Команда А (A-Team)

Атракціон небаченої щедрості від квартету супергероїв з обов'язковими любовною та філософською магістралями за мотивами серіалу 80-х.

Екшинова частина Команди А нічим не поступається першому Адреналіну, а в деяких безбашених місцях – й перестрибує підзарядки персонажа Стейтема. Пристрели їх – також обігнано на віражах.

Заправившись термоядерним простібоном команда харизматичних персонажів видає один за одним вищий пілотаж різноманітних атракціонів обов'язково пов'язаних з машинерією. Самі харизматики також не відстають від машинної досконалості, демонструючи чудеса професіоналізму доведеного до автоматизму.

Останнє речення безперечно свідчить про елемент певного штампу в перебігу такої романтичної кіношки, де четвірка супергероїв, що керується ще старомодним поняттям "честь" протистоїть цинічній системі, головна сила якої дуже часто виявляється в анонімності. Навколо анонімності й кружляє тема безперспективності боротьби з системою, яку персонажі чудово розуміють, маючи надію лише на себе рідних.

Але режисерам вдається не присісти за штамповану біганину в пошуках скарбів (цього разу це матриці) і як свідчить останнє задужкове слово, чудово усвідомлюючи умовність кіношного героїзму, вони затарюють реальність Команди А таким потрібним у даній ситуації гумором. Бо все ж таки гумор, а не краса врятують цей гнилий світ.

Враховуючи серіальне джерело фільму в 80-х – Команду А можна вважати чоловічою відповіддю Сексу в пісочному тісті. Звідти (з 80-х) й традиційний прикол з вийобистим каратистом.

Звідти ж можна вивести й лінію становлення чорношкірого брата, якому допомагають з ідентифікацією його блідолиці брати. Звідси й певна і переважно другорядна позиція афроамериканського ірокеза у фільмі, який лише на фініші возстане з пут різної моралістичної омани і віднайде у собі сили боротись за власний статус, як й належить політкоректному брату Барака Обами. Хтось може в тому слабакізмі чорношкіра, якому потрібна колоніальна опіка та підтримка, побачити своєрідну форму расизму і навіть спробу перекласти скальповану провину з білих на чорних, але всі такі гіпотези відсилаються до Камеронівського Аватару.

Поки до путі істинної ще далеко, фільмовий драйв немилосердно з'їдає останні сміхові сили глядача під стільцем, де він й лежить переважну частину фільму. Можна котити бочку на механіцизм (тут можна згадати й Пограбування по-італійськи) флешфорвардів, що переростають у реальний бій, але ці частини фільму й не претендують в своєму аналізі ситуації на гумористичні лаври та відзняті вони набагато цікавіше, ніж в Шерлоці Холмсі і тим більше, позбавлені рапіди (якої у фільмі на щастя, взагалі не існує).

Нереальний анріл під гаслом "неможливе – можливе" від коміксованих персонажів (майже клоунів) дає їм можливість обстібати цілком реальний псевдо-патріотизм держави, за яким навіть не збирається приховуватись дуже реальне бабло (яке тут літає і горить набагато веселіше, ніж у втомленому сонцем атракціоні Міхалкова за мотивами Піратів Карибського моря).

Дістається деконструктивом й любовній лінії в таких жанрах. Фільм на якомусь етапі дає Містера і місіс Сміт, де любов має очиститись в горнилі подвигів та воз'єднатись в діафрагмному поцілунку на хвилі критичного моменту. Особливим естетичним розумом вирізняється сцена в будці для моментального фото.

Оскільки, як вже повідомлялось в історії зі чорношкірим братом, за драйвістичним екшином тут не забувають про безсмертну душу, то тим більше, тут не забувають за вже згаданий загострений розум, який тільки один такий міг придумати найвеселіші моменти фільму.

На прудконогих меломанів розрахована мулька з веселим крематорієм, де оператор спалювальної машинки в альбомній футболці Міт Лафа (Meat Loaf) на власні очі спостерігає, як швидкокрилий бет повертається в хелл.

Кіноманам адресований найкращий концептуальний простібон фільму пов'язаний з естетикою 3D в психлікарні. Фанатам мілітаризму у всій його невимовній красі бандероляться польоти на танку, який ще й віражує пострілами. І тільки фанати етнографічної ментальності зрозуміють стьоб з танковою руйнацією озерної ідилії бюргерів, які глушать рибу.

Захисники політкоректності на теренах бундесу вже можуть ображатись на баштове запитання "як проїхати на Берлін?" та прихуївший фейс літньої фрау, яка вказує дорогу сосискою. Всі хто не люблять цю капіталістичну суку Америку за безпардонну поведінку за своїми кордонами вже можуть подавати у суди за безвідповідальні перестрілки у Франкфурті.

Поки адепти політкоректності та антиглобалізму проводять свої мітинги, на фініші Команди А режисер дає портового саспенсу а-ля The Usual Suspects Браяна Сінгера та запрошує на епізодичну роль справжнього цереушника Лінча (тут можна згадати й обманки старого Девіда Лінча) зірку Медменів Джона Хемма (в серіальному житті якого також багато чого двозначного).

І вже на цій розвеселій ноті від Команди А можна возрадуватись ще й фактом старту 4-го сезону Медменів 25 липня цього року.

постер: kinomania.ru