|
![]() |
Богдан Дубневич: Масова безкоштовна видача селянам державних актів права власності на землю – це перемога уряду Тимошенко
19.11.2009 12:28 Активісти команди Тимошенко на Львівщині долучилися до реалізації програми Уряду щодо безкоштовної видачі селянам державних актів на право власності землі. «Тимошенко реально дбає за селян. Вона розуміє, що земля для них – головна цінність, без якої українське село не може існувати. Державні акти права власності на землю захищають інтереси простих селян, підтверджують їх право самостійно володіти та розпоряджатися землею. У серпні уряд проголосив, що держава бере на себе видатки з оформлення прав власності на землю селянам, а також визначив порядок спрощеного їх отримання», - заявив у коментарі член Координаційної ради обласного виборчого штабу Юлії Тимошенко, депутат Пустомитівської районної ради, президент АПП «Львівське» Богдан Дубневич.
Однак на практиці постанова уряду про спрощений порядок видачі держактів спочатку працювала неефективно. Львівські БЮТівці вивчили всі проблемні питання та звернулися з листом до уряду Тимошенко, в якому виклали пропозиції щодо вдосконалення процедури видачі актів.
Богдан Дубневич запропонував, по-перше, відмінити обмеження на термін видачі безкоштовних актів на право власності на землю, зробити цю акцію безстроковою, а по-друге – замінити копію рішень місцевих органів влади на довідку із сільради, якою підтверджується те, що людина реально отримала та володіє земельним наділом.
«Мої пропозиції були підтримані народним депутатом фракції БЮТ у Верховній Раді України Віктором Швецем. І те, що уряд миттєво відреагував на них та вніс відповідні корективи у свою попередню постанову, ще раз підкреслює наскільки серйозно Тимошенко взялася за вирішення цієї проблеми», - наголосив Богдан Дубневич.
Уряд також взяв до уваги пропозицію львівських активістів БЮТ та передав право друкувати акти та супроводжуючі документи з обласного центру на місця.
«Це значно прискорить і спростить процедуру їх виготовлення та видачі. Масовий друк та видача актів розпочалась з середини листопада. Переконаний, що це велика перемога уряду та особисто Юлії Тимошенко», - вважає Богдан Дубневич.
Львівські прихильники Юлії Тимошенко також активно проводять роз’яснювальну роботу з селянами, які ще сумніваються в доцільності отримання державного акту на право власності на землю.
І ще одне їхнє завдання – це контроль роботи представників місцевого самоврядування, які з різних причин саботують видачу акту.
«Якщо до нас надходять скарги від громадян на дії влади, ми обов’язково на них реагуємо в порядку, встановленому законом. Бо ніщо так не стримує ініціативу людей, як існуюча бюрократична машина», - заявляє Богдан Дубневич.
На 18 листопада із 252 174 мешканців Львівщини, які мають право на безкоштовне отримання держактів, заяви подали уже 100 923, тобто майже 40 відсотків. А отримали державні акти права власності на землю – 8 147 осіб.
Богдан Дубневич прогнозує, що до Нового року акти отримують ще приблизно по 5–7 тис. селян у кожному районі Львівщини.
Прес-служба Львівського обласного виборчого штабу кандидата на посаду президента України Юлії Тимошенко
|
Також читайте:
|
Коментарі (2)
|
|
|
ВОНА-це Юля Капітельман/Тимошенко, 12:27 29.11.2009
|
Чиї інтернеси насправді «ВОНА» захищає?
Багато інформаційного шуму наробила зустріч прем’єрів Росії та України в рамках засідання міжурядової комісії двох держав в Ялті 19 листопада.
Піарники Тимошенко відразу майже на всіх телеканалах розтрубили про мало не епохальні успіхи якихось підписаних документів про співпрацю по багатьох важливих напрямках промислового виробництва. А найбільше розхвалювали «успіхи» ті, хто жодного папірця в очі не бачив.
Звісно, що засідання міжурядової комісії справа звична. Але команда Тимошенко, звичайно ж, намагається використати цей привід для максимальної передвиборчої пропаганди.
Проте, є деякі конкурентні факти, що дозволяють черговий раз пересвідчитися про так звані «успіхи» Тимошенко на ниві захисту національних інтересів. Вони спливли під час прес-конференції двох прем’єрів. Найцікавіше було почути відповідь на запитання про оцінку газових угод між Україною і Росією, підписаних 19 січня поточного року.
