Машина часу в джакузі (Hot Tab Time Machine)

Не дуже комедійний мікс Назад в майбутнє та Дня бабака присвячений кризі середнього віку та економічній кризі в цілому.

Кризисний мінімум Машина часу в джакузі буксує добру частину фільму, щоб розкочегаритись декількома вдалими жартами на фініші. Як й у більшості американських комедій – моральні настанови у фільмі зашкалюють до рівня проповіді про доброчесне життя. Основна цільова група фільму – мени, яким у 1986 році було 20 рочків, а в 2010 – їх американська мрія буквально сидить глибоко в сраці і тому вони потребують будь-якої сатисфакції.

Оскільки будь-якої на усіх не вистачає, панацеєю від усіх бід традиційно стає алкоголь та таємничі російські енергетики в назві яких простежують наступні букви: СНЕЯЙОБ. Тому можливим варіантом розвитку подій може бути не чудасія просторово-часового континіуму, а сп'яніння, як спонтанний акт творчості. Тим більше, що білочка тут один з головних маргінальних персонажів, як й в Льодовиковому періоді.

Змагаючись з безбашеністю минулорічного Hangoverа в Лас Вегасі, джакузійній машині не вистачає непередбачуваності, екшеної дикості і той факт, що вона мертво пришвартована біля фільмів Назад в майбутнє та День бабака й ностальгійного любування (пародіювання) штучками з далеких 80-х.

Машина часу в джакузі крутиться в традиційному наборі фекально-хуїчних сміхойочків тінейджерського характеру і на щастя не переборщує з аналом та оралом. Розмальовуючи усіма кольорами райдуги фільмові штампи та страхи 80-х, джакузя все ж легко стібеться над тим блаженним часом, коли Нірвана Курта Кобейна ще не споганила своїми нотами хардово-лосиності запілони.

Більше вона, безперечно, гонить над інфантильністю четвірки мандрівників у часі, які жодними мачогонськими властивостями не вирізняються (та й не мають) і тому в даному контексті можна констатувати, що сценаристи Сексу і міста провтикали реальний шанс розмістити свою четвірку дівуль (з їх любов'ю до 80-х) в машині часу та довести їх походеньки до повного абсурду. Тим більше, що цицьки тут відкрито промовляють "привіт", а от маскулінні геніталії сором'язливо приховуються за кадром, як неіснуючі у природі.

Кружляючи навколо сінефільних артефактів можна зазначити, що незрозумілим є льодова алюзія на Вічне сайво чистого розуму та й виконання для піплів з 1986 року хітів з майбутнього, як салют Назад в майбутнє – то вже рідкісний за маразмом боян. Добре, що хоч деконструювали пафосний фініш Реквієму за мрією, перемістивши його у сортирні території. Ефект метелика більш делікатніше обстібали в Містері Ніхто.

Лушпайками можна вважати жарти про скорочення Санта-Барбари та заборону пошесті Ханни Монтани. Характерний ретро-треш з відірвуванням руки готельному носильнику перетворили на серіальну штрих-пунктирність в дусі вже згаданої білочки з айс ейджа.

Апогеєм безбожного кітчу 80-х можна вважати концерт групи Poison, а Чеві Чейз, як колишній суперстар комедій відфільмованого періоду, повстає у фільмі в образі медіума з фейсом Михайла Сергійовича Горбачова до якого ще доплітається бій Роккі Бальбоа та Івана Драго та уся та комуністична зараза, яка могла накрити білий світ своєю загребущою рукою. Холодна війна закінчилась, а російська романтика (вірніше, її стереотипи) в піндосних фільмах тримається на тому ж рівні.

За крок від фінішних моралей для мідлкласу в пам'яті лишаються тільки найбільш вдалі приколи фільму, прописані сценаристами на фініші фільму. На першому місці – беззаперечно королює нічний дзвінок 9-річній майбутній дружині з погрозами-проханням не стрибати у гречку. Перехідне 2-ге місце належить сцені зі словами "ти будеш героєм, як в пісні Енріке Іглесіаса". 3-тє – за епізодом з ключовою фразою "потрібно кінчити".

Фінішні моралі привозять хеппі-енд з обов'язковою переоцінкою цінностей в бік сімейних пріоритетів. Дружба відновлюється. Фантазійний ескапізм в межах алкогольних рік дозволяється партією. Моветонно нічого в минулому вже не можна змінити, а варто щось змінювати в теперішньому. На цій хвилі, баба – як створіння хтонічно-практичне. радить інфантильному мену подружитись з хаосом, тобто з реальністю. Десь тут й ростуть ноги розмов про відсутність у сучасному світі нормальних чоловіків.

постер: kinomania.ru