧУТКИ

ПОЛІТИЧНА ХРЕНІКА

ТЕМА ДНЯ

ПЕРСОНАЛІЇ

РАЙОНИ ЛЬВІВЩИНИ

ВАШІ ВІДЗИВИ

А нука підніміть руки ті, кому Сирцов нападлив....

Дуже прошу Вас, шановні журналісти, зберігати...

Скунси як правило так "пахнуть", але вони...

стаття Романа мені дуже сподобалася тільки...

Коли бачу Сирцова, згадую чудове російське...

реклама


Найкращі фотографії

Всі новини України в одній стрічці

Поступ

КУПОЛ

Піар

Стартова сторінка львів'ян

 

    АНАЛІТИКА


Громадянське суспільство = заможне суспільство?
Одним із неприємних „сюрпризів” ринкових перетворень в Україні стало розмежування її регіонів на „заможні” й „бідні”. Сьогодні, приміром, на Херсонщині показник душових доходів населення є в 2,5 рази нижчим, ніж на Дніпропетровщині, а в західних областях сформувався суцільний „пояс бідності”. Львів’яни довший час тішилися лаврами „українського П’ємонту” й лише резонансні публікації Р. Лозинського „Чому Галичина відстає?” та „Як довго ми ще будемо відставати?” ( „Поступ”, №137 (795) від 8-9 вересня 2001 р.) повернули декого обличчям до загумінкових реалій галицького буття. Почалися гарячкові розмови про „депресивний стан” місцевої господарки, а заразом (останнє, на жаль, значно меншою мірою) – пошуки шляхів виведення регіону з такого стану. Від вересня 2003 р. „впритул” займається цією проблемою п. Кшиштоф Гербст – польський соціолог, керівник програми Міністерства Великої Британії у справах міжнародного розвитку для України. Своїми проблемами та міркуваннями він поділився з учасниками традиційного семінару Незалежного культурологічного журналу „Ї”.

Важко знайти в світі країну, зовсім незнайому з проблемою міжрегіональних диспропорцій. Спроби „підтягання” відсталих територій до пристойного рівня розвитку зусиллями владних структур – національних чи регіональних – рідко коли виявляються успішними. Причини цього до певної міри пояснює „класична” праця Р. Патнама „Творення демократії” (укр. переклад її видали „Основи” в 2001 р.), де на італійських матеріалах показано, що довготривале „відставання Півдня” є насамперед наслідком підміни інституцій громадянського суспільства мережею патронажно-клієнтельних взаємин. Тому невипадково п. Гербст назвав свою доповідь „Громадянське суспільство як фактор розвитку регіону” – це відповідає тематиці його пошуків на посаді керівника проекту.

Сьогодні поняття громадянського суспільства вже годі назвати стороннім для українського політичного дискурсу. Однак К. Гербст не вважає визначальними компонентами такого суспільства партії, неурядові формації, вільну пресу тощо й, до речі, критично оцінює роль організацій-„грантоїдів” у кшталтуванні правдивої громадянськості. Вирішальним фактором є розвиток громадянської взаємодії, який дозволяє вирішувати суспільні проблеми на якомога нижчому рівні. Чи має це відношення до соціально-економічних показників регіону? Виявляється, що так. Приміром, північно-центральні регіони Італії за рівнем добробуту населення не поступаються індустріальній Півночі, хоча важкої промисловості там майже нема. Дрібні підприємства ( типу „верстат у гаражі” ) поєднані неформальними мережами кооперації й ця система забезпечує високу конкурентоспроможність і фантастичну гнучкість та оперативність. Без міцної громадянської взаємодії така економічна модель ніколи не буде успішною, оскільки „кидати” своїх партнерів тут можна без жодної правової відповідальності й спокуси вчинити так виникають доволі часто... Розвиткоспроможність регіону мало залежить від політичних орієнтацій місцевої влади ( можуть бути комуністи, клерикали чи будь-хто ), зате виявляє майже „лінійну” залежність від давності й поширеності громадянських традицій.

П. Гербст не справляє враження бадьорого ентузіаста – й то, мабуть, не лише через свій поважний вік. Справді важко вишукувати елементи громадянського суспільства в „традиційно депресивному” регіоні, який у складі чотирьох різних держав однаково залишався відсталою периферією; непросто навчати громадянській взаємодії людей, які не мають відповідного історичного досвіду, не почуваються спільнотою, не довіряють один одному. Розмовляючи з інтелектуалами Львівщини, польський соціолог часто вислуховував сентенції про силу й специфіку місцевих традицій, необхідність їх урахування при розробці розвиткових проектів тощо. Для себе він зробив висновок про велике значення тих традицій, однак щодо конкретного їх змісту та способів використання волів би дістати якісь докладніші роз’яснення.

Чи почув такі роз’яснення на семінарі? Як виявилося в процесі обговорення, навіть у відносно однорідному середовищі журналу „Ї” підставове поняття громадянського суспільства має доволі різні тлумачення. Дехто схильний критикувати його, як чергову „імпортну” модель розвитку, нав’язувану (!?) нам Заходом без урахування українських обставин та специфіки. Однак п. Гербст веде мову про навчання людей простим технікам громадянської взаємодії, котрі відповідають конкретним обставинам. Невже нам менше, ніж людям Заходу потрібно вміння самим давати раду, скажімо, у ситуаціях, коли вода підмиває фундамент багатоквартирного будинку або страхові компанії відмовляють фермерам у забезпеченні певних господарських ризиків?.. Інші учасники семінару знову наголошували на розвитку місцевих традицій – настільки ж емоційно, як і неконкретно. Пролунали й „терпкі думки” про те, що в сучасній Україні елементи громадянського суспільства легше знайти де-небудь у східних регіонах або ж серед „російськомовного” населення.

Що ж, пошук точок опори для розбудови громадянського суспільства в Галичині легкого хліба не обіцяє. Традиції, безперечно, річ свята, проте задамося питанням: а чи не побутують ці загадково-невловимі „традиції” радше в уяві місцевих інтелектуалів, аніж у реальному житті сучасних галичан? Й другий парадокс, який годі не помітити: чому проект розвитку регіону, базований на ідеях громадянського суспільства розробляється у співпраці з державною адміністрацією області? На останній закид п. Гербст лише делікатно посміхнувся – мовляв, самі розумієте...

Дізнатися про поточний стан справ довкола Проекту Розвитку Львівщини можна на сайті http://www.ldp.lviv.ua
Володимир Вітковський , 08.05.2004 - 13:07
  ГОЛОВНААРХІВКОНТАКТИГОСТЬОВАПРО НАС
© Vgolos.lviv.ua. Використання матеріалів з обов'язковим посиланням.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторів.
Редакція також не несе відповідальності за істинність інформації,
наведеної в нередакційних матеріалах.