Слухаючи відповідь Тимошенко, складалося враження, що це виступає представник Росії, а не України. Путін відпочивав! Ось деякі перли, які видала Тимошенко, вихваляючи січневі газові контракти: « в 2009р. ціни на газ для України були одні з найнижчих...», «Україна має між «Нафтогазом» і «Газпромом» стандартний контракт. Саме такий, як з «Газпромом» мають всі інші європейські країни».
Отже, брехня перша: ціна за російський газ для України не найнижча, а найбільша в Європі! Брехня друга: умови контрактів для України не стандартні, а набагато гірші ніж для інших європейських країн, бо вони зовсім не ринкові, не симетричні. Ціна на газ не ринкова і економічно необгрунтовано висока, а ставки за транзит у 2-3 рази нижчі ніж в інших европейських країнах і фактично є нерентабельними для «Укртрансгазу», отже теж неринкові.
Штрафні санкції для європейських країн дорівнюють номінальній вартості невибраної частки. Для України штрафні санкції у літні місяці утричі(!!!) більші, а у зимові – у півтора рази більші вартості невибраної частки!
В контрактах зазначено, що всю відповідальність за транзит газу несе українська с торона, а за недопоставку газу російською стороною відповідальності не передбачено! Максимально жорсткі умови для України і по термінах щомісячної оплати за газ і прострочення хоч на один день передбачають теж жорсткі санкції.
Ще таке прозвучало з уст Тимошенко: «Так багатьом в Україні, у тому числі високопоставленим політикам, не подобаються ці контракти». Цікаво, якому громадянинові України, що знайомий з цими контрактами вони можуть сподобатися?
Невже не зрозуміло, що це тяжкий злочин проти України. Адже цими контрактами Тимошенко створила злочинну схему фінансового знекровлення України, заганяє державу у боргову яму, а цілі галузі економіки перетворює в конкурентнонеспроможні (в першу чергу хімічну) і штовхає до банкрутства, для інших створює дуже серйозні проблеми( наприклад, сільського господарства, де стрибок цін на на мінеральні добрива, робить їх недоступними для більшості малих і середніх підприємств).
Цими контрактами Тимошенко перетворила «Нафтогаз» України у банкрута, а левову частку кредитів МВФ транзитом переганяє на рахунки російського «Газпрому», залишаючи нам лише борги та «успіхи», через які Україна вже кров’ю починає відхаркувати. Не слід забувати, що ці «успіхи» серйозно ускладнили і соціальні проблеми, тобто позначилися на всіх сферах життєдіяльності країни.
Цікавим є ще й такий вплив п. Тимошенко: «Всі попередні роки, на жаль, була велика мегакорупція, яка працювала на газовому ринку. Ну і як «ВОНА» заявила разом з російською стороною спільними зусиллями з цими схемами покінчено. Правду сказала п.Тимошенко та тільки не всю і не до кінця.
Дійсно, всі роки на газовому ринку України діяли корупційні схеми мафіозних структур. Скромно промовчала п.Тимошенко лише про те, що одною з таких мегакорупційних схем і напевно найпотужнішою, було дитя п. Юлії « Єдині енергетичні системи»(ЄЕСУ). У свій час пані Юлія сама публічно заявляла, що річний оборот ЄЕСУ був 10 млрд. дол. щорічно. Це теж правда.
Правда й те, що п. Юлія купувала газ в Росії по ціні 30 дол. за 1000м3, а українським підприємствам продаавала по 80 дол.за 1000м3. В ті часи процвітав бартер і Ю.В., успішно цим користуючись, забирала продукцію підприємств за заниженими цінами, потім реалізуючи все це за завищеними, чим доводила їх до банкрутства, а вже далі вони опинялися в потрібних руках. Так творився український олігархат плоть від плоті якого є симпатична «леді Ю», яка отримала дуже влучне прізвисько «газова принцеса».
Звичайно, Ю.В.діяла не сама, а під прикриттям високих державних достойників, яких вона добре знає. Але де ж прибутки ЄЕСУ? Всі вони виведені за кордон і працюють на заморських дядечків. Чому б не перевезти ці мільярди в Україну і задекларувати. І п. Юлія, яка живе лише на зарплату не була б бідною і які були б інвестиції в українську економіку! Сподіваюся, що рано чи пізно, але все таки вони повернуться в Україну, адже вони тут, в Україні награбовані, пардон «зароблені».
Тож, мабуть вже пора схаменутися і хоч в душі, перед Богом покаятися, перестати нахабно брехати, вважаючи українців закінченими дурнями і не робити Україну заложником ваших, п.Юліє, авантюр. Недаремно ж п.Путін похвалив п.Юлію: « нам с Тимошенко работать комфортно, отношения стабильные».
Ще б пак, отримати Україну в заложники за 450 мільйонів дол., вкрадених Тимошенко в Росії – це яка знахідка. Хто не вірить, нехай зробить запит до російської військової прокуратури (дивуюся чому так звані нардепи досі такого запиту не зробили). Адже, справа вже закінчена, «подельнички» Ю.В. – генерали з міністерства оборони пройшли через суд, визнані винними і навіть відмотали тюремний термін. А Ю.В. отримала індульгенцію, міжнародний розшук з неї знятий, справа закрита і «ВОНА» перетворилася з клієнта правоохороннних структур РФ на « комфортного партнера» В.В. і кандидата в генерал-губернатори, тобто президента України.
Якби ж то в нас правоохороннні органи працювали на державу, а «народні депутати» справді були б представниками народу, не треба було б Президентові України звертатися до Президента РФ з пропозицією переглянути дискримінаційні газові угоди, їх у такому вигляді просто не було б, а пост Прем’єр-міністра України не обіймала б «ВОНА» - комфортний представник Прем’єра РФ в Україні.
Хто не знає нагадаю: Тимошенко вигнала з українського ринку «Росукренерго», але сором’язливо «забуває» сказати, що запустила іншу дочірню компанію «Газпрому» -
ТОВ «Газпромбут», якому дозволено бути оператором на 25% на промисловому ринку України.
І ще одна ваговита деталь, яка багато на що розкриває очі, була продемонстрована на прес-конференції двох прем’єрів. Хамський випад Путіна, який ухитрився образити одразу дві держави (Україну і Грузію) в особі їх Президентів. А по-суті, немає чим чванитися Путін. Що це за така перемога, коли неспівставно великий хижак намагається проковтнути беззахисного кролика?
Саме так величезна російська військова потуга силою відірвала частину території від маленької Грузії. Якщо діяти за таким принципом, то це поворот до політики міждержавних відносин за законами джунглів: сильніший пожирає слабшого, якщо відчуває, що у відповідь не отримає по зубах. До чого це приводить – знаємо з не такої вже далекої історії і яким кінцевим результатом закінчилися такі перемоги для їх організаторів.
Щодо культури поведінки, етики в міждержавних відносинах, то, мабуть, В.Путіну і не варто дивуватися. В КГБ його цьому не вчили. Хотілось би тільки поспівчувати тим представникам справжньої російської еліти, які зовсім по іншому уявляють захист національних інтересів Росії: на засадах добросусідства і взаємовигоди, а не шляхом мародерства і хамської поведінки. Чи можна було чекати чогось подібного, наприклад, від Михайла Касьянова (він теж був Прем’єром РФ). Я не уявляю, бо це освічена, вихована особистість. Ну, Бог зним, з тим Путіном.
Але мені глибоко соромно і боляче за нас, українців, через Прем’єр-міністра України п.Тимошенко, яка вислуховуючи образи на адресу нашої держави, хіхікала і навіть підтримала недоречною реплікою випад Путіна, замість того, щоб сприйняти образу і на свою адресу як представника найвищої влади нашої країни.
Ну що тут сказати. Хіба щось подібне можна уявити в поведінці одного з керівників якоїсь іншої держави? Питання риторичне. В найжахливішому сні не уявляю, як може керівник уряду вихваляти газовий зашморг, накинутий на Україну з метою її фінансового знекровлення, та ще й в присутності прем’єра держави, яка намагається тугіше затягувати цей зашморг! На які успіхи наша держава може сподіватися через таку поведінку глави уряду України. Як на мене, то тут оцінка однозначна: це відверте шкідництво приправлене цинічною брехнею.
Хіба можна чекати чогось іншого від п.Тимошенко, одержимої ідеєю задоволення своїх непомірних амбіцій: стати безконтрольним особистим авторитарним диктатором. На цьому шляху вона себе не обтяжує такими факторами як мораль, гідність, честь держави, повага до культури, символів народу, від імені якого вона владарює. При відсутності моралі все дозволено, починаючи від торгівлі порнокасетами, розграбування держави за допомогою мафіозних схем через ЄЕСУ, аж до мародерства країни, використовуючи пост Прем’єр-міністра.
Як же так сталося, що хто завгодно може дозволити собі принижувати нашу національну гідність, паплюжити державу, як ззовні так і всередині, а Прем’єр дозволяє собі плювати на закони, Конституцію? Малоросійство - це комплекс меншовартості багатьох наших політиків.
Тут цікаво буде звернути увагу на реакцію наших політиканів, які чомусь мабуть повірили, що вони вже політики, навіть ро[***] потуги поборотися за перший пост держави. В них викликав переляк візит до України Президента Грузії і лист Президента Ющенка до Президента Росії з пропозицією внести зміни до газових контрактів. Якже вони таке посміли, адже до нас приїхав сам Путін на «комфортну» зустріч з п.Тимошенко.
Для прикладу наведу один з типових малоросійських коментарів А.Гриценка. Він намагається якось виправдати поведінку Тимошенко і розділити вину на двох (причому явно більше звалюючи на Президента) за внутрішню нестабільність, яка негативно впливає на зовнішні відносини до нашої країни. Ось як він коментує ялтинські події і пояснює причини стану відносин з Росією: «Річ у тому, що рівень ворожості між нашим Прем’єром та Президентом вищий, ніж державницька позиція, яка повинна була послужити основою для реакції Прем’єр-міністра на такі кпини». Хитрецько, по-малоросійськи, правда. Що можна зрозуміти з такого коментаря, в чому ж причина такої ворожнечі. Що може, Президентові не сподобався колір очей Юлії Володимирівни? Чи може причина в чомусь іншому?
Так хто ж таки відстоює державні інтереси: Ю.В., яка накинула газовий зашморг на Україну, чи все таки Президент, який продовж року наголошував, що ці контракти кабальні, несправедливі (такої ж думки всі фахові експерти) і закликав неодноразово Прем’єра переглянути їх. Але ж наш Прем’єр вперто відстоює позицію російської сторони.
Чи може Президент не правий, коли наполягав скоригувати нереальний бюджет, коли він проти недопустимого ручного управління бюджетом глави уряду, чи може тоді Президент не правий, коли б’є на сполох про катастрофічне недофінансування армії з вини Тимошенко, що веде до серйозної загрози національній безпеці України? Чи може Прем’єр має рацію, коли всупереч РНБО і суду намагалася продати Одеський припортовий завод.
Як назвати те, що Прем’єр Тимошенко дозволяє собі з лютого(! ) не з’являтися на засідання РНБО, нагадаю, конституційного органу, в обов’язок якого входить координувати і контролювати всі органи виконавчої влади з питань національної безпеки. В якій ще державі можливі демонстративні публічні заяви Прем’єра про те, що він не буде виконувати закони, як це робить Тимошенко. Чи Президент мав би мовчати, коли Прем’єр за місяць до закінчення року під виглядом боротьби з грипом хоче поцупити мільярд?
І таких чому можна ще довго перечисляти. Чи може Президент повинен би закрити очі на всі авантюри і афери Прем’єра? Президент, звісно, не мовчить, бо він має певні обов’язки, записані в Конституції, але, на жаль, механізмів впливати на рішення він позбавлений.
А ось парламент повинен би сприяти у виконанні цих обов’язків, а також здійснювати контроль за виконавчою владою. Це його одна з головних функцій. Тепер погляньмо, як парламент здійснює цю функцію.
Пан Гриценко не рядовий депутат, він очолює Комітет ВРУ з питань оборони і безпеки. Коли після підписання газових контрактів Тимошенко їх приховала навіть від парламенту, п.Гриценко не знайшов нічого, як жалітися Ю.В., що, мовляв, ми вже місяць просимо надати в Комітет контракти і досі їх не отримали. Не просити треба, а вимагати. Не надання документів не те що Комітетові, а навіть депутатові, розцінюється як перешкоджання в роботі депутата і не виконання такої вимоги передбачає відповідальність посадової особи згідно відповідної статті Кримінального Кодексу.
Чому депутати, і в першу чергу голова Комітету п.Гриценко не вимагали від Генерального прокурора порушити кримінальну справу з цього приводу, невідомо? Бо якщо Генпрокурор ухиляється від виконання свого службового обов’язку, то ВР має механізми впливу через висловлення недовіри і відставки. А чому Комітет з питань оборони і безпеки ВРУ допустив руйнування армії через зрив фінансування з вини Прем’єра, взагалі неможливо пояснити? І фактично пасивно спостерігав за цим розвалом, навіть жодного разу не заслухавши Прем’єра з цього надважливого питання, за що має розділити відповідальність разом з Тимошенко.
І так потрібно було б діяти і в інших питаннях. Зокрема, чому не спитати з того ж Генпрокурора, чому не було порушено кримінальну справу проти в.о. Фонду держмайна п.Парфененка за те, що він виконав незаконне розпорядження Тимошенко і здійснив аукціон з продажу Одеського припортового заводу, (а це стратегічний об’єкт), таким чином, вчинивши кримінальне діяння? Таких запитань, на жаль, безліч.
І питання до всього парламенту: чому парламентарі ніяк не реагують на те, що згідно закону виконуючий обов’язки посадової особи має право виконувати їх 60 днів? Скільки, наприклад, в.о. Міністра фінансів перебуває в такому статусі? З лютого. Отже всі підписи п.Уманського поза терміном 50 днів Н Е Л Е Г І Т И М Н І! Така ж ситуація і в Міністерстві транспорту, Міністерстві оборони, донедавна була – і в МЗС, і також з іншими посадовими особами, всіх тут не назвеш.
Отже, парламент зовсім не виконує своїх контрольних функцій. Не дивно, що далі, тим більше Прем’єр діє поза правовим полем. І багато хто з кишенькових політологів, експертів, намагаються зомбувати суспільство: Президент: Прем’єр ворогують, ніяк не помиряться і маємо нестабільність, бо, мовляв, Ющенко весь час вставляє палки в колеса Прем’єру і заважає їй працювати. Логіка відома: здатися і не заважати Ю.В.витворяти, що заманеться, бо інакше – нестабільність!
Ситуація абсурдна: людина, яка має всі підстави бути клієнтом правоохоронних органів і регулярно ходити на допити – «ВОНА» рветься в президенти. Це ілюструє наскільки прогнив наш офіційний політикум.
Повертаючись до коментарів п.Гриценка, ще дозволю собі дещо процитувати з його коментарів: « на жаль ми кожного разу підкидаємо дрова в цей вогонь конфлікту. Зокрема, цей паралельний візит президента Грузії Саакашвілі й звернення через сайт до Медведєва. Це нерідні й неадекватні дії для лідера такого рівня.»
Ай – ай – ай! Не спитали позволення в Кремля чи приймати Саакашвілі, чи ні! Хочу пояснити в порядку інформації читачам (тільки не сприймати як виправдовування): візит Саакашвілі і дата візиту узгоджена була давно, на відміну від робочого засідання у Ялті. І подякувати треба Саакашвілі, що дав малоросам урок національної честі і гідності ( шоу у Шустера). Вже лише той факт вартий цього візиту, за що можемо бути вдячні Президентові дружнього нам грузинського народу. Впевнений, що це неодмінно позитивно сприйнялося гідними громадянами нашої країни.
Що ж до зверненя нашого Президента до п.Медведєва, то по-перше, він відісланий офіційними українськими інституціями президентові РФ. А по-друге, таку інтернет-форму звертання запропонував першим п.Медвєдєв і по-третє, а що мусів робити Президент Ющенко, хіба він неодноразово не висловлював подібну позицію Тимошенко. І що з цього, ми ж бачимо чиї інтереси «ВОНА» захищає. Що залишалося робити Президентові, коли парламент і п.Гриценко в тому числі навіть пальцем не поворухнули. Змиритися з цими кабальними угодами? Краще активно відреагувати навіть зараз, ніж опрустити руки, взагалі, за прикладом безвідповідальних політиків. Президент поступає правильно, він на коліна не стає і рачки до Москви не повзе.
І на останок, все сказане стосується не лише Гриценка. Я звернув увагу на його позицію, бо він є людиною відомою, займає відповідальну посаду і навіть хоче бути Президентом «хотєть не вредно, но надо чтобы штаны не спадали». Ще раз наголошую: це типова ситуація малоросійського жабориння, якого у нас ще чимало. Але всеодно українці переможуть, бо нас багато!
24 листопада 2009 р. Степан Хмара |
|
|
756, 16:59 19.11.2009
|
| Яка брехня !!! Богдан Дубневич сам їздить по сільських радах з пропозиціями про оплату виготовлення держ.актів та урочистих вручень на сходах села . Яка дешева реклама роботи гриппенфюрера Юлі ! Богдане , не рахуй наш народ за тупе бидло . Ні одна проста , смертна людина не може отримати акт в такий термін , хіба за твої та жульчині гроші ! |
|
Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
|
![]() |
|
повернутись назад
версія для друку
Остап Стахів: Холмщина, Підляшшя, Слобожанщина і Кубань, Придністров’я — це є наші території, які повинні бути у складі України...
